Рішення № 139903702, 21.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/19693/25

Провадження № 2/756/8789/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

представника відповідача Шамкій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 89 197,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01.05.2018 є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021, у зв`язку зі зміною законодавства, - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку під`єднана до внутрішньобудинкових систем, у зв`язку з чим відповідачі як власники та зареєстровані за цією адресою особи є споживачами відповідних послуг.

Плата за спожиті послуги своєчасно не вносилася, унаслідок чого станом на 31.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 89 197,96 грн, яка складається із заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 7 760,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 311,50 грн та 3% річних у розмірі 368,67 грн; заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за той самий період у розмірі 12 192,87 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 060,60 грн та 3% річних у розмірі 579,24 грн; заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, що утворилася з 01.11.2021, у розмірі 23 993,87 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 189,40 грн, 3% річних у розмірі 915,73 грн та пені у розмірі 1 114,14 грн; заборгованості за послуги з постачання гарячої води, що утворилася з 01.11.2021, у розмірі 27 707,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 474,05 грн, 3% річних у розмірі 980,98 грн та пені у розмірі 1 193,52 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 547,70 грн та з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.12.2025 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.04.2026 позовну заяву задоволено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.06.2026 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 13.04.2026 скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Шамкій В.М. Відповідач проти позову заперечувала. У відзиві зазначила, що жодного договору про надання житлово-комунальних послуг щодо спірної квартири з нею не укладалося, а за відповіддю позивача на адвокатський запит особовий рахунок № НОМЕР_1 за цією адресою обліковується за ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вона не є споживачем послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, з 20.12.2017 і до виїзду за межі України вона мешкала за іншою адресою на підставі договору оренди квартири, а з 02.03.2022 постійно перебуває за межами України у зв`язку з обставинами, що склалися після запровадження воєнного стану, а тому послугами за спірною адресою фактично не користувалася. Відповідач також послалася на те, що належна ОСОБА_1 1/3 частка квартири передана їй у дар, та на те, що ОСОБА_1 помер. За твердженням відповідача, наданий позивачем розрахунок позовних вимог є необґрунтованим. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шамкій В.М. - у судовому засіданні проти позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 майно комунальної власності, повернуте з володіння ПАТ «Київенерго», закріплено за КП «Київтеплоенерго». Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює позивач.

На виконання вимог законодавства позивач підготував та опублікував договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), а з 01.11.2021 оприлюднив на своєму офіційному веб-сайті типові індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 приватизована 08.12.1998 та належить на праві спільної власності в рівних частках ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва 08.12.1998 згідно з розпорядженням № 1319 від 08.12.1998 та зареєстрованим Київським бюро технічної інвентаризації 14.12.1998 у реєстровій книзі № 474. Отже, кожному із співвласників належала 1/3 частка квартири.

Як вбачається з договору дарування 1/3 частки квартири від 28.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пікаловою В.В. за реєстровим № 660, ОСОБА_1 безоплатно передав належну йому 1/3 частку зазначеної квартири у власність ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на цю 1/3 частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.04.2017 (номер запису про право власності 20208075), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 86159163 від 28.04.2017. Актуальність цих відомостей станом на час розгляду справи підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наведеною в інформаційній довідці № 476183875, сформованій 07.05.2026.

Таким чином, з 28.04.2017 ОСОБА_2 є власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_3 , а власником решти 1/3 частки залишається ОСОБА_3 , яка до участі у справі як співвідповідач не залучалася і позовних вимог до якої позивачем не заявлено.

Відповідно до відповіді позивача на адвокатський запит за наведеною адресою особовий рахунок № НОМЕР_1 обліковується за ОСОБА_3 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за вказаною адресою станом на 31.08.2025 становить 89 197,96 грн.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 помер. Як вбачається з повідомлення Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 201558-2026 від 09.06.2026, 11.05.2024 у журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за № 18424 зареєстровано факт виявлення невпізнаного трупа чоловічої статі за адресою: АДРЕСА_4 ; у подальшому особу померлого встановлено та ідентифіковано як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява у цій справі датована 25.09.2025, до суду вона надійшла 04.12.2025, а провадження у справі відкрито ухвалою суду від 12.12.2025.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на момент звернення до суду з позовом відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України правонаступників може бути залучено до участі у справі лише тоді, коли смерть особи настала після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) дійшов висновку, що якщо позов пред`явлено до померлої особи, суд закриває провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що смерть ОСОБА_1 настала не пізніше 11.05.2024, тобто до пред`явлення позову та до відкриття провадження у цій справі. Наведені у повідомленні органу поліції відомості позивачем не спростовані, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у цій частині не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідними вимогами до спадкоємців померлого в порядку, встановленому законом (ст. 1218, 1281, 1282 ЦК України).

