Ухвала суду № 139903323, 21.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-з/754/107/26

Справа № 754/16937/26

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2026 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О. розглянувши матеріали заяви представника позивача Київської міської ради - Дем`янчук Сніжани Рауфівни про забезпечення позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент територіального контролю міста Києва про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельної ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Київської міської ради - Дем`янчук С.Р. звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельної ділянкою.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Від представника позивача Київської міської ради - Дем`янчук С.Р. надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборонити вчиняти будь-які дії щодо нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 16,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Чорнєй В.В. Подану заяву обґрунтовує тим, що зареєстрована за відповідачем вказана нежитлова будівля є самочинним будівництвом та підлягає знесенню. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звертається до суду.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.150 цього ж Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки з матеріалів справи не вбачається, які реальні та конкретні збитки можуть бути нанесені відповідачам забезпеченням позову та який їх розмір.

Відповідно до інформації про нерухомість, яка надана стороною позивача, нежитлова будівля літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 .

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та доводи сторони позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність видам забезпечення позову, які просить застосувати сторона позивача, позовним вимогам, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, суд вважає за необхідне для забезпечення позовних вимог позивача задовольнити частково заяву та накласти арешт на нежитловоу будівлю літ.А, загальною площею 16,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві часткової власності ОСОБА_1 .

Водночас суд вважає, що заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна, не підлягають окремому задоволенню, оскільки арешт майна, сам по собі включає заборону відчуження вказаного майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивачки Київської міської ради - Дем`янчук Сніжани Рауфівни про забезпечення позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент територіального контролю міста Києва про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельної ділянкою - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 16,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Чорнєй В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2020, індексний номер: 51817078, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2063198380000.

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів, з дня складання її повного тексту.

Позивач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд.36.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент територіального контролю міста Києва, код ЄДРПОУ 34926981, адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп.2.

Повний текст ухвали суду складено 21.09.2026.

Суддя: В.О.Сенюта