Ухвала суду № 139897605, 16.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5806/26

1-кс/0203/6571/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.368 КК України, заявлене в рамках кримінального провадження №62025170030013289,-

ВСТАНОВИВ:

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170030013289, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.191, ч.1 ст.263, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 19.06.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із вимаганням неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.06.2026 року до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 19.08.2026 року включно, із визначенням застави в розмірі 1164800 грн. та покладенням обов`язків, в разі її внесення, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Постановою прокурора від 14.08.2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до 3-х місяців, до 19.09.2026 року.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19.08.2026 року строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено до 19.09.2026 року, з залишенням раніше визначеної застави в розмірі 1164800 грн. та передбачених ч.5 ст.194 КПК України обов`язків, в разі її внесення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.09.2026 року ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19.08.2026 року було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою строк запобіжного заходу підозрюваному було продовжено до 19.09.2026 року, із визначенням застави в розмірі 665600 грн. та з покладенням передбачених ч.5 ст.194 КПК України обов`язків, в разі її внесення.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 16.09.2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до п`яти місяців, до 19.11.2026 року включно.

В наданому клопотанні прокурором поставлено питання про продовження застосованого відносно підозрюваного запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання з підстав, наведених у поданих письмових запереченнях.

Заслухавши учасників та дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.

Мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, що враховуються при його обранні, визначені ст.ст.177,178 КПК України.

Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року). У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»). При цьому, докази того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, обвинуваченим та його захисником не надані.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення. При цьому суд враховує відсутність можливості без продовження строку тримання під вартою, встановити обставини, що мають значення в кримінальному провадженні, та що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту, слідчий суддя враховує, що матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, протоколи огляду та НСРД, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та дають вагомі підстави вважати про причетність до його вчинення ОСОБА_5 , оцінка чому що надавалась слідчим суддею і при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу.

Слідчий суддя звертає увагу на положення ч.1 ст.177 КПК України, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.

Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, що ризик переховування продовжує існувати та обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років.

Окрім цього, слідчий суддя враховує обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, тривалість та систематичність інкримінуємих підозрюваному протиправний дій, у співучасті з іншими особами, у зв`язку з чим він може координувати свої дії з іншими співучасниками та опосередковано впливати на зміст, характер, обсяг їх показань, а також показань та процесуальну поведінку свідків, про особу яких підозрюваний обізнаний та які, у т.ч. є його співслужбовцями.

Таким чином, обставини вчиненого кримінального правопорушення, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра грунтується у т.ч. на показах свідків, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КК України, а саме: можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні та на інших підозрюваних з метою зміни ними змісту та обсягу своїх свідчень, які вони будуть надавати під час досудового розслідування та в суді; продовження вчинення кримінальних правопорушень.

При цьому, слідчий суддя також приймає до уваги, що ризики переховування від органів досудового розслідування та суду суттєво збільшується з урахуванням проживання підозрюваного в іншому місті, що знаходиться на значній відстані від місця проведення досудового розслідування, а також через введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка значно обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, погіршує криміногенну обстановку, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов`язання та поруки.

При встановленні наявності ризику впливу на вже допитаних свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях осіб, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Тому, ризики впливу на свідків існують не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що зазначені вище ризики на теперішній час не втратили своєї актуальності та не зменшились до такого ступеню, що давало підстави для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, ст.5, п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв`язку з надмірно тривалим триманням підозрюваних, обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, слідчий суддя враховує, що на теперішній час у кримінальному провадженні проведено комплекс слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин, які підлягають доказуванню в рамках даного кримінального провадження, згідно вимог ст.91 КПК України. Слідчі дій проводяться та процесуальні рішення приймаються без зайвих зволікань та своєчасно.

На теперішній час строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до п`яти місяців, до 19.11.2026 року, що обумовлено необхідністю проведення слідчих та вчинення процесуальних дій, які мають суттєве значення для повноти та всебічності досудового розслідування, виявлення та фіксації обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Таким чином, на теперішній час існують об`єктивні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, в зв`язку із цим, для досягнення завдань кримінального провадження продовження строку тримання підозрюваного під вартою є доцільним.

Застосування до підозрюваного біль м`якого запобіжного заходу запобіжного заходу за обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, даних про його особу, наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі запобіганню цим ризиками та належну процесуального поведінку підозрюваного.

Наведені стороною захисту дані про особу підозрюваного враховувались при застосуванні до нього запобіжного заходу. Крім того, останні не стали для нього стримуючим фактором при вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що наведені стороною захисту обставини не є такими, що дають підстави для змінити підозрюваному запобіжного заходу, тому клопотання прокурора слід задовольнити, продовживши підозрюваному строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 14.11.2026 року включно.

В частині застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої підозрюваному раніше було визначено в розмірі 1164800 грн., а в подальшому зменшено апеляційним судом до 665600 грн., слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.

Невід`ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25.01.2012 року.

Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що така пропорційність обов`язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст.182 КПК України слід звернути в дохід держави.

У своєму рішенні по справі «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини» ЄСПЛ зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети.

У рішенні по справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових коштів у обвинуваченого.

Відповідно до п.8.2 Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 року №9-р(ІІ)/2026 у справі №-176/2025(355/25) «слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обгрунтувати фінансову сроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують».

Слідчий суддя враховує, що зі сплив часу зменшуються підстави, які існували на момент застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Тому, враховуючи строки та стадію досудового розслідування у кримінальному провадженні, проведені слідчі та процесуальні дії, а також слідчі та процесуальні дії, які планується провести для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні; тяжкість скоєного злочину; наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, визначені ч.4 ст.182 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зменшення раніше визначеного підозрюваному розмірі застави.

При цьому, слідчий суддя враховує, що раніше визначена підозрюваному застава в розмірі 1164800 грн. та зменшена апеляційним судом до 665600 грн., внесена не була, що з огляду на позицію сторони захисту під час розгляду клопотання не було пов`язано із небажанням підозрюваного скористатись таким альтернативним запобіжним заходом, а непомірністю для нього такого розміру.

В зв`язку з вищевикладеним, враховуючи наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, стадію досудового розслідування, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу, зокрема, що останній одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, має постійне місце проживання; а також приймаючи до уваги, що застава має зберігати характер реальної альтернативи триманню під вартою і водночас бути достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 332800 грн.

При визначенні саме такого розміру суд виходить з балансу між наявністю та інтенсивністю встановлених ризиків і необхідністю забезпечити реальність альтернативи, аби вона не була суто декларативною, а також враховує, що невнесення попередньо визначеного розміру застави протягом тривалого часу, на що прямо посилається сторона захисту, свідчить про її фактичну непомірність для підозрюваного та його родини.

В разі внесення застави, покласти на підозрюваного на строк до 14.11.2026 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки: прибувати за викликами слідчого, процесуального керівника прокуратури або суду; не відлучатись з м.Кропивницького Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,176-178,182,183,193,194,199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, до 14 листопада 2026 року включно, із визначенням застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800 грн.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 14 листопада 2026 року включно наступні обов`язки:

-прибувати за викликами слідчого, процесуального керівника прокуратури або суду;

-не відлучатись з м.Кропивницького Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1