Рішення № 139897715, 18.09.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1173/26

Провадження № 2-а/131/5/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА №749450 від 05 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

17 липня 2026 року ОСОБА_2 (надалі позивач) через свого представника,адвоката Щавінського К.С., через систему «Електронний суд» звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до Відділення поліції №1 Вінницького районного управління Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, в якому просить поновити строк на оскарження та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7492450 від 05.07.2026 року, винесену поліцейським Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Сташком Д.С.

В обгрунтування позову вказано, що оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ПДР, а саме не пред`явлення для перевірки, посвідчення водія відповідної категорії під час керування автомобілем, а також поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності (порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Щодо обставин даної справи Позивач зазначив, що 05.07.2026 близько 01:00 він перебував в автомобілі FORD EDGE НОМЕР_1 разом зі своїми товаришами.

До вказаного автомобіля під`їхала машина працівників поліції і всі особи, які знаходились в автомобілі, вийшли з нього. В подальшому, працівники поліції почали розмовляти з позивачем та його товаришами, після чого запропонували ОСОБА_2 пред`явити посвідчення водія та поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

ОСОБА_2 пояснив, що він не водій і не керував автомобілем та власне і автомобіль не його, а тому посвідчення водія не зобов`язаний надавати, а поліс страхування цивільної відповідальності у нього відсутній так як і авто не його. Надалі між усіма присутніми виникла невеличка суперечка під час якої були і інші свідки, які звертали увагу що позивач не водій. Однак, зафіксувавши дані ОСОБА_2 працівники поліції, повідомили що відносно останнього будуть складені адміністративні матеріали.

Як стало відомо, до Іллінецького районного суду Вінницької області надійшли адміністративні матеріали та було відкрито провадження у справі №131/1136/26.

Вищевказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що позивач не являвся водієм і не керував транспортним засобом, а тому вимога працівника поліції надати посвідчення водія і поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності була незаконна. Обставини зазначені у фабулі постанови не відповідають дійсності, щодо керування транспортним засобом. Крім того, інспектор поліції розгляд справи не проводив, - позивач був позбавлений права надати пояснення, подати докази, заявити клопотання, користуватись правовою допомогою адвоката.

Зазначає, що вказана постанова винесена з грубим порушенням ст. ст. 268, 278, 279, 280 КУпАП.

Позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ПДР не порушував і транспортним засобом не керував.

Позивач ОСОБА_2 у своєму адміністративному позові просив визнати поважними причинами пропуску строку подачі позовної заяви та поновити його, посилаючись на те, що оскаржувану постанову ЕНА №7492450 було винесено 05.07.2026, однак позивачу не було вручено у день її складення. Натомість, зазначену постанову позивачем було отримано лише 16.07.2026 після ознайомлення із матеріалами справи №131/1136/26.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та витребувано у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали адміністративного провадження, на підставі яких винесена оскаржувана постанова.

Не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_2 , представником відповідача ГУНП у Вінницькій області, Герман І.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин.

Зокрема вказано, що 05.07.2026 року в м. Іллінці, по вул.Європейській, об 00год. 20хв. відносно ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕНА №749450 по справі про адміністративне правопорушення, за керування ТЗ особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на авто чи страховий поліс, на вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР). Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Згідно п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.2 та п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993р. №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Із наведеного слідує, що особа має право керувати транспортним засобом за умови отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до п.5-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993р. №340: «Для оформлення, персоналізації, повернення, обміну, видачі посвідчення водія (зокрема в електронній формі без виготовлення його на бланку) особа надає згоду володільцям персональних даних, які обробляються в державних реєстрах, базах даних, доступ до яких має МВС, на передачу до територіальних сервісних центрів МВС інформації (відомостей, даних) в обсягах і за змістом, необхідних для надання відповідних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до цього Положення, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних, захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, про електронні довірчі послуги, електронний документообіг та порядків електронної інформаційної взаємодії». У базах даних МВС наявна інформація щодо реєстрації транспортних засобів та посвідчень на право керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю».

У постанові від 25.09.2019, справа №127/19283/17, адміністративне провадження №К/9901/17925/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду роз`яснив, що в р.2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»: «Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень».

Під час перевірки документів у позивача, на всій території України діяв особливий правовий режим воєнний стан.

У період дії воєнного стану на території Вінниці та області діють безпекові обмеження, зокрема комендантська година (з 00:00 до 05:00). Під час дії обмежень цілодобово працюють військові, представники територіальної оборони та правоохоронці, які патрулюють вулиці й перевіряють ситуацію в різних районах.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».

Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення. (Під час складання адміністративної постанови поліцейський здійснював фіксацію на боді камеру відео файл 800160, про що міститься запис у п.7 вказаної постанови).

При огляді відео файлу з бодікамери встановлено, що ТЗ Ford Edge д.н.з. НОМЕР_1 близько 00год. 20хв. у м.Іллінці, по вул. Європейській 22, біля магазину "Фора" рухається заднім ходом (про свідчать задні ліхтарі), після того як працівниками поліції було подано світловий сигнал про зупинки, вказаний ТЗ зупинився та з водійського місця вийшов позивач, який в подальшому вимкнув двигун авто. Підставою для зупинки ТЗ, яким керував ОСОБА_2 стало порушення ним п.8.4.6 ПДР, тобто за невиконання вимог дорожнього знаку "В`їзд заборонено"(3.21 ПДР). За порушення даної норми встановлено відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП про що складено постанову ЕНА №7492468 від 05.07.2026. (Згідно рішення у справі №131/1174/26 Іллінецького районного суду Вінницької області від 11.08.2026 - ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні адміністративного позову до ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови).

Працівники поліції представившись, повідомили про причину зупинки та в подальшому запропонували водію надати відповідні документи на право керування ТЗ для встановлення особи водія.

Після чого водій почав себе агресивно поводити по відношенню до працівників поліції та сперечатись, а оскільки позивач перебував ще і у стані алкогольного сп`яніння достатньо розумів наслідки своєї поведінки та намагався уникнути від відповідальності. (відносно водія складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП - постановою Іллінецького районного суду Вінницької області у справі №131/1136/26 від 21.07.2026 ОСОБА_2 - визнано винним, накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування на 1 рік та штраф у сумі 17000 грн.).

Під час перевірки документів водій ТЗ не надав на вимогу працівника поліції відповідні документи, що дають право керування ТЗ, а саме реєстраційний документи на ТЗ та поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

За порушення даної норми встановлено відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.

Поліцейський повідомив водію про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, роз`яснив його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено про його право на захист, а також у разі незгоди із винесеною відносно нього постановою про адміністративне правопорушення щодо її подальшого оскарження.

В зв`язку із наведеним, просив залишити постанову, серії ЕНА №749450 від 05.07.2026, по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву ОСОБА_2 до ГУНП у Вінницькій області, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення без задоволення.

Крім того, на виконання ухвали суду направив до суду матеріали адміністративного провадження, на підставі яких винесена оскаржувана постанова. Зокрема, 18 серпня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача Герман І.В., який діє на підставі довіреності, в якому просить суд долучити до даної справи докази в електронній формі, а саме один відеофайл із портативного відео реєстратору поліцейського.

Позивач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Щавінський К.С., в судове засідання не з`явилися. В поданій до суду заяві, останній просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в судове засідання не з`явився, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз і неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності сторін справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №749450 від 05 липня 2026 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Сташком Д.С., Занічківського О.М. позивача по справі, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00грн., а саме за те, що «05 липня 2026 року о 01год. 09хв. по вул.Європейська (Карла Маркса) в м.Іллінці Вінницької області позивач керував транспортним засобом FORD EDGE, д.н.з НОМЕР_1 , та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

Згідно ч.1 ст.121 КУпАП відповідальність за даною статтею настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши подані докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП була доведена «поза розумним сумнівом».

Так, позивач заперечує порушення ним вимог ПДР, керування транспортним засобом та вчинення в зв`язку із цим адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Проте, при дослідженні відеозапису, поданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що ОСОБА_2 05.07.2026 в м. Іллінці по вул. Європейська керував транспортним засобом FORD EDGE державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив в`їзд на територію в зоні дії знаку «В`їзд заборонено». Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що у автомобіля FORD EDGE були увімкнені ліхтарі заднього ходу, а після цього сигнал гальмування, що вказує на факт руху транспортного засобу заднім ходом. Крім того, з місця водія вийшла особа, яку згодом було ідентифіковано працівниками поліції як ОСОБА_2

05.07.2026 року поліцейським ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Сташко Д.С. винесено постанову ЕНА № 7492468 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,0 грн.

Згідно постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 05.07.2026 о 01:17:57 в м. Іллінці, вул. Європейська, 22, керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4.6 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року №131/1174/26, яке набрало законної сили 21.08.2026 року, відмовлено у задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 про скасування постанови ЕНА № 7492468 від 05.07.2026.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вищевикладені обставини щодо керування позивачем ОСОБА_2 05.07.2026 о 01:17:57 в м. Іллінці, вул. Європейська, 22, транспортним засобом та не виконання вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», порушення ним вимог п. 8.4.6 ПДР України, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи та спростовують доводи позивача щодо не керування ним транспортним засобом.

Крім того, при дослідженні відеозапису, поданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що під час вищевказаних подій працівники поліції представившись, повідомили ОСОБА_2 про причину зупинки та в подальшому запропонували водію надати відповідні документи на право керування ТЗ для встановлення особи водія. Після чого водій почав себе агресивно поводити по відношенню до працівників поліції та сперечатись, а оскільки позивач перебував ще і у стані алкогольного сп`яніння достатньо розумів наслідки своєї поведінки та намагався уникнути від відповідальності. (відносно водія складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП - постановою Іллінецького районного суду Вінницької області у справі №131/1136/26 від 21.07.2026 ОСОБА_2 - визнано винним, накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування на 1 рік та штраф у сумі 17000 грн.).

Під час перевірки документів водій ТЗ не надав на вимогу працівника поліції відповідні документи, що дають право керування ТЗ, а саме реєстраційний документи на ТЗ та поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності. За порушення даної норми встановлено відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Поліцейський повідомив водію про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, роз`яснив його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено про його право на захист, а також у разі незгоди із винесеною відносно нього постановою про адміністративне правопорушення щодо її подальшого оскарження.

Долучені відеозаписи з нагрудної камери поліцейського суд вважає належним доказом вчинення правопорушення у зв`язку з тим, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить посилання на такі докази (про застосування технічних засобів фіксації порушення в оскаржуваній постанові зазначено).

За таких обставин суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що викладені в позовній заяві не підтверджені належним чином та спростовані дослідженими у ході розгляджу справи доказами, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА №749450 від 05 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 18 вересня 2026 року.

позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108672.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК