Ухвала суду № 139905915, 21.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

21 вересня 2026 рокуСправа №160/10271/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягали у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит», та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 період з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит», та до пільгового стажу роботи за Списком №2 період з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 30.11.2017 року, з урахуванням зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит» та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.

На виконання вимог ухвали суду від 14.04.2025 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, в якому позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що від своїх колишніх колег по роботі у ПАТ «Дніпровський меткомбінат» позивач дізнався про те, що органами Пенсійного фонду України деяким працівникам комбінату, що звертались за призначенням пільгових пенсій за Списками №1, 2 в період з 2016 року по поточний час, при призначенні пільгової пенсїі незаконно було значно зменшено строк пільгового стажу цих працівників, а саме безпідставно не було зараховано певні періоди роботи. Лише після звернення із відповідною заявою до відповідача та отримання відповіді на цю заяву позивач достовірно дізнався про порушення своїх прав. Позивач вважає, що з дати призначення пенсії (30.11.2017 року) і до 11.12.2024 року не міг припустити, що спірні періоди його роботи можуть бути невраховані, адже належним чином при подачі документів до органів ПФУ про призначення пенсії надав усі підтверджуючі документи щодо пільгового стажу роботи за Списками №1, 2 за спірні періоди, натомість, жодних письмових відмов від відповідача щодо не зарахування будь-яких пільгових періодів за весь час також не було. Окремо позивач наголосив на тому, що 24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан, що в свою чергу, зумовлює постійну загрозу життю та здоров`ю населення України, зокрема, позивача. З огляду на викладене, просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд повторно наголошує, що відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року в справі №815/91/18.

Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень ч. 2 та 3 ст. 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі №800/30/17).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року в справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року в справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року в справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

У постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведеній нормі кореспондують приписи ч. 6 ст. 161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Як слідує з позовної заяви, позивач, зокрема, просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме: з 30.11.2017 року, з урахуванням зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит» та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.

Відтак, позовні вимоги стосуються проведення перерахунку пенсії позивача з дати її призначення, а саме: з 30.11.2017 року з урахуванням певних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1 та Списком №2, водночас, з вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду лише 07.04.2025 року, що підтверджується поштовою накладною на конверті, в якому ця позовна заява надійшла до суду, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, позаяк, зважаючи на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві, який її отримує щомісячно, отже, вже з листопада 2017 року та кожного наступного місяця в подальшому позивач міг та повинен був дізнатися про розмір виплаченої йому пенсії.

Таким чином, звернувшись з позовними вимогами щодо оскарження таких дій відповідача лише 07.04.2025 року, позивач здійснив це зі значним пропуском строку звернення до суду.

Суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався лише з листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010307-8/244336 від 11.12.2024 року.

Разом з тим суд зазначає, що направлення позивачем до відповідача заяви від 05.12.2024 року, як і отримання листа-відповіді відповідача №0400-010307-8/244336 від 11.12.2024 року, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19).

Неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов`язується виникнення у позивача права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року в справі №380/14933/22.

Крім того суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року в справі №510/1286/16-а зазначено, що норми статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-ІV і статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Отже, з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.

У даному випадку, спір стосується не нарахованих, але невиплачених сум доплати до пенсії, а наявності підстав для нарахування та виплати такої доплати, тому приписи статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) на ці правовідносини не розповсюджуються.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що введення на території України воєнного стану є підставою для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

У постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Натомість, позивачем у вказаній заяві не наведено обставин та не надано доказів, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій, пов`язаних з введенням на території України воєнного стану, а також не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Разом з цим суд наголошує, що у розглядуваному випадку строк звернення до суду сплинув до запровадження воєнного стану в Україні, а саме: 30.05.2018 року, і позивачем взагалі не наведено жодних доводів і не надано жодних доказів щодо неможливості дотриматися такого строку до запровадження воєнного стану в Україні 24.02.2022 року.

Таким чином, доводи, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки жодних перешкод щодо своєчасного з`ясування позивачем, що його право порушено, об`єктивно не існувало і позивачем це не спростовано, водночас, існування поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведеній нормі кореспондують приписи ч. 6 ст. 161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, суд бере до уваги, що обставина, на підставі якої позивач звернувся до суду існувати і на час звернення позивача до суду.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що спір між сторонами повинен бути розглянутий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Водночас, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами в частині, що стосується здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2017 року, з урахуванням до його пільгового стажу роботи за Списком №1 з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит» та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з цими позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

В силу частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області що полягали у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит», та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», а також щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 період з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит», та до пільгового стажу роботи за Списком №2 період з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 30.11.2017 року по 06.10.2024 року, з урахуванням зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит» та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії, слід повернути позивачу.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області що полягали у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит», та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», а також щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 період з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит», та до пільгового стажу роботи за Списком №2 період з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 30.11.2017 року по 06.10.2024 року, з урахуванням зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 28.02.1983 по 02.07.1984 у Шахта імені «XXIII з`їзду КПСС» ПО «Ровенькиантрацит» та до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду з 20.10.1999 по 24.12.2001 у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленого законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова