Рішення № 139898390, 18.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1032/26

Провадження № 2/302/637/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, який обґрунтовувала таким. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батько позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент відкриття спадщини разом із ним постійно проживала його дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . До складу спадщини за ОСОБА_3 увійшли: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка. За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, а тому спадкування за ним здійснювалось за законом. ОСОБА_4 , яка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від прийняття спадщини, а тому прийняла за ним спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачки, ОСОБА_4 , у зв`язку з чим за нею відкрилася спадщина. До складу спадщини увійшло майно, яке було успадковане нею після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_4 заповіту не склала, відтак спадкування за нею здійснюється за законом. Позивачка належить до першої черги спадкоємців за законом. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області 04 вересня 2025 року позивачці було визначено додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини, впродовж якого ОСОБА_1 , звернулась до нотаріуса з відповідною заявою. Інших спадкоємців за ОСОБА_3 не було. Нотаріус видав позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0608 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Водночас у видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з обслуговуючими будівлями й спорудами відмовив через відсутність на нього правовстановлюючих документів. Зважаючи на те, що право власності на вказаний житловий будинок у зв`язку з завершенням його будівництвом у 1972 році набув ОСОБА_3 , оскільки діюче на той час законодавство не передбачало реєстрації права власності, позивачка стверджувала, що житловий будинок із обслуговуючими будівлями й спорудами увійшов до складу спадщини за ОСОБА_3 , а в подальшому за ОСОБА_4 . Відтак позивачка заявляла, що має право на набуття згаданого об`єкта у власність в порядку спадкування за законом, а тому, через неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку звернулась із цим позовом до суду.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 серпня 2026 року було прийнято справу до провадження, відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження й призначено підготовче засідання на 18 вересня 2026 року.

10 вересня 2026 року відповідач Міжгірська селищна рада подала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника. Заявила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог й не має додаткових доказів і клопотань у справі. Із заяви відповідача вбачається визнання ним позову.

14 вересня 2026 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 подав суду заяву про розгляд справи без його участі в судовому засіданні. В заяві ОСОБА_2 визнав у повному обсязі обставини, викладені в позовній заяві та підтримав позовні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, заявив, що не має жодних претензій до житлового будинку, який є предметом позову та про відсутність між ним і позивачкою будь-яких спорів щодо нього.

Позивачка в підготовче засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи без її участі, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач та третя особа в підготовче засідання не з`явились, суд враховує подані ними заяви про розгляд справи без їх участі.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, взявши до уваги визнання фактичних обставин справи викладених у позовній заяві та позовних вимог третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

09 вересня 1967 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка після державної реєстрації шлюбу обрала прізвище ОСОБА_6 . Вказана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 17 грудня 2025 року № 00055401208 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилась дочка ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 16).

З будівельного паспорта земельної ділянки та свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР вбачається, що в 1972 році ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Лозянське (а.с. 21, 22).

Факт завершення будівництва об`єкта, його готовності, наявності зазначеного житлового будинку та його технічні характеристики підтверджуються Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації від 08.11.2025 (а.с. 24, 25), технічним паспортом від 08.11.2025 (а.с. 29, 30) та випискою з погосподарської книги від 07.11.2025 № 105 (а.с. 31).

Випискою з погосподарської книги від 07.11.2025 № 105 (а.с. 31) доводиться, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (до перенумерації № 367) був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будинок був побудований орієнтовно в 1973 році на земельній ділянці 0,06 га, свідоцтво про право власності на житловий будинок не видавалось.

Довідкою Комунального підприємства «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» від 07.11.2025 № 289 (а.с. 23) підтверджується, що право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок у 1987 році, регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва спадкодавцем житлового будинку передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року № 95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2013 року за № 612/23144 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію , вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

На підставі наведеного, оскільки матеріалами справи, доводиться факт будівництва подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час перебування в шлюбі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (до перенумерації № 367) Міжгірського району Закарпатської області, з врахуванням положень ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, суд доходить висновку про набуття подружжям права спільної сумісної власності на будинок внаслідок його створення (завершення будівництвом). Зважаючи на положення ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично не були визначені, проте уважались рівними.

25 травня 1992 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 17).

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 16) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 17) підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 8), внаслідок чого за ним відкрилась спадщина за його місцем проживання (ст. 1216, 1220 і 1221 ЦК України).

З постанови про відмову в учиненні нотаріальної дії від 08.07.2026 № 155/02-31 (а.с. 12) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.07.2026 (а.с. 18) вбачається, що спадкування за ОСОБА_3 здійснювалось за законом та спадщину за ним прийняла ОСОБА_4 . До складу спадщини за ОСОБА_3 , яка була прийнята ОСОБА_4 увійшли, зокрема, земельна ділянка площею 0,0608 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 025863 від 26.02.1997 та житловий будинок з обслуговуючими будівлями й спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд установив факт будівництва подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час перебування в шлюбі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (до перенумерації № 367), внаслідок чого останні набули на нього право спільної сумісної власності, без визначення часток, проте які уважались рівними.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 за ним відкрилась спадщини до складу якої, серед іншого майна увійшла 1/2 частка у праві власності на вказаний житловий будинок із обслуговуючими господарськими будівлями й спорудами. Позаяк ОСОБА_4 була єдиною спадкоємицею за законом за ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину вона успадкувала за ним 1/2 частку у праві власності на зазначений об`єкт. З урахуванням належної їй 1/2 частки у праві власності на житловий будинок та успадкованої 1/2 частки за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стала власницею вказаного будинку в цілій частині, проте не оформила свого права власності в установлено законом порядку.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 (а.с. 9), внаслідок чого за нею відкрилась спадщина за її місцем проживання (ст. 1216, 1220 і 1221 ЦК України). За життя ОСОБА_4 право власності на успадковане за ОСОБА_3 майно не оформила в установленому законом порядку.

Відповідно до довідки Лозянського старостинського округу від 17.07.2025 № 194 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 була постійною мешканкою й була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 і на момент смерті зареєстрована й проживала одна.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 було визначено додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за ОСОБА_4 .

Упродовж визначеного судом строку 06.11.2025 позивачка звернулась до Приватного нотаріуса Дунаєва Ю.М. із заявою про прийняття спадщини за ОСОБА_4 , яким було заведено відповідну спадкову справу.

27 липня 2026 року приватний нотаріус Дунаєв Ю.М. видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0608 га з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в с. Лозянський, Біля хати, Хустського району Закарпатської області, кадастровий номер 2122483200:01:006:0119, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 025863, виданого 26.02.1997 Лозянською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 128, що належала чоловіку померлої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дунаєва Ю.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 . Останнім їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Державний нотаріус постановив відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії винесена 08 липня 2026 року (а.с. 12).

Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

З врахуванням наведеного до складу спадщини за ОСОБА_4 , серед іншого, увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , заповіту за життя не складала, а тому спадкування за нею здійснюється за законом (ст. 1217 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 , яка належить до першої черги спадкоємців за законом, подала заяву про прийняття спадщини, та прийняла її, а відтак набула право на успадкування всього майна, яке увійшло до складу спадщини, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

З врахуванням положень ст. 1258, 1259 та 1261 ЦК України ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивачка, як єдина спадкоємиця за законом за померлим ОСОБА_10 , 1973 р.н., який прийняв спадщину набув право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєв Ю.М. видав позивачці свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка належала спадкодавиці (18). Суд установив, що житловий будинок АДРЕСА_1 також увійшов до складу спадщини за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відсутність правовстановлюючого документа, який підтверджував право власності на зазначений житловий будинок позбавила позивачку можливості оформити на спадкові права й право власності в нотаріальному порядку.

Суд не встановив обставин, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , чи обставин, які б свідчили, що таке спадкування порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом та водночас наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавиці до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно за законом, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Міжгірська селищна рада, код ЄДРПОУ 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О. І. Повідайчик