Ухвала суду № 139899256, 15.09.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1001/26

Провадження № 1-кп/354/158/26

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської областів складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026090000000117 від 02 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке перебуває на стадії судового розгляду.

24.08.2026 до суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні-прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

В обгрунтування даного клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, строк якого у подальшому неодноразово продовжувався. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 року запобіжний захід ОСОБА_6 у виді триманні під вартою продовжено на строк до 24.09.2026, без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Враховуючи складність зазначеного кримінального провадження, стадію його розгляду, обсяг доказів, які підлягають дослідженню, завершити судовий розгляд даного провадження до спливу строку дії запобіжного заходу обвинуваченому неможливо.

Оскільки обставини у кримінальному провадженні на даний час не змінились, підстави для скасування чи зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу відсутні, а наявні підстави для продовження вказаного запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що стали підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.

Так сторона обвинувачення зазначає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від органу досудового розслідування та суду), оскільки навіть при визнанні обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, він усвідомлює, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Також обвинуваченому ОСОБА_6 відомі анкетні дані потерпілої та осіб, які допитані як свідки у кримінальному провадженні та зміст наданих ними на досудовому розслідуванні показань, а отже він може незаконно впливати на них з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин, чи відмови від цивільного позову, при його заявлені потерпілою стороною та перешкоджати таким чином кримінальному провадженню та прийняттю у ньому законного судового рішення, що вказує на те, що продовжує існувати обгрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

У випадку застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, він може не з`являтися до суду і у такий спосіб також перешкоджати кримінальному провадженню, що підтверджує існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПКУкраїни.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, востаннє у 2023 році за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, до затримання зловживав алкогольними напоями, а тому у разі обрання іншого менш суворого запобіжного заходу з високою долею вірогідності існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а отже продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наявність зазначених ризиків обгрунтовує неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останні не зможуть належним чином забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на те, що внаслідок вчинення кримінального првопорушення настала загибель потерпілого, просив не визначати обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити із наведених мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 щодо задоволення вказаного клопотання не заперечили.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2026 до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 30.04.2026 включно без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.04.2026 строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено до 24.06.2026 включно та в подальшому ухвалою слідчого судді від 22.06.2026 строк тримання під вартою обвинуваченого був продовжений до 02.08.2026 включно (в межах строку досудового розслідування) без визначення розміру застави.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 24.09.2026 без визначення застави.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 статті 176 цього кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною першою ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити,сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При оцінці ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

У ході розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, його застосування відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості та обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, а також покаранню, що може бути призначене в разі визнання його винуватим, є співмірним задля запобігання настанню ризиків та виправдовує тримання особи під вартою.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкриміннованих кримінальних правопорушень, обвинувачений у разі обрання йому іншого, більш м`якого запобіжного заходу може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що обвинувачений зареєстрований та фактично проживає за межами Івано-Франківської області, офіційно не працевлаштований.

Зазначене підтверджує, що на даний час продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, суд вважає, що існує обґрунтований ризик, передбачений п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, шляхом вільного доступу буде мати змогу чинити незаконний вплив на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні дані потерпілої та осіб, які допитані як свідки у кримінальному провадженні та зміст наданих ними на досудовому розслідуванні показань, а отже він може незаконно впливати на них з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин, що може негативно вплинути на хід судового розгляду, зважаючи на те, що потерпіла та свідки на даний час судом не допитані. Також обвинувачений, будучи мешканцем Дніпропетровської області, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема не з`являтися до суду.

Окрім того, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, востаннє вироком суду від 04.10.2023 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України у разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Наведене свідчить про те, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати, що з урахуванням викладених обставин, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, підтверджують, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не буде здатним запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а отже забезпечити дієвість даного кримінального провадження та належну поведінку обвинуваченого, а тому суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

Вказаний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, є співмірним задля запобігання настанню встановлених ризиків та виправдовує тримання особи під вартою, оскільки справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості та переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.

Доказів, які б свідчили про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював перебування ОСОБА_6 під вартою, суддею під час розгляду клопотання не встановлено і стороною захисту не надано.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідки, суд вважає за можливе при продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 12 листопада 2026 року без визначення застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з днявручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_8