Ухвала суду № 139896120, 17.09.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/1930/26

номер провадження 1-кп/695/480/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинувальним актом № 12026250370000120 від 02.02.2026 року стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, освіта середня, не одруженого, має на утриманні малолітніх дітей 2016 та 2018 років народження, інвалідом будь-якої групи, учасником та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом будь-якого рівня, учасником бойових дій не є, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду на стадії підготовчого засідання перебуває кримінальне провадження № 12026250370000120 від 02.02.2026 року за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів, направивши на адресу суду письмове клопотання та в судовому засіданні наголосив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик обвинуваченого переховуватися від суду; ризик впливу на свідків, які брали участь при проведенні слідчих дій за участю обвинуваченого, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення злочинів у цій же сфері та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не зменшились та продовжують існувати. Також прокурор просив врахувати, що обвинувачений, розшукується військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , як порушник законодавства про мобілізацію. Отже може не прибувати за викликом до суду, чим затягувати судовий процес. Прокурор наголосив, що обвинувачений притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 44 КУпАП. Таким чином, враховуючи, що більш м`яким запобіжним заходом забезпечити належну поведінку обвинуваченого не можливо, прокурор просив продовжити термін тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як клопотання прокурора не обгрунтоване, ризики встановлені при обранні запобіжного заходу перестали існувати, його підзахисний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, жодних доказів впливу на свідків стороною обвинувачення суду не надано, отже ніяким чином обвинувачений перешкоджати кримінальному провадженню не буде. Також повідомив, що обвинувачений сам виховує дітей, оскільки їх мати померла, а тому має право на відстрочку від призову, має постійне місце проживання. Таким чином вважає, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення, а у клопотання про зміну запобіжного заходу стороні захисту слід відмовити з наступних підстав.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання суду, в даному випадку доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу повністю доведені, а саме: суд вважає встановленим продовження існування ризику можливості спроби обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки змінив місце проживання з часу вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, та проживає за межами Черкаської області; ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше притягувався до кримінальної відповідальності та ризик перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до суду з метою затягування судового процесу.

Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 на більш м`який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Отже суд вважає, що на цей час існують правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд враховує наявність існування вищезазначених ризиків, а також - суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

Таким чином суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.

При розгляді клопотань учасників процесу, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який відповідно до ст. 89 КК України є раніше не судимим, проте притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може незаконно переховуватись від суду та може змінити місце проживання з метою уникнення покарання, офіційно не працює, про інші законні джерела доходів не повідомив, що свідчить про наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченою ухилятися від кримінальної відповідальності та суду, можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, характеризується підвищеною суспільною небезпекою.

Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , про які вказує прокурор, є досить високою.

При цьому суд бере до уваги, що учасники процесу не допитані безпосередньо в суді, також враховує і суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не має достатнього стримуючого стороннього впливу.

За вказаних вище обставин в їх сукупності суд приходить до переконання, що на час розгляду даного клопотання ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.

А що стан здоров`я ОСОБА_5 не перешкоджає утриманню його під вартою.

Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, судом на даний час не встановлено та стороною захисту не наведено.

Отже, наведені в матеріалах справи обставини в повній мірі підтверджують необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 .

Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а тому відмовляє стороні захисту у зміні запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, строком на 60 днів, тобто по 15 листопада 2026 року (включно).

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали - по 15 листопада 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня виготовлення повного тексту, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, протягом того ж строку з моменту вручення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошено 21.09.2026 року о 09:50 год.

Головуючий: ОСОБА_1