Рішення № 139902026, 21.09.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/747/26

Провадження № 2/604/575/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" звернулося до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 24 928,75 грн, а також просили стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 27.06.2024 між ТОВ "Фінансова компанія «Процент»" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 14550. За твердженням позивача, на виконання умов зазначеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3 850,00 гривень, строком на 365 днів (до 27.06.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Процент» належним чином виконало зобов`язання за укладеним Договором, а відповідач, у свою чергу, умови Договору не виконав та у встановлений строк кошти не повернув.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 14550 від 27.06.2024 у загальному розмірі 24 928,75 грн, яка складається з: 3 850,00 грн тіло кредиту та 21 078,75 грн нараховані проценти за період з 27.06.2024 по 27.06.2025. Одночасно просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів чи розміру заборгованості не заявив, причини неявки суду не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов таких висновків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Матеріали справи свідчать, що 27 червня 2024 року ТОВ "ФК "Процент" (надалі Товариство або позивач) та фізичною особою ОСОБА_1 (надалі Позичальник або відповідач) було укладено кредитний договір № 14550, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 944572 (надалі Кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного Кредитного договору, Товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 3 850,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 1,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 547,50 %) користування кредитом. Строк надання кредиту 365 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ", які розміщені на сайті https://procent.com.ua (п. 1.5 Кредитного договору). Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові (п. 1.7 Кредитного договору).

Дата видачі кредиту 27.06.2024, дата платежу процентів першого періоду 07.07.2024, сума кредиту 3 850,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 577,50 грн, разом до сплати 4 427,50 грн.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору сума платежу за розрахунковий період складе 24 928,75 грн, загальні витрати за споживчим кредитом складуть: 21 078,75, денна процентна ставка складає 1,5%, розрахунок денної процентної ставки: (21 078,75/3 850,00)/365*100%, проценти за користування кредитом складуть 21 078,75 грн, реальна річна процентна ставка складе 16 324,96% річних, загальна вартість кредиту складе 24 928,75 грн.

За умовами п. 4.1. Кредитного договору, сума Кредиту та проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку №1.

На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав квитанцію PlatOn № 41949-97576-27213, призначення платежу - перерахування коштів за договором № 14550 від 27.06.2024 на умовах фінансового кредиту, номер картки отримувача НОМЕР_1 .

Також позивачем надано Детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 14550 від 27.06.2024, відповідно до якого, відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 928,75 грн, яка складається з: 3 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 21 078,75 гривень - заборгованість за процентами.

Ухвалою суду від 28.07.2026 було витребувано у АТ «А-БАНК» інформацію щодо емітування картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів.

На виконання ухвали суду АТ «А-БАНК» надано інформацію, яка підтверджує, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , та на неї 27.06.2024 було зараховано кошти в розмірі 3 850,00 грн.

Виходячи із норм чинного законодавства, належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ТОВ «ФК «Процент» обов`язку з надання кредитних коштів ОСОБА_1 є квитанція PlatOn та виписка по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, ТОВ «ФК «Процент»» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 3 850,00 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 24 928,75 грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним з позивачем кредитним договором з повернення кредиту в сумі 3 850,00 грн та сплати процентів.

За правилом частини 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 3, 8 та 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається за Цивільним або Господарським кодексами України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, від 04 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 ст. 11 Закону).

Згідно з частиною шостою ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів чи розміру заборгованості не заявив, суд виходить з того, що обставини, на які посилається позивач, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: кредитним договором № 14550 від 27.06.2024, паспортом споживчого кредиту, квитанцією PlatOn № 41949-97576-27213, випискою по рахунку, наданою АТ «А-БАНК» на виконання ухвали суду.

Матеріалами справи підтверджено, що без створення позичальником даних по заявці на кредит, без отримання листа смс-повідомлення про погодження кредиту, без підписання позичальником одноразовим ідентифікатором договору та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір, вказаний договір не був би укладений.

