Рішення № 139899132, 21.09.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2213/26

Провадження № 2/347/1494/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 11.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 11.12.2025-100001132. На виконання договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн, що підтверджується квитанцією від 11.12.2025. Строк кредитування становить 217 днів, а дата повернення кредиту 15.07.2026. Пролонгація строку кредитування договором не передбачена.

Договором встановлено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день у наступних періодах. Також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту 360 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 360 грн у кожному з двох відповідних чергових періодів.

У договорі також передбачено відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань. Зокрема, на вимогу кредитодавця могли нараховуватися проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 170000 % річних від суми простроченої заборгованості, з установленими договором обмеженнями щодо їх розміру та загальної суми платежів за порушення зобов`язань.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався своєчасно повернути кредит, сплатити проценти та комісії у строки, визначені заявкою, яка є невід`ємною частиною договору. Кредит надано для придбання товарів, робіт або послуг для особистих потреб.

Позивач посилається на положення ст. 1054, 536, 534, 1056-1 ЦК України та норми Закону України «Про споживче кредитування», які регулюють порядок надання та повернення кредиту, визначення процентної ставки, денної процентної ставки та черговості погашення заборгованості.

Позивач зазначає, що 11.12.2025 належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу 4 000 грн кредитних коштів. Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, унаслідок чого, за розрахунком позивача, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 13 280 грн, яка складається з: 4 000 грн тіло кредиту; 4 560 грн проценти; 720 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 4 000 грн проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач також звертає увагу, що 18.03.2026 відповідач здійснив часткову сплату за кредитним договором у розмірі 2 000 грн, що, на думку позивача, свідчить про визнання ним боргових зобов`язань.

Факт отримання кредиту підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 11.12.2025. Під час укладення договору відповідач пройшов ідентифікацію із використанням системи BankID Національного банку України.

У зв`язку з наведеним представник ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 13 280 грн заборгованості за кредитним договором № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомленим про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівським районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 21.09.2026 року про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи та долучених до позовної заяви доказів убачається, що 11.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 11.12.2025-100001132. Факт укладення договору підтверджується копією пропозиції про укладення кредитного договору (а.с.13-16), заявкою (а.с.16,17), підтвердженням та додатком до анкети позичальника (а.с.17-20).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення 15.07.2026. Договором не передбачено продовження строку кредитування. Кредит надано для придбання товарів, робіт або послуг для особистих потреб.

Умовами договору передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах. Крім того, договором передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 360 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 360 грн у кожному з двох відповідних чергових періодів. Зазначені умови містяться у кредитному договорі та заявці, що є його невід`ємною частиною (додаток № 1).

Договором також визначено відповідальність позичальника у разі прострочення виконання грошових зобов`язань. Зокрема, передбачено можливість нарахування на вимогу кредитодавця процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 170000 % річних від суми простроченого грошового зобов`язання з урахуванням установлених договором обмежень. Відповідні умови передбачені кредитним договором та заявкою (додаток № 1).

Факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000 грн 11.12.2025 підтверджується копією квитанції про перерахування коштів від 11.12.2025 (додаток № 2). Отже, з поданих доказів убачається виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Водночас, за твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів. Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 11.12.2025-100001132 (а.с.21-23), станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості становить 13 280 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 4 560 грн проценти за користування кредитом; 720 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 4 000 грн проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому із наданих позивачем матеріалів убачається, що 18.03.2026 відповідач здійснив часткову сплату за кредитним договором у розмірі 2 000 грн. Позивач розцінює зазначену оплату як дію, що свідчить про визнання відповідачем наявності відповідного боргового зобов`язання.

Ідентифікація відповідача під час укладення кредитного договору здійснювалася із використанням системи BankID Національного банку України, що підтверджується відповідними даними BankID НБУ щодо ТОВ «Споживчий центр» та ідентифікації позичальника (додаток № 4).

