Рішення № 139898743, 21.09.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/990/25

2/215/236/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю секретаря - Мироненко А.О.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

11.02.2025 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; третя особа: виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідачами по справі є колишня дружина позивача ОСОБА_2 (колишня ОСОБА_4 ) та її донька ОСОБА_5 . Відповідачі, забравши свої речі, залишили житлове приміщення з власної волі, куди виїхали йому не відомо, в квартирі не проживають з весни 2006 року, тобто відсутні за адресою реєстрації без поважних причин, більше ніж 6 місяців. Шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано 11.02.2014, але фактично шлюбні відносини припиненні ще у 2006 році. Відповідачі комунальні платежі не сплачують, позивач усі платежі пов`язані з утриманням майна оплачує самостійно. Добровільно знятись з реєстраційного обліку відповідачі не бажають, тому позивач ОСОБА_1 змушений звернутись до суду для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , яка також представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, подала до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти задоволення позову. У відзиві зазначає, що твердження позивача в позовній заяві, що відповідачи залишили житлове приміщення з власної волі, в квартирі не проживають з весни 2006 року, не відповідають дійсності, адже позивач по справі неодноразово здійснював психологічне та фізичне насилля по відношенню до відповідачів, у зв`язку з чим ОСОБА_2 має на теперішній час проблеми зі здоров`ям, знаходиться на лікуванні в Іспанії, де отримала тимчасовий захист. Тобто з квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідачі виїхали не з власної волі, а у зв`язку з тим, що позивач створив їм нестерпні умови проживання, та через страх за їх життя вони були змушені залишити житло, але в квартирі де вони зареєстровані залишились їх особисті речі та предмети побуту. Відповідач ОСОБА_6 зазначила, що неодноразово спілкувалась з позивачем, але він жодного разу не звертався за оплату комунальних послуг. Також ОСОБА_3 зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований її малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву в якій зазначила, що про позовну заяву ОСОБА_1 та відкриття провадження по цій справі її повідомила донька, яка є її представником за довіреністю, ухвала про відкриття провадження по справі до неї через «Дію» не надходила. Через численні побої свого колишнього чоловіка, позивача по справі, вона є інвалідом 2-ї групи, на теперішній час перебуває на лікуванні у Іспанії.

Третя особа виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради подав до суду клопотання про розгляд справи без учаті їх представника.

03.07.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 ; третя особа: виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обгрунтування уточненого позову зазначив, що відповідач ОСОБА_2 протягом останніх 18 років у зазначеній квартирі не мешкає та не користується нею. Відповідач забрала свої речі та залишила житлове приміщення з власної волі з весни 2006 року, куди виїхала позивачу не відомо, Шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені ще у 2006 році, офіційно шлюб розірваний 11.02.2014 року. Він самостійно сплачує всі платежі по утримання житла, відповіда витрат на утримання майна не несе, позивач позбавллений можливості оформити субсідію, так як в квартирі зареєстровнаий ще відповідач. Відповідач не бажає в добровільному порядку знятись з місця реєстрації, тому відповідач змушений звернутись до суду з позовом про визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на уточнену позовну заяву не подала.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, відзив на уточнену позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточненої позовної заяви підтримав та просив суд їх задовольнити.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно записів домової книги житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою з 18.09.1995 року. Відповідно пізніших записів домової книги житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою 03.10.2014 року.

Згідно записів домової книги, відповідач ОСОБА_8 зареєстрована з 17.10.2000 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_9 шлюб розірвано 11.02.2014 року.

Актом від 20.11.2013 року встановлено, що ОСОБА_10 , не проживає по АДРЕСА_3 з весни 2006 року і за цією адресою сусіди її з 2006 року не бачили.

Актом від 28.01.2025 встановлено, що ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не мешкає за вказаною адресою починаючи з 2006 року по теперішній час. Комунальні платежі не сплачує, особисті речі відсутні.

Наявні в матеріалах справи договори про надання комунальних послуг укладені між позивачем ОСОБА_1 та надавачами комунальних послуг. Відповідно до платіжних інструкцій про оплату комунальних послуг за 2023 -2025 рік, оплату комунальних послуг здійснює ОСОБА_11 .

Відповідно заяви відповідача ОСОБА_2 через численні побої свого колишнього чоловіка вона є інвалідом ІІ групи на теперішній час перебуває на лікуванні за кордоном в Іспанії у м. Барселона. Зазначила, що має намір після повернення до України звернутись до прокуратури у зв`язку з підробкою документів на спірну квартиру позивачем ОСОБА_1 . Факт не проживання з 2006 року в спірній квартирі не заперечила, про відсутність іншого постійного житла суд не повідомила. На підтвердження групи інвалідності надала довідку МСЕК №419199 про ІІ групу інвалідності з 01.08.2023 року, причини встановлення групи інвалідності в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем ОСОБА_2 надано звіт про надання невідкладної допомоги від 06.03.2025, згідно якої вона проживає в м. Барселона протягом 1 року, звернулась до закладу лікарні з основним діагнозом: хронічна мігрень.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у відзиві на первісну позовну заяву факт не проживання з весни 2006 року не заперечила, зазначила, що виїхали з квартири не з власної волі, а у зв`язку з тим, що позивач створив нестерпні умови проживання, та через страх за їх життя, але в квартирі за адресою АДРЕСА_1 залишились їх особисті речі та предмети побуту.

Суд відхиляє зазначені доводи представника відповідача, як поважну причини відсутності, так як формальне зазначення поважності причини без надання жодного доказу на підтвердження зазначених обставин (покази свідків, заяви в поліцію, причинно-наслідковий зв`язок статусу інвалідності відповідача з 01.08.2023 року з протиправними діями позивача тощо). Також представник відповідача зазначає про наявність особистих речей відповідача та предмету побуту, які з 2006 року з її слів знаходяться за спірною адресою, але не називає перелік цих особистих речей, та не зазначає чому у відповідача не виникла потреба у користуванні речами за 20 років, та не надає суду доказів на підтвердження цих фактів, хоча з відзиву вбачається, що представник відповідача неодноразово спілкувалась з позивачем.

Відповідачу ОСОБА_2 та її представнику відомо про відкрите провадження за позовною заявою, але доказів поважності причини відсутності більше шести місяців з 2006 року за місцем реєстрації суду не надано, що викликає у суду обґрунтовані сумніви, що відповідач ОСОБА_2 має ставлення до житла за адресою АДРЕСА_1 , як до свого постійного та єдиного місця проживання.

Натомість відсутність за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 без поважних причин з весни 2006 року більше шести місяців в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується актами від 20.11.2013 та від 28.01.2025.

Дослідженні судом матеріали справи не містять доказів тимчасової відсутності відповідача за місцем реєстрації у спірному житловому приміщенні, або відсутності з поважних причин. Жодних доказів щодо відношення відповідача до житла, як до постійного та єдиного місця проживання, матеріали справи не містять та відповідачем та його представником суду не надано.

Відповідач ОСОБА_2 спірним житловим приміщенням не цікавилась, участі в утриманні житла з 2006 року не приймала, цей факт не заперечила, поважність відсутності за місцем проживання більше 6 місяців до суду не надала.

Позивач ОСОБА_1 , проживає в жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 з 1995 року, відповідач довготривалий час за місцем реєстрації не проживає, участі в утриманні житла не приймає, реєстрація відповідача заважає позивачу в оформленні та отриманні субсідії, можливості приватизувати житло, тому він звернувся до суду в передбаченому законом порядку за захистом своїх прав, переслідуючи легітимну мету: визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у зв`язку з відсутністю за місцем більше шести місяців.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Житловий кодекс України втратив чинність крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2 на підставі Закону № 4751-IX від 13.01.2026.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зокрема така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 592/5041/21.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати 6 - ти місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення перериває строк тимчасової відсутності. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила 6 - ти місяців.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 більше шести місяців відсутня у житловому приміщенні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин (задовго до повномасштабного вторгнення РФ в Україну). Місце свого постійного проживання за значний проміжок часу (з 2006 року) та наявність/відсутність постійного місця проживання відповідач, за весь час розгляду справи, суд не повідомила, що, на думку суду, свідчить про відсутність у відповідача відношення до спірного житла як постійного та єдиного місця проживання та свідчить про свідоме ухиляння відповідача від надання повної та достовірної інформації суду.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача щодо наявності підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв`язку з довготривалою (більше шести місяців) відсутністю за місцем реєстрації без поважних причин, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82,259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Рішення складено та проголошено 21.09.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

СУДДЯ: