Ухвала суду № 139896201, 18.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4203/26

Номер провадження 2-п/711/89/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гнатюк Анастасії Іванівни про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 липня 2026 року в цивільній справі №711/4203/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково.

17 серпня 2026 року представником відповідача адвокатом Гнатюк А.І., через підсистему «Електронний суд», подана заява про перегляд заочного рішення, в якій представник відповідача просить суд постановити ухвалу, якою поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 липня 2026 року, призначивши справу до розгляду (вхідний №35559/26, а.с.77-83).

Прохання про скасування заочного рішення представник відповідача обгрунтовує тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в зв`язку з чим не з`явився в судове засідання та не подав відзив на позовну заяву, а також не мав можливості надати суду свої заперечення та докази. Водночас, у заочному рішенні суд не зазначив конкретного способу повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не навів відомостей про отримання відповідачем судової повістки, а також не зазначив доказів, які підтверджували б її вручення відповідачу.

Також представник відповідача в заяві про перегляд заочного рішення зазначає про те, що з 29 січня 2026 року відповідач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, де проходить службу по даний час. У зв`язку з цим, на переконання представника відповідача, позивач, під час визначення розміру заборгованості, мав врахувати, передбачені законом, обмеження щодо нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом з моменту призову відповідача на військову службу. У цьому контексті представник відповідача акцентує увагу суду на необхідності застосування до спірних правовідносин положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрему увагу представник відповідача звертає суду на те, що пред`явлення позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за «надання фінансового інструменту (кредиту)» не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення кредитного договору щодо сплати відповідачем як позичальником означеної комісії є нікчемними.

З огляду на викладене представник відповідача адвокат Гнатюк А.І. просить суд, за необхідності, поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; задовольнити заяву про перегляд заочного рішення; скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2026 року у справі №711/4203/26 та призначити справу до розгляду.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гнатюк Анастасії Іванівни про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 липня 2026 року в цивільній справі №711/4203/26; прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гнатюк Анастасії Іванівни про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 липня 2026 року в цивільній справі №711/4203/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; призначено судове засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення о 10 год 00 хв 01 вересня 2026 року (а.с.93).

28 серпня 2026 року позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», через підсистему «Електронний суд», були подані заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у прохальній частині яких цей учасник справи просить суд залишити заяву без задоволення (вхідний №37221/26, а.с.96-101).

Заперечення обгрунтовані тим, що заява представника відповідача про перегляд заочного рішення не відповідає нормам цивільного процесуального законодавства та відповідно не може бути задоволена.

Судове засідання, що було призначене о 10 год 00 хв 01 вересня 2026 року, не відбулося з підстав тимчасової непрацездатності головуючого про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.104). Розгляд справи відкладений до 09 год 10 хв 18 вересня 2026 року.

Представник позивача Грибанов Д.В. в судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так і його ОСОБА_2 , що були отримані цими учасниками справи 09 вересня 2026 року (а.с.106 зворот, 107 зворот). Водночас, представник позивача Канак М.С. у прохальній частині заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, виявила волю на розгляд означеної заяви без участі представника позивача (а.с.101).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гнатюк А.І. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету представника відповідача адвоката Гнатюк А.І. в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 08.09.2026 о 04 год 40 хв 01 сек (а.с.105 зворот).

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гнатюк А.І. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.287 ЦПК України передбачено, що неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення і додані до неї документи, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Так, згідно з ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Судом встановлено, що представником відповідача заяву про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.07.2026 в справі №711/4203/26 подано вчасно, тобто в установлені законом строки.

Відповідно до ч. 1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З аналізу означеної норми процесуального права суд зробив висновок, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Лише за сукупності цих двох умов можна констатувати, що наявні підстави для скасування заочного рішення.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , починаючи з 10 березня 2000 року, зареєстрований проживанням за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №8352/11642-01-10 від 28 квітня 2026 року, що отримана судом на виконання положень ч.6 ст.187 ЦПК України, для визначення територіальної юрисдикції (підсудності) позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.45).

У зв`язку з цим 08.06.2026 суд здійснив направлення копії ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження, а також судової повістки про виклик у судове засідання на адресу реєстрації місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.61).

Проте означені документи, в тому числі і судова повістка про виклик, що направлялися відповідачу ОСОБА_1 , 22.06.2026 повернулися до суду із зазначенням підстав їх повернення оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта»: адресат відсутній за вказаною адресою (дата відмітки: 12.06.2026, а.с.62).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що саме 12 червня 2026 року проставлено оператором поштового зв`язку у поштовому повідомленні відмітку про відсутність відповідача ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (17 липня 2026 року), час (09 год 30 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) викладено правовий висновок, що умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

З аналізу положень ч.1 ст.280 ЦПК України у взаємозв`язку з практикою застосування Верховним Судом означеної норми процесуального права суд дійшов висновку про процесуальну можливість ухвалення заочного рішення суду при першій неявці відповідача.

У зв`язку з цим така обов`язкова умова для скасування заочного рішення як те, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзиву на позовну заяву з поважних причин, у конкретному випадку відсутня.

Суд відхиляє твердження представника відповідача, викладене у заяві про перегляд заочного рішення, про те, що в заочному рішенні суд не зазначив конкретного способу повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не навів відомостей про отримання відповідачем судової повістки, а також не зазначив доказів, які підтверджували б її вручення відповідачу, оскільки суд обгрунтував наявність процесуальної можливості ухвалити заочне рішення, в тому числі і з призми належного повідомлення відповідача, в ухвалі про заочний розгляд від 17.07.2026, а в заочному рішенні суд лише зазначив про те, що повторно зазначати правові підстави для проведення заочного розгляду справи у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Щодо наступної обов`язкової умови для скасування заочного рішення, а саме: докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи, то суд зазначає про таке.

Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, в контексті означеної умови для скасування заочного рішення, вказує на те, що з 29 січня 2026 року відповідач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, де проходить службу по даний час, а тому до спірних правовідносин застосуванню підлягали положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в контексті вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом, які не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача з моменту його призову на військову службу. Також представник відповідача окрему увагу звертає суду на те, що пред`явлення позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за «надання фінансового інструменту (кредиту)» не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення кредитного договору щодо сплати відповідачем як позичальником означеної комісії є нікчемними.

Надаючи правову оцінку означеним твердженням сторони відповідача, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом із долучених до заяви про перегляд заочного рішення засобів доказування, відповідач ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, починаючи з 29.01.2026, що підтверджується даними як витягу з військового квитка серії НОМЕР_1 від 28.01.2026, яким документований відповідач, так і довідкою військової частини НОМЕР_2 №1219 від 19.05.2026 (а.с.85-87,88).

Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.

У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.

У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію.

Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду справи в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (станом на день укладення Кредитного договору, тобто на 20.08.2024), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Аналіз змісту цієї норми права свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: 1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (вказана пільга надається означеним військовослужбовцям на весь час їх призову); 2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (вказана пільга надається цим військовослужбовцям під час дії особливого періоду). Крім того означена норма права також розповсюджується на дружину (чоловіка) означених категорій військовослужбовців.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що на відповідача як військовослужбовця, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто йому не нараховуються проценти за користування кредитом та штраф, починаючи з 29.01.2026.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №642/548/21 (провадження № 61-9565св22), що застосовується судом на виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Проте суд звертає увагу відповідача та його представника, що прохальна частина позовної заяви не містить позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку з тим, що позивач не пред`явив позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд, керуючись ч.1 ст.13 ЦПК України, не розглядав по суті обгрунтованість нарахування позивачем відсотків за користування відповідачем кредитними коштами.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

У цьому контексті суд звертає увагу сторони відповідача, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.07.2026 відмовлено позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення грошового зобов`язання в сумі 300 грн з підстав не відповідності означеної вимоги положенням п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до яких позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Що стосується твердження представника відповідача про те, що стягненню з відповідача не підлягала сума заборгованості за комісією в розмірі 2100 грн, оскільки положення кредитного договору в означеній частині є нікчемними з огляду на вимоги Закону України «Про споживче кредитування», то суд зазначає про те, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.07.2026 відмовлено позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в сумі 2100 грн з підстав нікчемності положень кредитного договору в частині нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту.

У зв`язку з цим, суд відхиляє означену підставу для скасування заочного рішення.

Інших підстав для скасування заочного рішення в розумінні ч.1 ст.288 ЦПК України представником відповідача в заяві про перегляд заочного рішення не зазначено, а відповідно суд і не надає їм правовий аналіз.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що і друга обов`язкова умова для скасування заочного рішення, передбачена ч.1 ст.288 ЦПК України, у конкретному випадку відсутня, оскільки відповідачем не було долучено до заяви про перегляд заочного рішення доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для перегляду заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.07.2026, яке ухвалене в справі №711/4203/26, передбачені ч.1 ст.288 ЦПК України, відсутні, а тому, керуючись п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. 128, 259, 260, 261, 272, 287, 288, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

залишити без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гнатюк Анастасії Іванівни про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 липня 2026 року в цивільній справі №711/4203/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складений 21 вересня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко