Рішення № 139898140, 16.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8290/25

№ 2/183/2565/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

в с т а н о в и в :

07 серпня 2025 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській областізвернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 26 липня 2024 року о 13.30 год. на ділянці 1003 км+850 м а/д М-30 Новомосковського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував стан проїзної частини, у разі виникнення небезпеки, не вжив всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого, скоїв наїзд на стоячий автомобіль марки DAF 85 CF, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 . Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року у справі № 183/8560/24, провадження № 3/183/4851/24, яка набрала законної сили 03 вересня 2024 року, відповідача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних винних дій відповідачем ОСОБА_1 .

Так, згідно акту обстеження від 02 серпня 2024 року встановлено, що 26 липня 2024 року близько 14.10 год. на ділянці а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький) км 1003+853 водій автомобіля марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав небезпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив нахід на пів причеп марки KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 транспортного засобу DAF 85 CF, після чого здійснив наїзд на МБО. В результаті ДТП було пошкоджено комплект металевого бар`єрного огородження 16 п.м.

Пошкоджене металеве бар`єрне огородження є технічним засобом організації дорожнього руху, яке знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький) та відповідно до ст.9 Закону України «Про автомобільні дороги» входить до її складу. Пошкодження структурних елементів автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький), яка є державним майном, прямо порушує інтереси Держави, як власника.

Служба є державною неприбутковою організацією юридичною особою публічного права, яка на даний час діє на підставі Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 10.02.2025 року №Н-57.

Вартість завданих збитків згідно розрахунку, складеного на підставі постанови КМУ від 22.01.1996 року № 116 склала 56 721,38 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 56 721,38 грн., а також судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року зазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.

22 серпня 2025 року на виконання даної ухвали позивач звернувся до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунув недоліки первісної.

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській областіне з`явився, звернувся до суду з заявою, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідачбув належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року о 13.30 год. на ділянці 1003 км+850 м а/д М-30 Новомосковського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував стан проїзної частини, у разі виникнення небезпеки, не вжив всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого, скоїв наїзд на стоячий автомобіль марки DAF 85 CF, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 . Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року у справі № 183/8560/24, провадження № 3/183/4851/24, яка набрала законної сили 03 вересня 2024 року, відповідача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 свою провину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнав повністю.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних винних дій відповідачем ОСОБА_1 .

Так, згідно акту обстеження від 02 серпня 2024 року встановлено, що 26 липня 2024 року близько 14.10 год. на ділянці а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький) км 1003+853 водій автомобіля марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав небезпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив нахід на пів причеп марки KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 транспортного засобу DAF 85 CF, після чого здійснив наїзд на МБО. В результаті ДТП було пошкоджено комплект металевого бар`єрного огородження 16 п.м.

Пошкоджене металеве бар`єрне огородження є технічним засобом організації дорожнього руху, яке знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький) та відповідно до ст.9 Закону України «Про автомобільні дороги» входить до її складу. Пошкодження структурних елементів автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький), яка є державним майном, прямо порушує інтереси Держави, як власника.

Служба є державною неприбутковою організацією юридичною особою публічного права, яка на даний час діє на підставі Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 10.02.2025 року №Н-57.

Вартість завданих збитків згідно розрахунку, складеного на підставі постанови КМУ від 22.01.1996 року № 116 склала 56 721,38 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1. ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).

Положеннями ч.3 ст.22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.2 вказаної статті, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки визначено ст.1187 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого визначені положеннями ст.1192 ЦК України, згідно якої передбачено, що: 1. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. 2. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З роз`яснень Пленуму Верховного суду України в п.2 «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 слідує, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе зокрема за умови коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В цьому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як встановлено вище, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року у справі № 183/8560/24, провадження № 3/183/4851/24, яка набрала законної сили 03 вересня 2024 року, відповідача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди доказуванню не підлягає, оскільки ці обставини встановлені постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року у справі № 183/8560/24, провадження № 3/183/4851/24, яка набрала законної сили 03 вересня 2024 року

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено металеве бар`єрне огородження зазначеної автомобільної дороги, яка знаходиться на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, яке є технічним засобом організації дорожнього руху, що знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через м. Вінницю та Кропивницький) км 1003+853. На час вказаної пригоди наявні всі необхідні елементи, що визначені ст.1166 ЦК України, для відшкодування шкоди: 1) неправомірність дій ОСОБА_1 при пошкодженні металевого бар`єрного огородження; 2) наявність заподіяної позивачу шкоди у розмірі 56 721,38 грн. внаслідок пошкодження майна; 3) причинний зв`язок, адже пошкодження майна позивача відбулося саме внаслідок неправомірної поведінки відповідача; 4) вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди майну позивача, а тому позивач має право пред`являти вимогу до відповідача щодо відшкодування завданої майнової шкоди до особи, яка таку шкоду заподіяла. Вказані обставини відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим, з останнього підлягає стягненню сума матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 56 721,38 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладено та керуючись 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській областіматеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 56 721,38 грн. (п`ятдесят шість тисяч сімсот двадцять одна грн. 38 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській областісудові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 25843931, місцезнаходження юридичної особи: 49600, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 16 липня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький