Рішення № 139898269, 02.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9334/26

Провадження № 2/127/2714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А., при секретарі Підвисоцькій О.Ю., за участю представника позивача Цепляєва С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої вінницької державної нотаріальної контори, Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з - під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Цепляєва С.В.звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Першої вінницької державної нотаріальної контори, Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з - під арешту.Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 13.07.2007 Перша вінницька державна нотаріальна контора зареєструвала обтяження №5300006, тип обтяження: арешт (архівний запис), об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: архівний запис, підстава обтяження: ухвала, б/н, Замостянський pайонний суд м. Вінниці, додаткові дані: архівний номер: 5970VINNITSA1, архівна дата: 08.05.1998, дата виникнення: 14.04.1997, № реєстра: 10-112, внутр. №5901042926EF482B742C. Позивачка ОСОБА_1 на теперішній час є власницею 13/25 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15.03.1989, посвідченого державним нотаріусом. Зазначений договір зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації. Після смерті бабусі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (інша власниця 12/25 часток зазначеного будинку) та батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної контори з заявою на прийняття спадщини по закону. Разом з тим отримала відповідь, що видача свідоцтва про прийняття спадщини не можлива, оскільки на будинок накладено арешт. Разом з тим «власник»: ОСОБА_2 , яка зазначена в документах про арешт, ніколи не була власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва №21 від 16.04.1985 власник будинку - ОСОБА_3 , бабуся позивачки. Враховуючи, що накладена заборона на майно порушує права ОСОБА_1 як власника, просила суд звільнити майно з-під арешту, скасувати обтяження та вилучити запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , тип обтяження: арешт (архівний запис), за реєстраційним номером обтяження: 5300006, яке зареєстровано 13.07.2007р. 16:09:59 за № 5300006 реєстратором: Перша вінницька державна нотаріальна контора, (21100, Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, (0432) 66-06-53 66-09-66; persha-vdnk@ukr.net), підстава обтяження: ухвала, б/н, Замостянський районний суд м. Вінниці; об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 ; архівний номер: 5970VINNITSA1, архівна дата: 08.05.1998, дата виникнення: 14.04.1997, № реєстра:10-112, внутр. №5901042926EF482B742C.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судові засідання жодного разу не з`явився, про судові засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток, звернувся до суду з заявою в якій просив розглянути справу за відсутності представника нотаріальної контори у зв`язку з великим навантаженням.

Представник відповідача-2 в судові засідання жодного разу не з`явився, про судові засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток, звернувся до суду з клопотанням в якому просив розглянути справу за відсутності представника Другого ВДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у зв`язку з службовою зайнятістю, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 17.03.2026 №377, згідно додатку №2/64 до рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів №200 від 04.06.1987 будинку з існуючим №3 по вул. Івана Світличного (Маміна-Сибіряка) в м. Вінниці присвоєно №3. Відомості щодо накладення арешту в матеріалах інвентаризаційної справи №19677 на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відсутні. (а.с. 8)

Згідно з відповіддю на заяву №108/01-16 від 30.01.2026 наданою Першою вінницькою державною нотаріальною конторою Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зазначено, що відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, Перша вінницька державна нотаріальна контора була реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тобто реєструвала у вищевказаному реєстрі відомості на підставі ухвал судових та слідчих органів у зв`язку з накладанням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту). Документи, на підставі яких Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 08.05.1998 було зареєстровано арешт на майно ОСОБА_2 , на даний час знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві Вінницької області. (а.с. 15)

Відповідно до інформації, наданої Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради від 16.03.2026, проінформовано, що в Реєстрі Вінницької міської територіальної громади та в первинних облікових даних відсутня інформація про реєстрацію місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 1997 по 1998 роки. (а.с. 16)

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №455712829 від 09.12.2025, адреса/ місцезнаходження: АДРЕСА_1 тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 5300006, зареєстровано: 13.07.2007 16:09:59 за №5300006 реєстратором: Перша вінницька державна нотаріальна контора, 21100, Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, підстава обтяження: ухвала, б/н, Замостянський районний суд м. Вінниці, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 5970VINNITSA1, Архівна дата: 08.05.1998, дата виникнення: 14.04.1997, № реєстратора: 10 - 112, внутр. №5901042926EF482В742С. (а.с. 19)

Відповідно до Договору від 15.03.1989, посвідчений нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_5 , в особі матері ОСОБА_6 , прийняла у дар 13/25 частин жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 під номером третім на земельній ділянці площею 480 кв.м. Ця частина відчужуваного будинку належить дарителю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Замостянської районної Ради народних депутатів 16.04.1985 під №21, зареєстрованого у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації 11.06.1985 за №І8880. (а.с. 20-21)

Згідно з Свідоцтвом №21 про право особистої власності від 16.04.1985, 100% домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_3 . Свідоцтво видане виконавчим комітетом на підставі рішення Замостянської районної Ради народних депутатів №270 від 06.06.1984. (а.с. 34)

Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено запис №1601. (а.с. 31)

Згідно з Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 зазначено власників: ОСОБА_3 , 13/25, ОСОБА_5 , 13/25. (а.с. 36)

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно з ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV «Звільнення майна з-під арешту» (що діяв на час накладення арешту майна позивача) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч.1ст.59 чинного на сьогодні Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VШ «Зняття арешту з майна» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 чинного на сьогодні Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VШ, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (правовий висновок Верховного Суду України від 15.03.2013 у справі № 6-26цс13).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Безпосередньо порядок зняття заборон відчуження нерухомого майна регламентований пункту 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5).

Відповідно до п. 5.1. Порядку № 296/5 нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Згідно з п. 5.3. Порядку № 296/5 як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов`язання, копія договору застави/іпотеки, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов`язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові відповідно до вимог цього Порядку, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо. При знятті заборони на примірнику правочину, що залишається у справах нотаріуса, проставляється відмітка про зняття заборони, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка.

Відповідно до п.п. 5.4., 5.5. Порядку № 296/5 про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора. Повідомлення судових або слідчих органів та органів державної виконавчої служби про зняття арешту після опрацювання повертається нотаріусом ініціаторам звернення. Копія такого повідомлення залишається у справах нотаріуса.

Пунктом 6 глави 15 розділу II Порядку № 296/5 передбачена реєстрація зняття заборони відчуження та арешту майна. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Зняття заборони є завершальною стадією вчинення нотаріальної дії, передбаченої ст. 73 Закону України «Про нотаріат», та здійснюється виключно нотаріусом.

Як встановлено судом з наданих позивачем документів, ОСОБА_2 не мала жодного відношення та не була власником будинку АДРЕСА_1 , проте на підставі ухвали, б/н, Замостянським районним судом м. Вінниці накладено арешт, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , та зазначено власник: ОСОБА_2 , що порушує права ОСОБА_1 як власника.

Тому єдиним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з даним позовом про зняття заборони відчуження з нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки наявність обтяження у вигляді арешту позбавляє позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки позивач позбавлений змоги реалізувати своє законне право на вільне володіння та розпорядження власністю, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту нерухомого майна.

Вимоги позивача про вилучення запису про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт (архівний запис), не можуть бути задоволені, оскільки саме вказане судове рішення є підставою для вилучення запису про арешт, тобто, ця вимога стосується порядку виконання рішення, яка реалізується державним реєстратором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тип обтяження: арешт (архівний запис), за реєстраційним номером обтяження: 5300006, яке зареєстровано 13.07.2007р. 16:09:59 за № 5300006 реєстратором: Перша вінницька державна нотаріальна контора, (21100, Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, (0432) 66-06-53 66-09-66; persha-vdnk@ukr.net), підстава обтяження: ухвала, б/н, Замостянський районний суд м. Вінниці; об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 ; архівний номер: 5970VINNITSA1, архівна дата: 08.05.1998, дата виникнення: 14.04.1997, № реєстра:10-112, внутр. №5901042926EF482B742C.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Судове рішення є підставою для зняття арешту та вилучення у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт (архівного запису).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17.09.2026.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1

Перша вінницька державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02885735, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7)

Другий відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34983238, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 15А)

СУДДЯ: