YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Черкаська область

/

Соснівський районний суд м. Черкас

Ухвала суду № 139896268, 15.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Дата ухвалення

15.09.2026

Номер справи

712/12952/26

Номер документу

139896268

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1)

Єдиний державний реєстр судових рішень

712/12952/26

1-кс/712/4553/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання слідчого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , яке подане під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2024 року за №42024052210000255 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування я запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Черкаси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, зі слів, із середньою спеціальної освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, стрільця-снайпера 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Черкаського районного управлінняполіції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаним клопотанням, яке погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024052210000255від 25 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, після закінчення лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Первомайська центральна районна лікарня» у м. Первомайське Харківської області, не пізніше 14 березня 2023 року, самовільно, без дозволу командування, не прибув із вказаного лікувального закладу до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у населений пункт АДРЕСА_2 , та направився у невідомому напрямку, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, доки не був затриманий біля буд. АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим було припинено вчинення кримінального правопорушення.

12 вересня 2026 року о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_6 був затриманий в порядку, передбаченому ст.208 КПК України.

13 вересня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч.5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно ч.5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- матеріалами службового розслідування щодо факту нез`явлення ОСОБА_6 вчасно на службу;

- протоколом допитом свідка ОСОБА_8 від 12 вересня 2026 року;

- протоколом допитом свідка ОСОБА_9 від 12 вересня 2026 року;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12 вересня 2026 року;

- вимогою ДІ МВС та УІАП ГУНП в Донецькій області;

- довідкою ДІ МВС № 50-03022025/14044 від 03 лютого 2025 року,

- копію військового квитка ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 ;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 2453 від 04 липня 2023 року «Про підсумки службового розслідування за фактом неповернення з лікування солдата ОСОБА_10 »;

- витягом із наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій часині) № 337 від 02 грудня 2022 року;

- службовою характеристикою солдата ОСОБА_6 ;

- витягом із наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій часині) № 346 від 11 грудня 2022 року;

- витягом із наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій часині) № 30 від 28 січня 2024 року;

- листом відділу №4 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області від 07 січня 2025 року за вих. № 248/205/02-2025;

- рапортом старшого інспектора чергового ЧЧ СМ ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_11 від 03 січня 2025 року;

- поясненнями ОСОБА_12 від 04 липня 2023 року;

- поясненнями ОСОБА_13 від 04 липня 2023 року;

- актом службового розслідування за фактом неповернення з лікування солдата ОСОБА_10 від 04 липня 2023 року;

- витягом із наказу командира військової частини № НОМЕР_3 (з адміністративно господарської діяльності) № 3235 від 29 червня 2023 року «Про призначення службового розслідування за фактом неповернення з лікування солдата ОСОБА_10 »;

- рапортом командира НОМЕР_4 механізованого батальйону підполковника ОСОБА_14 від 27 червня 2023 року;

- рішенням командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_15 від 20 липня 2023 року;

- повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 22 листопада 2023 року за вих. № 5680;

- іншими зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження №42024052210000255 доказами в їх сукупності.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні останнім в умовах воєнного стану в Україні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що згідно ч.5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1)переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

3)незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється.

Відповідно до ч.5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно ч.5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Підозрюваний ОСОБА_6 , є військовослужбовцем, призваним на військову службу за мобілізацією в особливий період.

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, після закінчення лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Первомайська центральна районна лікарня» у м. Первомайське Харківської області, не пізніше 14 березня 2023 року, діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, самовільно, без дозволу командування, не прибув із вказаного лікувального закладу до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у населений пункт АДРЕСА_2 , та направився у невідомому напрямку, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, доки не був затриманий біля буд. АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим вчинення кримінального правопорушення було припинено на самим ОСОБА_6 , а виключно внаслідок затримання останнього працівниками поліції.

12 вересня 2026 року о 18 год. 10 хв. ОСОБА_6 був затриманий в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

13 вересня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні останнім в умовах воєнного стану в Україні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що відповідно до ч.5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду.

Підозрюваний ОСОБА_6 самовільно залишив військову частину ще у березні 2023 року, був затриманий працівниками поліції в порядку статті 208 КПК України у вересні 2026 року, тобто останній переховувався протягом трьох з половиною років, не вживаючи за весь цей період жодних заходів для повернення у військову частину для подальшого проходження військової служби.

Враховуючи викладене, у разі не застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він обґрунтовано підозрюється, тобто в подальшому не з`являтись у військову частину з метою ухилення від походження військової служби в особливий період в умовах воєнного стану в Україні.

Враховуючи викладене, існують ризики, передбачені п.1), 5) ч.1 ст. 177 КПК України, переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/б суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється.

Підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в якій останній проходив військову службу, які надали викривальні покази в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024052210000255, в тому числі шляхом вмовлянь, погроз, підкупу, з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від раніше наданих показів, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування і судового розгляду та встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.221 КПК України, підозрюваний та захисник підозрюваного мають право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

В ході досудового розслідування допитані не всі встановлені органом досудового розслідування свідки вказаного кримінального правопорушення.

