Рішення № 139899594, 18.09.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа № 495/7191/26 Номер провадження 2/495/5014/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Мишка В.В.

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та відновлення речового права, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 12.08.2026 до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та відновлення речового права.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позовна заява обґрунтована тим, що Позивачці на праві власності належить нежитлова будівля АДРЕСА_1 .

Вказана будівля придбана Позивачкою на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2022 року. З часу отримання у власність вказаної нерухомості Позивачкою здійснювалась експлуатація будівлі.

На початку березня Позивачка звернулась до Кароліно-Бугазької сільської ради із проханням надати реквізити для оплати земельного податку та розмір суми. Однак, Позивачу повідомили, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивачка вже не є користувачем земельної ділянки під вищевказаною нерухомістю через наявність запису про припинення її речових прав (права власності) на нежитлову будівлю №83/6, що знаходиться по АДРЕСА_2 проведеного на підставі рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича від 17.03.2025 року, індексним номер рішення: 77851829.

На підтвердження вказаних обставин припинення речового права Позивачці були надані документи, які стали підставою для такого припинення: Заява від 26.02.2025 року гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_3 , про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлову будівлю №83/6, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; довіреність від 14.02.2025 року посвідчена польським нотаріусом Крістіна Костка разом з перекладом на українську мову з польської. Відповідно до змісту вказаної довіреності Позивачка гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 начебто перебуваючи у р. Польща у м. Ярослав 14.02.2025 року, надала довіреність гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала необмежені права розпорядження, відчуження та підписання, подання заяви про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 .

Разом з тим: гр. ОСОБА_2 від 16.08.1994 року народження, позивач взагалі не знає, їй не відома ця особа ні особисто ні через її родичів, знайомих близьких; з України до р. Польщи Позивачка ніколи не виїжджала ( в тому числі в лютому 2025 року) через відсутність по-перше паспорта громадянина України для виїзду за кордон (що може бути підтверджене відповідною інформацію з Державної міграційної служби України) так само підтвердженням відсутності факту перетину державного кордону України може слугувати відповідна інформація з Державної прикордонної служби України; позивачка ніколи і в ніяких місцях не підписувала Довіреність від 14.02.2025 року посвідчену польським нотаріусом Крістіна Костка.

В результаті протиправних дій групи осіб (фізичних осіб, нотаріусів, державних реєстраторів, інженерів та директора ТОВ «ПРОЄКТ-Д» ЄДРПОУ 45527828) та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через підробку документів (підписання офіційних документів від імені позивачки), самовільних шахрайських дій, позивачку протиправно позбавлено права власності на належне їй нерухоме майно.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2026 року було відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.09.2026 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення третьої особи.

Короткий виклад позицій сторін по справі

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги повністю підтримала, та просила їх задовольнити.

В підготовче засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст.200Цивільного процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Фактичні обставини встановлені судом

Позивачці на праві власності належить нежитлова будівля АДРЕСА_1 .

Вказана будівля придбана Позивачкою на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2022 року. З часу отримання у власність вказаної нерухомості Позивачкою здійснювалась експлуатація будівлі.

На початку березня Позивачка звернулась до Кароліно-Бугазької сільської ради із проханням надати реквізити для оплати земельного податку та розмір суми. Однак, Позивачу повідомили, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивачка вже не є користувачем земельної ділянки під вищевказаною нерухомістю через наявність запису про припинення її речових прав (права власності) на нежитлову будівлю №83/6, що знаходиться по АДРЕСА_2 проведеного на підставі рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича від 17.03.2025 року, індексним номер рішення: 77851829.

На підтвердження вказаних обставин припинення речового права Позивачці були надані документи, які стали підставою для такого припинення:

- Заява від 26.02.2025 року гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_3 , про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлову будівлю №83/6, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;

- довіреність від 14.02.2025 року посвідчена польським нотаріусом Крістіна Костка разом з перекладом на українську мову з польської. Відповідно до змісту вказаної довіреності Позивачка гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 начебто перебуваючи у р. Польща у м. Ярослав 14.02.2025 року, надала довіреність гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала необмежені права розпорядження, відчуження та підписання, подання заяви про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 .

Разом з тим, гр. ОСОБА_2 від 16.08.1994 року народження, Позивачка взагалі не знає, їй не відома ця особа ні особисто ні через її родичів, знайомих близьких, з України до р. Польщи ніколи не виїжджала (в тому числі в лютому 2025 року) через відсутність паспорта громадянина України для виїзду, а також позивачка ніколи і в ніяких місцях не підписувала Довіреність від 14.02.2025 року посвідчену польським нотаріусом Крістіна Костка.

Відповідно до листа начальника Державної Прикордонної служби Головного центру обробки спеціальної інформації Євгенія ВЛАСОВА від 24.04.2026 №19.5.1/29987-26, у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, та відповідно до пунктів 12, 15 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.07.2022 по 31.03.2025 в Базі даних не виявлено.

В результаті протиправних дій групи осіб (фізичних осіб, нотаріусів, державних реєстраторів, інженерів та директора ТОВ «ПРОЄКТ-Д» ЄДРПОУ 45527828) та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через підробку документів (підписання офіційних документів від імені позивачки), самовільних шахрайських дій, позивачку протиправно позбавлено права власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно.

Позиція суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухвалені рішення.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майн

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (пункт 4 частини 1 статті 18 вказаного Закону).

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини 3 статті 10 того ж Закону).

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (дивись пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

ЄСПЛ у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі»).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Разом з тим, у пунктах 153 та 153 постанови Великої Палати Верхового суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначено: «що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців 2 та 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

З огляду на наведене, враховуючи встановлене судом порушення прав позивача та визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що вимога про скасування рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А, від 17.03.2025 року, індексний номер рішення: 77851829 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Чинне нині положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містять пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами 2 і 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Зважаючи на обставини цієї справи, суд вважає, що вимога про відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості підлягає задоволенню, оскільки для захисту порушених майнових прав та інтересів позивача ОСОБА_1 необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України, в якому закріплений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Беручи до уваги, що порушення майнових прав та інтересів позивача відбулось у результаті того, що відповідач ОСОБА_2 у незаконний спосіб перереєстровував об`єкт нерухомості, заявлена позовна вимога про відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості опосередковує відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 .

Суд при ухвалені рішення у даній справі керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Керуючись статтям 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та відновлення речового права - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича від 17.03.2025 року, індексним номер рішення: 77851829.

Відновити запис про речове право - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65782824 від 14.12.2022.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складений 21.09.2026.

Суддя Віталій МИШКО