Із поданих документів також убачається, що кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора Е634 (а.с.20). Здійснення таких дій передбачало попередню реєстрацію відповідача, отримання одноразового ідентифікатора та вхід до особистого кабінету на веб-сайті кредитодавця за допомогою логіна і пароля. Відомості, що підтверджують ідентифікацію відповідача, містяться у матеріалах щодо використання системи BankID НБУ (додаток № 4).

Таким чином, на підтвердження укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, його ідентифікації та розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем подано відповідно: копію кредитного договору та пов`язаних із ним документів (додаток № 1), квитанцію про перерахування кредитних коштів (додаток № 2), розрахунок заборгованості (додаток № 3) та дані BankID НБУ щодо ідентифікації позичальника (додаток № 4).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.1 Правил надання споживчих кредитів для перевірки відповідності заявника встановленим умовам та отримання пропозиції (оферти) укласти кредитний договір заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, зазначаючи всі передбачені нею обов`язкові дані. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні персональні дані, необхідні для прийняття кредитодавцем рішення щодо можливості надання кредиту. У разі використання електронної автентифікації заявника за допомогою його даних у банку, де він обслуговується, через систему BankID заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних і несе відповідальність за їх достовірність.

ТОВ «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID Національного банку України. Відповідно до поданих позивачем матеріалів, під час укладення кредитного договору № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025 ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України, що підтверджується відповідними даними BankID НБУ щодо ТОВ «Споживчий центр» та ідентифікації позичальника (додаток № 4).

Під час проведення ідентифікації ОСОБА_1 на підставі документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення його особи.

Із матеріалів справи також убачається, що під час оформлення заявки позичальником було зазначено реквізити електронного платіжного засобу, на який здійснювалося перерахування кредитних коштів. При цьому в документах, що підтверджують здійснення платежу, номер електронного платіжного засобу зазначений у маскованому вигляді.

Відповідно до кредитного договору № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025 та квитанції про перерахування коштів від 11.12.2025 ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповідною квитанцією (додаток № 2).

Отже, з поданих доказів убачається, що ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 зазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується у порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, або шляхом вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснений в інформаційній системі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п. 10.1 кредитного договору № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025 цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону, зазначений при реєстрації в інформаційній системі кредитодавця.

Кредитний договір та документи, що його складають, були укладені в електронній формі та підписані сторонами із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому договором та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025 укладено в електронній формі, при цьому відповідач ОСОБА_1 пройшов електронну ідентифікацію за допомогою системи BankID НБУ, здійснив необхідні дії для оформлення кредиту та акцептував пропозицію кредитодавця шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти і комісії, якщо такі встановлені договором. Згідно з п. 3.2 договору кредит надається для придбання товарів, робіт або послуг для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 11.12.2025, яка є первинним платіжним документом та підтверджує факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4 000 грн (додаток № 2).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» еквайринг платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025, проходження ОСОБА_1 електронної ідентифікації, прийняття ним умов кредитного договору та фактичне отримання кредитних коштів у розмірі 4 000 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11.12.2025-100001132 (додаток № 3), ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у розмірі 13 280 грн, яка складається з: 4 000 грн тіло кредиту, 4 560 грн проценти, 720 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 4 000 грн проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2026 ОСОБА_1 здійснив часткову сплату за кредитним договором у розмірі 2 000 грн, що позивач вважає дією, спрямованою на визнання боргового зобов`язання.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилася заборгованість у розмірі 13 280 грн, яка складається з: тіла кредиту 4 000 грн, процентів 4 560 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості 720 грн та процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, 4 000 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18.03.2026 ОСОБА_1 здійснив часткову сплату за кредитним договором у розмірі 2 000 грн, що свідчить про вчинення ним дій щодо виконання відповідного грошового зобов`язання.

За таких обставин, оскільки відповідачем не виконано належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором процентів і комісій у встановлені договором строки, заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025 підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 268, 274279, 280282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 11.12.2025-100001132 від 11.12.2025 у розмірі 13 280 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк