Ухвала суду № 139901346, 16.09.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/10/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , представника потерпілого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , був продовжений запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту по 21 вересня 2026 року, а також обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

16 вересня 2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження цього запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , з урахуванням даних про його особу, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризики ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися як на території України, так і за її межами; впливати на потерпілого, спонукаючи його до зміни наданих суду показань, та свідків з цією ж метою; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується.

До того ж ОСОБА_7 є не працевлаштованою особою, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. На даний час відносно нього наявне кримінальне провадження, що розглядається іншим судом. Крім того останній двічі, як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження, перебував у розшуку, останній раз був затриманий при спробі перетину державного кордону України.

На думку прокурора, продовження щодо ОСОБА_7 , зазначеного вище запобіжного заходу із відповідними умовами, та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання зазначеним вище ризикам.

Разом із тим, 16 вересня 2026 року обвинувачений ОСОБА_7 , та захисник ОСОБА_11 , кожен окремо, звернулися до суду із клопотаннями про зміну умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби та у період з 22 години 00 хв. до 06 години 00 хв., відповідно.

Зазначені клопотання сторони захисту є майже ідентичними за своїм змістом.

Основними доводами клопотань є те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, оскільки вони вже допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений протягом усього періоду часу застосування цього запобіжного заходу належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, його умови не порушував, від виконання встановлених судом обов`язків не ухилявся.

До того ж обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, зокрема є батьком трьох неповнолітніх дітей 2008, 2016 та 2024 років народження, має матір та батька, які є пенсіонерами та мають незадовільний стан здоров`я, у зв`язку із чим потребують участі ОСОБА_7 в забезпеченні належних умов їхнього життя.

За таких обставин, враховуючи достатньо тривалий строк перебування під цілодобовим домашнім арештом, сторона захисту вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, належним чином забезпечить процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання покладених на нього обов`язків та запобігання можливим ризикам.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого законними і обґрунтованими.

Проти задоволення клопотань сторони захисту заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, наполягав на задоволенні його клопотання та задоволенні клопотання його захисника.

Захисник ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора також заперечував, оскільки вважає його необґрунтованим.

Ризики про які йдеться у клопотанні, прокурором не доведені, оскільки жодних доказів в обґрунтування клопотання, суду не надано.

Наполягав на задоволенні клопотань про зміну умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_14 , підтримав клопотання прокурора, оскільки на його думку воно є законним і обґрунтованим.

Проти задоволення клопотань сторони захисту заперечував.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Так, згідно із частинами 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Разом із тим ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частинами 1, 5, 7 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, окрім інших: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Так, у даному випадку, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 обумовлюється серед іншого можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю встановленого покарання, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

До того ж зазначений ризик є достатньо реальним, оскільки він у повній мірі був реалізований обвинуваченим ОСОБА_7 - останній перебував у розшуку як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Разом із цим перебуваючи у розшуку, який був оголошений судом 03 червня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_7 30 червня 2024 року, під час дії воєнного стану, був затриманий прикордонним нарядом на відстані 75 метрів до Державного кордону України, при вчиненні спроби незаконного перетину Державного кордону України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб.

Водночас, під час спроби незаконного перетину Державного кордону України обвинувачений ОСОБА_7 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу старшого прикордонного наряду зупинитись вдався до втечі, в складі групи осіб.

Зазначені факти встановлені судовим рішенням у справі про адміністративні правопорушення від 18 вересня 2024 року (№ 308/14690/24), згідно із яким ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Рішення набрало законної сили 30 вересня 2024 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені вище дії були вчинені обвинуваченим ОСОБА_7 виключно з метою переховування від суду.

При цьому обвинувачений ОСОБА_7 порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово та ухилився від суду.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_7 , який хоча й має постійне місце мешкання, дружину, неповнолітніх дітей та малолітню дитину, батьків, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як на території України, так і за її межами, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Разом із цим не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, у тому числі з урахуванням дій, що були вчинені ОСОБА_7 , про які зазначено вище, є достатньо реальним.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 у судових засіданнях, який неодноразово відкрито висловлював погрози як на адресу потерпілого ОСОБА_13 , так і його представника, те, що всі свідки у даному кримінальному провадженні хоча і допитані, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_13 , після його допиту у судовому засіданні та свідків певною мірою зменшився, однак, з урахуванням негативної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 у судових засіданнях по відношенню до потерпілого та його представника публічному висловлюванні погроз та образ на їх адресу, продовжує існувати, та полягає у можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 протиправних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_13 .

Крім того, суд вважає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни показань, які були надані ними суду.

Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги те, що ОСОБА_7 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 391, ч. 1 ст. 345 КК України, обвинувачується у вчиненні в складі організованої групи вимагання чужого майна, зокрема грошових коштів у сумі 700 000 доларів США. Даних про те, що ОСОБА_7 займався трудовою діяльністю, має джерела для існування або власність, суду не надано, а тому існує ймовірність вчинення ним іншого кримінального правопорушення, у тому числі проти власності.

Разом із цим, на даний час Київським районним судом міста Харкова розглядається кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За наявності таких даних, слід вважати обґрунтованим існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , його репутацію, те, що він перебував у розшуку, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про доцільність продовження застосованого щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Разом з тим, при визначенні часових рамок домашнього арешту, суд враховує, що ОСОБА_7 тривалий час перебуває під цілодобовим домашнім арештом, жодного разу його умови не порушував, як і не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, має трьох дітей, двоє із яких малолітні, тобто міцні соціальні зв`язки.

За таких обставин суд доходить висновку про можливість зміни умов домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , та вважає за можливе пом`якшити умови домашнього арешту щодо нього на наступні два місяці із забороною залишати житло у період часу з 20 години до 08 години, з продовженням обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, про які йдеться у клопотанні прокурора, що на даний час є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином клопотання прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , а також захисника ОСОБА_11 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 177, 181, 331, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_11 про зміну умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 години до 08 години, строком на два місяці, тобто по 16 листопада 2026 року, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, продовжених судом щодо обвинуваченого ОСОБА_7 визначити до 16 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3