Підозрюваному ОСОБА_6 відоме місцезнаходження свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, існує ризик, передбачений п.3) ч.1 ст. 177 КПК України, незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4) ч.1 ст.184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді з вказаним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та слідчий слідчого відділу ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 заявлені в клопотанні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених в ньому підстав.

Прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 зазначив, що в ході досудового розслідування органом досудового розслідування, відповідно до п. 4) ч.1 ст.184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Просив врахувати обставини вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме: нехтування підозрюваним конституційним обов`язком громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби, а тому дії підозрюваного ОСОБА_6 в умовах воєнного стану в Україні становлять надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.

Підозрюваний ОСОБА_6 заходів для повернення у військову частину для подальшого проходження служби не вживав; був затриманий в порядку статті 208 КПК України; з клопотанням про бажання повернутись для подальшого проходження військової служби звернувся лише після затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, просив не визначати розмір застави при обранні міри запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заявлених в клопотанні вимог про обрання підозрюваному ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Зазначив, що підозрюваний ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, має бажання повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби.

Зазначив, що частину восьму статті 176 визнано такою, що не відповідає Конституції України; згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24 червня 2026 року. Частина восьма статті 176 утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення. А тому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Але, оскільки частина 8 статті 176 КПК України ще не втратила чинність на момент розгляду вказаного клопотання слідчим суддею, враховуючи право, а не обов`язок у слідчого судді не визначати розмір застави, просив визначити мінімальний розмір застави.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення визнав; підтримав захисника; зазначив, що має бажання повернутися до військової частини для проходження військової служби, повідомив, що звертався по питанню повернення для проходження військової служби. Разом з тим, доказів звернення останнього до командира військової частини чи інших уповноважених осіб щодо повернення для продовження проходження військової служби ні підозрюваним, ні захисником підозрюваного слідчому судді не надано.

Заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження №42024052210000255, надані учасниками докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей, надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42024052210000255 внесені до вказаного реєстру 25 січня 2024 року за фабулою: «14.03.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 в умовах воєнного стану з метою ухилитися від військової служби після завершення лікування не з`явився з лікувального закладу до розташування військової частини поблизум. Слов`янськ Краматорського району Донецької області» - правова кваліфікація ч.5 ст.407 КК України.

Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024052210000255 від 25 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024052210000255від 25 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, після закінчення лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Первомайська центральна районна лікарня» у м. Первомайське Харківської області, не пізніше 14 березня 2023 року, самовільно, без дозволу командування, не прибув із вказаного лікувального закладу до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у населений пункт АДРЕСА_2 , та направився у невідомому напрямку, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, доки не був затриманий біля буд. АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим було припинено вчинення кримінального правопорушення.

12 вересня 2026 року о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_6 був затриманий в порядку, передбаченому ст.208 КПК України.

13 вересня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч.5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно ч.5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відомості, викладені у:

- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- повідомлені про підозру від 13 вересня 2026 року;

- матеріалах службового розслідування щодо факту нез`явлення ОСОБА_6 вчасно на службу;

- протоколі допитом свідка ОСОБА_8 від 12 вересня 2026 року;

- протоколі допитом свідка ОСОБА_9 від 12 вересня 2026 року;

- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12 вересня 2026 року;

- вимозі ДІ МВС та УІАП ГУНП в Донецькій області;

- довідці ДІ МВС № 50-03022025/14044 від 03 лютого 2025 року,

- копії військового квитка ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 ;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 2453 від 04 липня 2023 року «Про підсумки службового розслідування за фактом неповернення з лікування солдата ОСОБА_10 »;

- витягу із наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій часині) № 337 від 02 грудня 2022 року;

- службовій характеристиці солдата ОСОБА_6 ;

- витягу із наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій часині) № 346 від 11 грудня 2022 року;

- витягу із наказу командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій часині) № 30 від 28 січня 2024 року;

- листі відділу №4 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області від 07 січня 2025 року за вих. № 248/205/02-2025;

- рапорті старшого інспектора чергового ЧЧ СМ ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_11 від 03 січня 2025 року;

- поясненнях ОСОБА_12 від 04 липня 2023 року;

- поясненнях ОСОБА_13 від 04 липня 2023 року;

- акті службового розслідування за фактом неповернення з лікування солдата ОСОБА_10 від 04 липня 2023 року;

- витягу із наказу командира військової частини № НОМЕР_3 (з адміністративно господарської діяльності) № 3235 від 29 червня 2023 року «Про призначення службового розслідування за фактом неповернення з лікування солдата ОСОБА_10 »;

- рапорті командира НОМЕР_4 механізованого батальйону підполковника ОСОБА_14 від 27 червня 2023 року;

- рішенні командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_15 від 20 липня 2023 року;

- повідомленні командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 22 листопада 2023 року за вих. № 5680;

- інших матеріалах кримінального провадження №42024052210000255 від 25 січня 2024 року,

свідчать про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно ч.5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні останнім в умовах воєнного стану на території України кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, що згідно ч.5 ст.12 КК України, класифікуються як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

1)переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду;

3)незаконний вплив підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні;

5)вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення та/або продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній підозрюється.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року, «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.