Ухвала суду № 139896175, 21.09.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Cправа № 700/788/24

Провадження № 1-кп/700/44/26

УХВАЛА

21 вересня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка Черкаської області в залі суду клопотання захисника ОСОБА_5 про проведення слідчого експерименту, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання, яке підтримано обвинуваченим ОСОБА_4 , про надання доручення органу досудового розслідування провести слідчі дії у присутності сторони захисту, а саме провести слідчі експерименти за участю потерпілого ОСОБА_6 , за участю усіх учасників кримінального провадження та судово-медичного експерта.

У обґрунтування клопотання вказано, що протоколи слідчих експериментів виконані з порушенням КПК України, так як в першому слідчому експерименті від 03.09.2024 не вказано мету його проведення. Крім цього, цей слідчий експеримент фактично зведений до допиту потерпілого. У другому слідчому експерименті від 18 лютого 2025 року потерпілий навмисно неправильно надів пасок безпеки, що спотворило об`єктивні дані, та на що не звернув увагу судово-медичний експрт ОСОБА_7 . Вважає, що за таких обставин так і не встановлено механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Також другий слідчий експеримент проведений без повного виконання ухвали суду від 27.01.2025, оскільки не були залучені всі учасники кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника та вказав суду, що потерпілий є поліцейським, а отже не міг не знати як правильно слід застосовувати ремені пасивної безпеки.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, вважаючи, що проведення повторного слідчого експерименту втретє спрямоване на затягування розгляду справи.

Потерпілий ОСОБА_6 просив суд відхилити клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту, оскільки немає для цього підстав. Вказує суду на те, що під час слідчого експерименту від 18.02.2025 використовувався транспортний засіб, який за своєю моделлю є найбільш наближеним до автомобіля ВАЗ-21115, а саме ВАЗ 21114. На даний час він вже не зможе відтворити точно положення свого тіла на момент ДТП, оскільки після отриманої травми руки він не може нею вільно володіти, що вплине на результат слідчого експерименту.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 за № 9, звернув увагу всіх судів на те, що конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 333 КПК України, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановлені обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

Частиною 1 ст. 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Тобто метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Відомості, повідомлені, зокрема потерпілим ОСОБА_6 (пасажир) під час проведення слідчого експерименту, є складовою частиною змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів - протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.

Тобто відомості, які надаються під час слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК України, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Приписами ч. 4 ст. 95 КПК України встановлено те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК України.

Суд зазначає, що слідчий експеримент за участю потерпілого, проведений 18.02.2025 відбувався у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події. Дана слідча дія безперервно фіксувалася на відеозапис.

Посилання захисника на те, що дані, здобуті в результаті проведених під час досудового розслідування та судового розгляду слідчих експериментів не в повній мірі відповідають обставинам, які існували на момент ДТП, не є підставою для проведення слідчого експерименту в порядку ст. 333 КПК України, оскільки обставини вчинення кримінального правопорушення підлягають доказуванню не тільки слідчим експериментом, а сукупністю інших належних та допустимих доказів, оцінка яким має бути надана судом у нарадчій кімнаті при постановлені вироку.

Суд звертає увагу на те, що докази, надані сторонами і досліджені судом, можуть бути перевірені іншим шляхом у ході судового розгляду. Досліджені судом протоколи слідчого експерименту, покази свідка не дають підстав суду дійти висновку, що вони суттєво різняться, і в ході проведення повторного слідчого експерименту можуть бути отриманні дані, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Посилання сторони захисту на неналежне виконання ухвали суду про проведення слідчого експерименту від 27.01.2025 з огляду на незалучення до цієї слідчої дії всіх учасників кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки дана ухвала не містить такого формулювання, а кримінально-процесуальний закон також не вимагає цього.

Крім цього, стороною захисту не обґрунтовано як могла вплинути на хід та результати слідчого експерименту участь захисника та обвинуваченого.

Також стороною захисту не спростовано достовірність даних, отриманих в ході слідчого експерименту, проведеного 18.02.2025.

Зважаючи на вищевикладене, суд не знаходить підстав для надання доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 84, 240, 333, 368-372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про доручення органу досудового розслідування Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про проведення слідчого експерименту з метою встановлення механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_8