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_2

Відносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (у частині періоду до набрання чинності новим законом) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Відповідно до пп. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач, до кола яких, зокрема, належить фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII договір про надання відповідних комунальних послуг, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, є публічним договором приєднання. За приписами ст. 633, 634 ЦК України умови такого договору встановлюються однією стороною у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною лише шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах, проте споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості послуги, чому кореспондує обов`язок оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_2 є співвласником квартири, за якою нараховано заборгованість, вона в розумінні наведених норм є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг та зобов`язана їх оплачувати.

Водночас, вирішуючи питання про обсяг цього обов`язку, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).

Отже, кожен із співвласників несе витрати з утримання майна відповідно до своєї частки у спільному майні.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 540 ЦК України). Натомість солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

Обґрунтовуючи вимогу про солідарне стягнення, позивач послався на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за якою дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, провадження у справі в частині вимог до другого відповідача - ОСОБА_1 - закривається з наведених вище підстав, а тому солідарне стягнення заборгованості з відповідачів є неможливим. Договору, який визначав би солідарний обов`язок співвласників квартири, або домовленості між ними щодо порядку несення витрат за отримані послуги матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що співвласником 1/3 частки цієї ж квартири, за якою до того ж обліковується особовий рахунок № НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 . Позивач позовних вимог до неї не заявляв, клопотання про залучення її до участі у справі як співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК України не подавав.

Як визначено ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Покладення на відповідача обов`язку зі сплати заборгованості, що припадає на частку іншого співвласника, не залученого до участі у справі, є безпідставним, оскільки це впливало б на права та обов`язки особи, яка не є учасником справи.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість пропорційно належній їй частці у праві власності на квартиру, тобто у розмірі 2/3 від загальної суми заборгованості, що становить 59 465,31 грн (89 197,96 грн х 2/3).

Щодо доводів відповідача

Доводи відповідача про те, що договору про надання житлово-комунальних послуг з нею не укладалося, а тому вона не є споживачем цих послуг, суд відхиляє. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, опублікований у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), а з 01.11.2021 - індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, оприлюднені на офіційному веб-сайті позивача, є публічними договорами приєднання. Відсутність укладеного у письмовій формі окремого договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати фактично спожитих послуг.

Не спростовує обов`язку відповідача й та обставина, що особовий рахунок за спірною адресою обліковується за ОСОБА_3 . Особовий рахунок є формою обліку нарахувань за конкретним об`єктом нерухомого майна, а не підставою виникнення чи припинення обов`язку співвласника з оплати житлово-комунальних послуг; такий обов`язок випливає із закону та з факту належності відповідачу частки у праві власності на квартиру (ст. 322, 360 ЦК України).

Доводи відповідача про непроживання у квартирі, оренду іншого житла та перебування за межами України з 02.03.2022 суд також відхиляє. Факт непроживання у квартирі, співвласником якої є особа і в якій зареєстроване її місце проживання, не звільняє її від обов`язку нести витрати з утримання відповідного майна. Доказів звернення до виконавця із заявою про тимчасову відсутність та документального підтвердження такої відсутності в порядку, встановленому законодавством, відповідач суду не надала, як не надала й доказів звернення за перерахунком нарахованих сум.

Доводи відповідача про необґрунтованість розрахунку позовних вимог не знайшли свого підтвердження. Наданий позивачем розрахунок містить помісячні нарахування, обсяги спожитих послуг, опалювану площу, застосовані тарифи та номер особового рахунку; тарифи на послуги є регульованими, затверджені у встановленому порядку та є загальновідомими. Відповідач належними та допустимими доказами розрахунок не спростувала, контррозрахунку не надала, доказів оплати спожитих послуг суду не подала.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 59 465,31 грн; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 018,67 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 59 465,31 грн та судовий збір у розмірі 2 018,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5).

Відповідач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО