Ухвала суду № 139905381, 15.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року Справа №160/32996/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/32996/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/32996/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

17.02.2026 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:

- визнано протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області про відмову в проведенні реєстраційних дій від 22.05.2025 №79056823;

- зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 29.04.2025 року за реєстраційним номером 66627556 про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/32996/25 набрало законної сили 20.03.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 17.02.2026 у справі №160/32996/25.

20.08.2026 представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради звернувся до суду із звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/32996/25, в якому зазначив, що відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 29.04.2025 року за реєстраційним номером 66627556 з урахуванням всіх наявних документів, повторно прийнято рішення про відмову в державній реєстрації.

07.09.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено питання щодо розгляду звіту в порядку письмового провадження на 14.09.2026.

Станом на 15.09.2026 будь-яких пояснень або заперечень від позивача до суду не надходило.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду (частина перша статті 382-2 КАС України).

Відповідно до положень статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.

Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Зі звіту Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, поданого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі №160/32996/25 вбачається, що державним реєстратором повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 29.04.2025 за реєстраційним номером 66627556 з урахуванням всіх наявних документів, повторно прийнято рішення про відмову в державній реєстрації на підставі: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Судом проведено порівняльний аналіз скасованого судом рішення державного реєстратора від 22.05.2025 № 79056823 та нового рішення від 17.08.2026 № 86340520, наданого відповідачем разом із звітом.

За результатами проведеного аналізу суд доходить висновку, що оскаржуване та прийняте за результатами повторного розгляду рішення державного реєстратора є тотожними за своїм змістом, правовим обґрунтуванням та підставами відмови. Здійснюючи повторний розгляд заяви, державний реєстратор обмежився суто формальним скасуванням попереднього запису в Реєстрі та підготовкою нового документа, в якому відтворив аналогічні мотиви щодо неможливості підтвердження права власності через відсутність відповіді з тимчасово окупованої території.

При цьому відповідачем повністю ігноровано імперативну вимогу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 щодо здійснення повторного розгляду заяви «з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні». У рішення про відмову від 17.08.2026 № 86340520 державний реєстратор взагалі не дав оціночно-правової кваліфікації наданим заявниками правовстановлюючим документам у контексті мотивувальної частини судового рішення та не застосував правові позиції, сформовані судом під час розгляду справи № 160/32996/25.

Прийняття суб`єктом владних повноважень повторного рішення про відмову з аналогічних підстав, яким вже було надано належну правову оцінку судом, свідчить про підміну реального виконання рішення суду формальними процесуальними діями. За таких обставин суд зазначає, що рішення суду від 17.02.2026 по справі № 160/32996/25 по суті відповідачем не виконано, що є підставою для вжиття заходів судового контролю, передбачених статтями 382383 КАС України.

Щодо посилання відповідача у звіті про те, що «Для належного виконання зазначеного рішення департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було подано відповідну заяву (номер 74660109 від 17.08.2026)», суд зауважує, що зазначеної заяви, як і доказів її подання чи відповіді на неї, відповідачем до суду надано не було. Враховуючи, що вказана заява Департаменту датована тим самим днем, що й прийняте рішення про відмову 17.08.2026 року, суд не вважає за можливе брати це посилання до уваги, оскільки прийняття державним реєстратором рішення у день подання заяви повністю виключає реальну можливість направлення будь-яких запитів до компетентних органів та очікування відповідей на них, що свідчить про формальний характер дій відповідача без фактичного з`ясування обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".

При цьому, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.

Суд зазначає, що неподання звіту у визначений строк за відсутності повідомлення про поважні причини, які унеможливили його подання, свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків та ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання вимог суду.

Виходячи із принципу «зваженого підходу» до вибору процесуальних засобів забезпечення виконання судових рішень, про який зазначає Верховний Суд у справі № 560/523/19, суд вважає за можливе на даному етапі обмежитися встановленням нового строку для подання звіту, не застосовуючи примусових штрафних стягнень. Суд бере до уваги, що встановлення нового строку є достатнім заходом для стимулювання відповідача до належного виконання рішення суду в умовах поточної безпекової ситуації.

Водночас суд роз`яснює відповідачу, що звіт має бути складений у повній відповідності до вимог статті 382-2 КАС України. Суд звертає увагу керівника суб`єкта владних повноважень, що у разі ненадання звіту у встановлений судом строк, або у разі подання звіту, який не містить належного обґрунтування причин невиконання рішення, суд, керуючись положеннями статті 382-3 КАС України, буде змушений перейти до застосування штрафних санкцій.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.

Окрім того, суд роз`яснює, що відповідно до вимог статті 382-3 КАС України суд у разі повторного невиконання рішення суд може накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень у збільшеному розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 241-243, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у прийнятті звіту про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/32996/25.

Встановити Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/32996/25, з урахуванням висновків, викладених судом в цій ухвалі та у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/32996/25, який становить один місяць, з дати отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець