Рішення № 139901593, 21.09.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

21.09.2026

Справа № 482/604/26

Номер провадження 2/482/896/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судових засідань Зуб С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Балабан О.І. звернулася до суду із позовом до Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 5, 23 га кадастровий номер 4824881600:06:001:0038, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишньої Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області ) в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на земельну ділянку площею 5, 23 га кадастровий номер 4824881600:06:001:0038, яка була надана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, а вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, після смерті матері і вона фактично прийняла спадщину шляхом звернення із заявою до нотаріуса.

Приватним нотаріусом Кремньовою Н.О. була заведена спадкова справа 10/2010, яка зберігається в приватного нотаріуса Кремньової Н.О. за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває на тимчасово окупованій території.

У судові засідання позивач та її представник не з`являлися, надали до суду заву, в якій просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Від відповідача Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на адресу суду надійшла заява, в якій відповідач просить розглядати справу без представників сільської ради та не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видано Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим. Після її смерті відкрилась спадщина що складається з земельної ділянки кадастровий номер 4824881600:06:001:0038 площею 5, 23 га надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. На теперішній час с.Воронцівка входить до Сухоєланецької громади Новоодеського району Миколаївської області.

Зазначена земельна ділянка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серія МК№ 041846 від 21 березня 2001 року. Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.12.2025 в розділі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку зазначена ОСОБА_2 .

Як убачається із свідоцтва про народження позивача серія НОМЕР_2 від 26.08.1961, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , в графі «мати» вказана ОСОБА_2 , в графі «батько» вказаний ОСОБА_4 .

Відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 , яке видано 31 липня 1992 року відділом запису актів цивільного стану Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_5 . Після одруження прізвище « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 ».

Як вбачається із Державного акту на право приватної власності на землю серія МК № 041846 від 21 березня 2001 року власником земельної ділянки площею 5,23 га в межах Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області зазначена ОСОБА_2 .

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.12.2025, в розділі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку також зазначена ОСОБА_2 .

Як убачається із матеріалів справи позивач є єдиним спадкоємцем померлої за законом, спадщину прийняла шляхом звернення із заявою до нотаріуса який знаходиться на тимчасово окупованій території, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, згідно якого 16.08.2010 приватним нотаріусом Симферопольського міського нотаріального округу Кремньовою Н.О. зареєстровано спадкову справу № 19/2010.

Оскільки спадкодавець на час смерті була зареєстрована та проживала на території АР Крим, яка на даний час є окупованою територією це позбавляє позивача можливості оформити право на спадщину після смерті матері.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1220, 1222, 1223 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

В силу приписів ч. 1 ст. 1268, ч. 1,5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Статтею 11-1 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено, що у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Натомість законом не визначено порядок дій, у разі якщо нотаріусами були заведенні спадкові справи до визнання визначених законом територій окупованими, але спадкоємці не реалізували свої спадкові права та не отримали свідоцтва про прийняття спадщини.

17 червня 2014 року наказом Міністерства юстиції України «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» до закінчення антитерористичної операції в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тимчасово призупинено: 1) проведення державної реєстрації актів цивільного стану; 2) доступ нотаріусів до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до п.п. 205, 207, 210, 231, 232 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (яка була чинна на момент подання позивачем заяви про прийняття спадщини), на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження. Відомості про спадкові справи підлягають обов`язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Відповідно до п.2.8 ст. 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5, якщо спадщина була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець для завершення спадкування, продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця. При прийнятті заяви нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність зареєстрованої спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Главою 10 п.4.15 вказаного Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті матері, вступивши у володіння спадковим майном та в 2010 році звернулася до Приватного нотаріуса Кремньової Н.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ( заведена Спадкова справа за № 49783321) за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває на тимчасово окупованій території.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи те, що на момент відкриття спадщини, спадкодавцю на праві власності належала земельну ділянку площею 5, 23 га кадастровий номер 4824881600:06:001:0038, розташована на території Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської обласьі (колишня Воронцівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області), а позивач є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , фактично вступила у володіння спадковим майном, звернулася із заявою про видачу свідоцтва на спадщину, з об`єктивних причин не має можливості в нотаріальному порядку реалізувати своє право на спадкове майно, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 5, 23 га кадастровий номер 4824881600:06:001:0038, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради району Миколаївської області в порядку спадкування.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст.2,77,80,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 5, 23 га кадастровий номер 4824881600:06:001:0038, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.О. Баранкевич