Тобто відповідачем здійснено ряд активних дій з метою укладання кредитного договору, зокрема надано особисті відомості такі як дані паспорту, номер платіжної картки, правильність яких не спростовано.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Зарахування на платіжну картку відповідача суми кредиту підтверджується квитанцією PlatOn № 41949-97576-27213 та випискою по рахунку за період з 27.06.2024 року по 02.07.2024 року, наданою АТ «А-БАНК».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів ТОВ «Фінансова компанія «Процент», отриманих у позику за вказаним договором у розмірі 3 850 грн, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 850,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути також заборгованість за процентами станом на дату підготовки позовної заяви у розмірі 21 078,75 грн.

Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом становить 1,5% від суми Кредиту за кожний день.

Отже, сторони у договорі про надання грошових коштів у позику передбачили процентну ставку як плату за користування кредитом у розмірі 1,5% на день протягом 365 днів з дня укладення договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (далі Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно); з 21 серпня 2024 року та надалі не більше 1%.

Кредитний договір № 14550 укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та фізичною особою ОСОБА_1 27 червня 2024 року.

Суд зазначає, що якщо на момент укладення договору (27.06.2024) ставка 1,5% на день відповідала тимчасово встановленим обмеженням, то нарахування процентів за цією ж ставкою після 20 серпня 2024 року (починаючи з 21 серпня 2024 року) у розмірі 1,5% замість гранично допустимого 1% суперечить імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та свідчить про часткову неправомірність наданого позивачем розрахунку заборгованості зі сплати процентів.

Суд здійснює власний розрахунок процентів за період з 27.06.2024 по 27.06.2025 (365 днів) з урахуванням граничного розміру процентної ставки: з 27.06.2024 по 20.08.2024 (54 дні) за ставкою 1,5%: 3 850,00 грн ? 1,5% ? 54 дні = 3 118,50 грн; з 21.08.2024 по 27.06.2025 (311 днів) за ставкою 1%: 3 850,00 грн ? 1% ? 311 днів = 11 973,50 грн. Загальна сума процентів становить: 15 092,00 грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем порушено приписи Закону України «Про споживче кредитування» в частині нарахування процентів у розмірі 1,5% після 20.08.2024.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, заборгованість за процентами, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 15 092,00 грн, а в іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За встановлених судом обставин позивачем доведено, що між сторонами 27.06.2024 було укладено кредитний договір № 14550, за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 3 850,00 грн та зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначені Договором. З огляду на це позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Процент» в частині стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 3 850,00 грн та сплати заборгованості за нарахованими процентами у сумі 15 092,00 грн підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов`язання як позичальник, а в іншій частині вимоги заявлено безпідставно.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом враховано судові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження 61-13766св24).

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

03 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Процент» уклало з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, п. 3.1 якого передбачено, що вартість послуг виконавця становить 9000 грн - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника, 1000 грн - складання заяв, клопотань.

Згідно витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 144 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, Виконавець підготував позовну заяву до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 14550 від 27.06.2024 року та клопотання про витребування доказів вартістю 9000 грн, а також склав адвокатський запит про витребування доказів по боржнику вартістю 1000 грн, а всього на суму 10000 грн.

Платіжною інструкцією № 70 від 30.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Процент» сплатило на користь ОСОБА_2 оплату за надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту № 144 від 30.04.2026 року. Вартість послуг, наданих саме по боржнику ОСОБА_1 , становить 10000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивач надав до суду: договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 144, акт приймання-передачі наданих послуг № 144, який містить детальний опис наданих послуг.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Фінансова компанія «Процент» послуг адвоката Руденка К.В., з надання правової допомоги в суді першої інстанції.

Позовні вимоги задоволено на 75,98% (18 942,00 грн / 24 928,75 грн ? 100%).

За вказаних обставин, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 598,00 грн (10 000,00 грн ? 75,98% / 100), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 022,89 грн (2 662,40 грн ? 75,98% / 100%) судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 205, 207, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» (м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за Кредитним договором № 14550 від 27.06.2024 року у розмірі 18 942,00 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 850,00 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок); заборгованість за процентами 15 092,00 грн (п`ятнадцять тисяч дев`яносто дві гривні 00 копійок), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 022,89 грн (дві тисячі двадцять дві гривні 89 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 7 598,00 грн (сім тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок), а всього стягнути 28 562,89 грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 89 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 21 вересня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М.