Рішення № 139894187, 21.09.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

Справа № 166/1458/26

Провадження № 2/166/906/26

категорія: 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року сел Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області у складіголовуючого судді Фазан О. З.,за участю секретаря Приймачук О.М.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінансова Компанія"Тайгер Фінанс " до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача Усенко М.І. звернувся у суд із даним позовом, який мотивує тим, що 07 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" (далі ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 40002433 (далі Кредитний договір), за умовами якого відповідачу перераховані грошові кошти на картковий рахунок у сумі 3000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 10875 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 7875 грн 00 коп.

Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10875 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію про отримання кредитних коштів на платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ..

До суду 31.08.2026 надійшла витребувана інформація від АТ «Універсал Банк» за вих №БТ/Е-37944 від 31.08.2026 року про перерахування 07 квітня 2024 року ОСОБА_1 на платіжну картку кредитних коштів у розмірі 3000 грн.

Представник позивача в позовній заяві, просив провести розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився,хоча належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.09.2026 постановлено заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 07 квітня 2024 року між ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 6хb4id2k.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 3000 грн.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 180 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 07 квітня 2024 року строк на який надається частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Підпунктом 2.2.3 Кредитного договору встановлено умови нарахування процентів. Так, пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Стандартна процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду. Пільговий період становить 30 календарних днів з 07.04.2024 по 07.05.2024, стандартний період 150 календарних днів з 08.05.2024 по 04.10.2024.

Відповідно до пп. 1.5.2 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 0 грн.

Згідно з п. 4.6 Кредитного договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 15 календарних дні, позичальний зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 50% від суми отриманого кредиту.

На виконання умов Кредитного договору ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" 07 квітня 2024 року перераховано грошові кошти в сумі 3000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , номер якої вказано відповідачем у реквізитах до Кредитного договору, що підтверджується інформацією від АТ «Універсал Банк» за вих №БТ/Е-37944 від 31.08.2026 .

Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за Кредитним договором у відповідача перед ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" утворилася заборгованість у розмірі 10875 грн, з яких: 3000 грн тіло кредиту, 7875грн відсотки за користування кредитом.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі Закон).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону (тут і далі в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З долученої до позовної заяви довідки убачається, що ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" ідентифіковано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено Кредитний договір. Акцепт (Договір) підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6хb4id2k, який було відправлено 07 квітня 2024 року о 23 год 44 хв 27 сек на номер телефону НОМЕР_4 .

У реквізитах до Кредитного договору в графі "позичальник" додатково зазначено адресу проживання ОСОБА_1 , його електронну пошту, реквізити платіжної картки, а також електронний підис за допомогою однарозового ідентифікатора izkc39iq, уведений останнім 07 квітня 2024 року о 23 год 44 хв 27 сек.

Оскільки даний Кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Відповідно до інформація від АТ «Універсал Банк» за вих №БТ/Е-37944 від 31.08.2026 року ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 3000 грн. Вказаний номер банківської картки співпадає з реквізитами банківської картки, зазначеної у даних щодо позичальника в Кредитному договорі.

Згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованості за Кредитним договором убачається, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Кредитним договором у сумі 10875грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн, залишку відсотків 7875 грн.

Так, з наданих представником позивача розрахунків заборгованості за Кредитним договором установлено, що позивач здійснювали нарахування відсотків за користування кредитом у період з 08.05.2024 до 04.10.2024 за ставкою 2,5%.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 Розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, укладаючи 07.04.2024 року кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитодавець та у подальшому позивач не мали права визначати проценту ставку в розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Суд провів власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків з за процентною ставкою 1 % строком 30 днів ( п.1 п.2.2.3 кредитного договору № 40002433 від 07.04.2024 ( далі договір) за період з 07.04.2024 по 07.05.2024, який становить 3000 грн (сума боргу) х 1 % : 100 х 30 (днів) = 900) грн, зі сплати відсотків з за процентною ставкою 1 % строком 150 днів ( п.2 п.2.2.3 кредитного договору № 40002433 від 07.04.2024 ( далі договір) за період з 08.05.2024 по 04.10.2024, який становить 3000 грн (сума боргу) х 1 % : 100 х 150 (днів) = 4500) грн , 900 грн+4500 грн=5400 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 8400 грн.,а саме 3000 грн тіла кредиту,5400 грн.-проценти.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2056 грн 47 коп. (8400/10875*2662,40=2056, 47).

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової (юридичної) допомоги № 0207 від 02.07.2025, укладений між ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" та адвокатським об`єднанням "Апологет"; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою керівником АБ "Апологет" є Усенко М.І.; ордер про надання правничої допомоги ТОВ "ФК "Тайгер Фінанс" адвокатом Усенком М.І. серії ВС № 1412829 від 04.11.2025; акт наданих послуг № 3039 від 17.07.2026, відповідно до якого АБ "Апологет" надано послуги з надання правової допомоги на суму 8000 грн; детальний опис наданих послуг від 17.07.2026 до акту № 3039 за договором про надання правової (юридичної) допомоги № 0207 від 02.07.2025, з описом послуг наданих АО "Апологет" ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні, позовні вимоги задоволено частково. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

З огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2056 грн 47 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн, загалом 4056 грн 47 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" заборгованість за договором про споживчий кредит № 40002433 від 07 квітня 2024 року в розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень, з яких тіло кредиту 3000 (три тисячі ) гривень, відсотки за користування кредитом 5400 (п`ять тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" 2056 (дві тисячі п`ятдесят шість) гривень 47 (сорок сім) копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс", код ЄДРПОУ 43561909, юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28;відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Ратнівського районного суду О.З. Фазан