Ухвала суду № 139905141, 21.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

21 вересня 2026 р. Справа № 120/14224/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медведського про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медведського про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що таку позовну заяву належить залишити без руху з огляду на наступне.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені ст. 160, 161 КАС України.

Норми ст. 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 у справі №380/2355/20.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що 22.12.2025 позивач звернувся до відповідача із скаргою щодо отримання ухвали Вінницького апеляційного суду від 08.04.2025 у справі 128/2656/22. 14.01.2026 позивач отримав повторну відповідь, датовану 24.12.2025.

Таким чином, саме з 14.01.2026 позивачеві стало відомо про порушення свого права.

До суду позивач звернувся лише 15.09.2026, тобто з пропуском встановленого строку звернення.

Ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До позовної заяви таку заяву позивачем не долучено.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також суд вказує, що згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Водночас у позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача та не надано жодних пояснень щодо незазначення цих обов`язкових реквізитів.

Зазначені недоліки не є надміру формальними, оскільки їх виправлення в майбутньому може вплинути на ефективність виконання рішення, а також на своєчасність повідомлення сторін про рух справи.

З огляду на викладене, позивачу слід зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача або надання пояснень щодо незазначення цих обов`язкових реквізитів.

Крім того, суд звертає увагу, що у позовній заяві та доданих до неї матеріалах наявні розбіжності щодо прізвища особи, яку позивач визначив відповідачем у справі.

Так, у позовній заяві відповідачем зазначено Голову Вінницького апеляційного суду Сергія Медведського, тоді як лист від 24.12.2025 №01-18/К-182/180/2025 підписано Головою суду Сергієм Медвецьким. У зв`язку з цим позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад учасників справи та надати належне обґрунтування заявлених вимог саме до визначеного ним відповідача.

Частинами 3, 5 статті 161 КАС України регламентовано, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання, заява про звільнення від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривні.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн.

Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано жодних доказів сплати судового збору.

Втім, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Визначаючись щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.

На підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав звільнення його від сплати судового збору позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2023 року по березень 2025 року відповідно до яких інформація про доходи відсутня.

Водночас, зазначена інформація не може бути свідченням скрутного матеріального становища, оскільки позивачем не надано відомостей про майновий стан за попередній календарний рік, а саме за період з 01.05.2025 року по 30.04.2026 року.

Варто зазначити, що факт відсутності офіційних доходів не є безперечним підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21.

Крім того, надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків не можуть бути враховані як належний та допустимий доказ на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки подані відомості оформлені неналежним чином, містяться на чернетці, зворотний бік якої включає інформацію, що не стосується предмета даної позовної заяви, що викликає обґрунтовані сумніви у їх цілісності та достовірності.

Також подані відомості не містять необхідних реквізитів (зокрема, електронного цифрового підпису, ідентифікатора документа, відомостей про орган, що їх сформував, або інших засобів верифікації), які б дозволяли суду перевірити їх автентичність та дійсність відображеної у них інформації.

З огляду на викладене, ознайомившись з наданими доказами на підтвердження наявності обставини визначених ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", приходжу до висновку, що вони не можуть бути покладені в основу вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу слід надати докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. чи/або надати додаткові докази на підтвердження його незадовільного майнового стану.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач заявляє клопотання про витребування у Вінницького апеляційного суду матеріали справи №128/2656/22 в частині отримання позивачем ухвали Вінницького апеляційного суду від 08.04.2025.

Вирішуючи клопотання позивача про витребування доказів, зазначаю наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 КАС України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні.

Згідно з ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Нормою п. 4 ч. 2 ст. 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути, окрім іншого, зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Необхідно звернути увагу, що вимоги до поданого клопотання та порядок його подання визначені у статті 80 КАС України. Так, згідно частини 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Як слідує із змісту клопотання про витребування доказів, останнє не відповідає формі, зазначеній у статті 80 КАС України, а також способу, який передує поданню клопотання в частині самостійного вжиття заходів забезпечення доказів.

При цьому, заявляючи відповідне клопотання стороною позивача не надано суду доказів які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних інформації та доказів.

З огляду на викладене, позивачем не надано докази того, що останнім вжито всі належні дії спрямовані на отримання відповідної інформації та доказів, як наслідок заявлене позивачем клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

З метою усунення визначеного недоліку позивачу слід надати належні докази того, що стороною позивача було вжито усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідної інформації та доказів.

Крім того, позовна заява та окремі додатки до неї надруковані на чернетках, зворотній бік яких містить інформацію, що не має відношення до цього адміністративного позову, а також виправлення і закреслення тексту.

Також, суд звертає увагу, що на тексті наданої позовної заяви містяться відмітки реєстрації вхідної кореспонденції вхідний штамп суду від 22 квітня 2026 року, а також на іншому аркуші вхідний штамп суду від 13 травня 2026 року, що свідчить про використання заявником застарілих бланкованих примірників або повторне подання раніше маркованих документів без належного оформлення.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою позовна заява є однією із заяв по суті справи, тобто офіційним документом та процесуальним засобом реалізації права особи на звернення до суду. У позовній заяві позивач повинен викладати свої вимоги та їх обґрунтування щодо предмета спору. Процесуальний закон не обмежує право позивача на виготовлення позовної заяви як із одностороннім так із двостороннім використанням паперового носія інформації, однак у випадку двостороннього друку документа, інформація розміщена на носії, зокрема листі формату А4, повинна стосуватися поданого позову.

Натомість подання позовної заяви на чернетках свідчить як про неналежне ставлення до реалізації процесуальних прав особи, яка подає позов, так і про довільне сприйняття встановлених правил щодо ініціювання судового процесу.

За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:

- надання заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуски;;

- зазначення відомостей визначених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме: реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача або надання пояснень щодо незазначення цих обов`язкових реквізитів:

- уточнення суб`єктного складу учасників справи та надання належного обґрунтування заявлених вимог саме до визначеного ним відповідача;

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд або додаткових доказів на підтвердження незадовільного майнового стану;

- надання належних доказів того, що стороною позивача було вжито усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідної інформації та доказів.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медведського про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна