Рішення № 139895128, 17.09.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/442/26

Номер провадження № 2/371/1061/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №98076053, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн на умовах визначених кредитним договором. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу №01092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача Договором про надання фінансового кредиту №98076053 в сумі 17 000, 00 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022 у розмірі 17 000, 00 грн та судові витрати.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року (головуючий суддя Гуренко М.О.) відкрито спрощене провадження у вищевказаній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року (головуючий суддя Гуренко М.О.) виправлено описку в ухвалі суду від 23.03.2026.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року (головуючий суддя Гуренко М.О.) задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

28.04.2026 на адресу суду надійшла витребувана судом інформація.

Згідно розпорядження керівника апарату Миронівського районного суду Київської області №376 від 12.06.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи ЄУН 371/442/26, номер провадження 2/371/1061/26», здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із призначенням судді Гуренка М.О. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 справу №371/442/26 розподілено судді Кириленко М.О.

Ухвалою суду від 22.06.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

11.09.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ящука Л.А. надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач не заперечує укладення 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 Договору про надання фінансового кредиту №98076053 та отримання ним 5 000, 00 грн. Проте заперечує укладання даного договору на умовах, які зазначені позивачем, а також заперечує проти позовних вимог ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за вказаним договором, у тому числі нарахованої заборгованості за відсотками у розмірі 12 000, 00 грн. Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України, позивачем не надано доказів отримання відповідачем договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором поза межами строку позовної давності, тривалість якого згідно вимог ст. 257 ЦК України встановлено у три роки, і який закінчився 05.04.2025 року. Просив відмовити у задоволенні позову.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відповідач зазначив, що правнича допомога надавалась фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 , а не адвокатом, у зв`язку з чим підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні. Тому просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи становлять 8 000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, про що надав акт №1 про виконання робіт з надання правничої допомоги та квитанцію про часткову сплату гонорару у розмірі 3 000, 00 грн. Просив стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на користь відповідача понесені ним судові витрати.

16.09.2026 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» Щави Є.В. до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Сторона позивача вважає, що договір про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022 разом із відповідними додатками не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку встановленому законом. Презумпція правомірності правочину передбачена статтею 204 ЦК України не спростована відповідачем. Не є підставою звільнення боржника від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги. В зв`язку з чим, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн, то позиція представника відповідача є суперечливою та непослідовною. Просила розгляд справи проводити без участі представника позивача.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, просила розглянути справу за відсутності їх представника, на позовних вимогах наполягала.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ящук Л.А. в судове засідання не з`явилися, подали до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №98076053 (а.с. 18-24).

Згідно п.3.1 Договору, Товариство надає Клієнту кредит у розмірі 5 000, 00 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно п. 3.2 Договору, за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну проценту ставку у розмірі 3%.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 04.04.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором (п. 11.1 Договору).

ОСОБА_1 отримав код для підтвердження згоди з умовами договору від 04.01.2022, одноразовий ідентифікатор 721278, який було відправлено 04.01.2022 року на номер телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 14).

Договір підписаний відповідачем одноразовим електронним підписом 721278.

Згідно із довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251021113614 від 21-10-2025 встановлено, що відповідно до договору на переказ коштів було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 04-01-2022 22:13:02 на суму 5 000, 00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 12927721, призначення платежу: Зачисление 5000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №98076053 заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 17 000, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 000, 00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 35-36).

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу №01092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «Позика» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» Права Вимоги до Боржників, вказаним в Реєстрі боржників (а.с. 25-27).

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги від 01.09.2025 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 (а.с. 9).

Як вбачається із платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025, ТОВ «ФК «Позика» було сплачено ТОВ «ФК «ІРБІС» грошові кошти у якості оплати суми фінансування згідно з Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 (а.с. 33).

Згідно витягу із додатку до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025, заборгованість відповідача перед позивачем на дату відступлення права вимоги становить 17 000, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 000, 00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 12).

На виконання ухвали суду від 06.04.2026 про витребування доказів надійшла інформація від АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитом підтверджується копією виписки за договором, з якого встановлено, що 04.01.2022 на вказаний рахунок були зараховані кошти у сумі 5 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у справі було надано Договір про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Таким чином, вищевказаний договір свідчать про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.

Кредитний договір відповідачем у судовому порядку не оспорювався та не визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Судом установлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Позика» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Фінансова компанія «Позика», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Позика», ні на рахунки попереднього кредитора.

Отже, факт надання позичальнику грошових коштів первісним кредитором підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема самим кредитним договором, який є дійсним в силу статті 204 ЦК України та копією виписки за договором, з якого встановлено, що 04.01.2022 на вказаний рахунок були зараховані кошти у сумі 5 000, 00 грн.

Щодо доводів представника відповідача про неправомірність заборгованості за процентами за цим кредитним договором, то слід зазначити наступне.

Аргумент відповідача щодо незаконності нарахування процентів за Договором про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022 є помилковим.

Згідно п.3.1 Договору, Товариство надає Клієнту кредит у розмірі 5 000, 00 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідо п. 3.2 Договору, за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну проценту ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулося продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 04.04.2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства (п. 4.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 04.04.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором (п. 11.1 Договору).

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022 сторони погодили графік погашення боргу. Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит передбачено, що загальна вартість кредиту становить 17 000, 00 грн, з яких 5 000, 00 грн - чиста сума кредиту, 12 000, 00 грн - проценти за користування кредитом. Додаток №1 до Договору підписаний відповідачем одноразовим електронним підписом 721278.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022, нарахування процентів за користування кредитом було передбачено умовами договору, про що погодився останній, в зв`язку з чим заборгованість за процентами у розмірі 12 000, 00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Щодо доводів представника відповідача про застосування строку позовної давності до Договору про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування таких наслідків з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

В даній справі встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №98076053 між ТОВ «Фінансова Компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 був укладений 04.01.2022 зі строком кредитування на 90 днів, тобто до 04.04.2022.

Отже, судом встановлено, що право на позов щодо стягнення суми заборгованості за кредитом виникло у позивача саме з 04.04.2022 (строк дії договору), і відповідно саме з даної дати починає перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України був встановлений карантин, який неодноразово продовжувався та з 01 липня 2023 року скасований.

Разом з тим, згідно п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України підчас дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також відповідно до п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і діє по цей час.

Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а доводи представника відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставними, а тому суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, нарахування процентів за користування кредитом було передбачено умовами договору, укладеного між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ФК «ІРБІС», суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту - 5 000, 00 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам в розмірі - 12 000, 00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат у розмірі 5 500, 00 грн, позивачем було надано суду докази, а саме: Договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , додатковою угодою № 98076053 від 16.02.2026 до Договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026 року, детальним описом виконаних робіт за змістом якого сторони погодили, що сума витрат, за надання послуг по справі за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості становить 5 500, 00 грн (а.с. 15-17, 30, 13).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500, 00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000, 00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог, відмовити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Крім того, до суду із заявою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн звернувся представник відповідача.

На підтвердження були наданні наступні докази: договір №38 про надання правничої допомоги від 07.09.2026, акт №1 про виконання робіт з надання правничої допомоги від 10.09.2026, квитанція №557242 від 10.09.2026.

З огляду на викладене, ураховуючи, що такі послуги як підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, складність справи, яка є незначної складності, в цій категорії справ, наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, беручи до уваги критерії розумності та співмірності, суд дійшов висновку, що заяву представника відповідача необхідно задовольнити частково, стягнувши з «Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №98076053 від 04.01.2022 в розмірі 17 000, 00 (сімнадцять тисяч гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, витрати на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 грн (три тисячі гривень) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 грн (три тисячі гривень).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Суддя М.О. Кириленко