Рішення № 139906337, 18.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2026 року Справа № 280/6051/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул.Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача № 084050024564 від 13 квітня 2026 року про відмову позивачу у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 06 травня 1992 року по 27 липня 1992 pоку, з 28 липня 1992 року по 01 квітня 1993 pоку, з 02 квітня 1993 року по 02 січня 1995 року, з 03 січня 1995 року по 29 вересня 1995 року, з 30 вересня 1995 року по 15 травня 1998 року та з 16 травня 1998 року по 01 травня 1999 pоку;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 квітня 2026 року та призначити їй пенсію по інвалідності з дати звернення за призначенням пенсії з 06 квітня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності, подавши до пенсійного органу оригінали документів, що підтверджують інвалідність та наявність загального стажу. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області № 084050024564 від 13 квітня 2026 року позивачу безпідставно відмовлено у призначені пенсії по інвалідності через ненадання відомостей про місце проживання. Вважаючи це рішення протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі № 280/6051/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи, витребувано докази по справі.

09 липня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову та в обґрунтування якого вказано, що відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 до заяви про призначення пенсії додаються відомості про місце проживання особи. Відповідно пункту 2.22 Порядку для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні". Страховий стаж особи становить 24 роки 2 місяці 27 днів. Вказує, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Згідно паспорту НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області 11 жовтня 2013 року заявницю знято з реєстрації місця проживання 17 вересня 2018 року, відомості про місце проживання не надано. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

20 липня 2026 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, у якій позивач вказує про безпідставність дій відповідача в частині відмови здійснити призначення по інвалідності та вказує про досягнення нею пенсійного віку на наявність необхідного та підтвердженого страхового стажу.

У період з 03 серпня 2026 року по 02 вересня 2026 року суддя Татаринов Д.В. перебував у щорічній оплачуваній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту НОМЕР_2 від 11 жовтня 2013 року.

Згідно наявної в матеріалах справи копії Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09 серпня 2022 року за № 2301-5001980202 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Також, згідно даної довідки позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

06 квітня 2026 року звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, подавши оригінали документів, які підтверджують інвалідність та наявність загального стажу.

За принципом екстериторіальності вищезазначена заява розглянута ГУ ПФУ у Київській області, яке своїм рішенням № 084050024564 від 13 квітня 2026 року відмовило у призначенні пенсії з посиланням на відсутність відомостей про місце проживання.

В рішенні № 084050024564 від 13 квітня 2026 року зазначено, що від заявника становить 51 рік, а страховий стаж позивача складає 24 роки 2 місяці 27 днів.

Вважаючи протиправним рішення відповідача в частині призначення пенсії по інвалідності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі- Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, для осіб з інвалідністю II групи, від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років на час настання інвалідності.

Відповідно до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Пунктом 2.2 Порядок №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

Згідно із пунктами 1-4 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.

4) відомості про місце проживання (реєстрації) особи.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ у Київській області № 084050024564 від 13 квітня 2026 року вбачається, що позивач досягла 51 року станом на 06 квітня 2026 року, має страховий стаж 08 років 11 місяців 10 днів та їй встановлена 2 група інвалідності.

Отже, за підрахунками пенсійного органу страховий стаж позивача на час прийняття спірних рішень є достатнім для призначення пенсії по інвалідності ІІ групи для особи, яка досягла 51 року.

Підставою для відмови ГУ ПФУ у Київській області в призначенні пенсії по інвалідності стала відсутність відомостей про місце проживання, що передбачено пунктом 2.1 з урахуванням пункту 2.22 Порядку №22-1.

Так, відповідно до пункту 2.22 Порядку № 22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Зі змісту пункту 2.22 Порядку № 22-1 вбачається, що підтвердження інформації про місце проживання шляхом надання відомостей про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» є її правом заявника, а не обов`язком.

Окрім того, статтею 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX (далі Закон № 1871-IX) встановлено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб не поширюються на: облік громадян України, які проживають за межами України, що ведеться закордонними дипломатичними установами України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або періоду, встановленого законом чи міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено у встановленому законом порядку.

При цьому згідно пункту 10 розділу VI перехідних положень вищезазначеного закону на період тимчасової окупації Російською Федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності до органів пенсійного фонду надано копію Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09 серпня 2022 року за № 2301-5001980202, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Також, згідно даної довідки позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказана довідка підтверджує факт внутрішнього переміщення та взяття на облік, а також фактичне місце проживання позивача за новою адресою на період її дії.

Доказів скасування вищезазначеної довідки матеріали справи не містять.

Окрім того, адреса проживання позивача вказана у довідці, відповідає адресі проживання, вказаній у заяві про призначення пенсії по інвалідності та позовній заяві.

З огляду на вказане, доводи відповідача щодо ненадання позивачем разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності відомостей про місце проживання всупереч вимог підпункту 4 пункту 2.1. Порядку № 22-1 не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Пункт 4.3 Порядку №22-1 передбачає, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надіслано запити про отримання необхідних відомостей, з метою вирішення питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії по інвалідності.

Отже, відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, дійшов протиправного висновку про ненадання позивачем відомостей про місце проживання згідно підпункту 4 пункту 2.1 Порядку № 22-1, у зв`язку із чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

З приводу вимог про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 06 травня 1992 року по 27 липня 1992 pоку, з 28 липня 1992 року по 01 квітня 1993 pоку, з 02 квітня 1993 року по 02 січня 1995 року, з 03 січня 1995 року по 29 вересня 1995 року, з 30 вересня 1995 року по 15 травня 1998 року та з 16 травня 1998 року по 01 травня 1999 pоку суд зазначає, що згідно доданого позивачем до позову розрахунку стажу, вказані періоди роботи вже зараховані органом пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності від 06 квітня 2026 року до її страхового стажу, а тому вказана вимога задоволенню не підлягають.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 084050024564 від 13 квітня 2026 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності позивачу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію по інвалідності з 06 квітня 2026 року.

При цьому, судом враховано, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов`язати призначити пенсію по інвалідності не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки такі повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області, яким прийнято протиправне рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 084050024564 від 13 квітня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати звернення за призначенням пенсії з 06 квітня 2026 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов