Рішення № 139893948, 21.09.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/22708/25

Провадження №2/523/2504/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_3 , Служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі про встановлення факту проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить:

встановити факт проживання ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_1 з 03 травня 2024р.;

звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються з нього на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.08.2022р., за період з 22.08.2022р. по день ухвалення рішення суду у даній справі

припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.08.2022р., визнавши таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №522/3420/22.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка згодом змінила прізвище на « ОСОБА_5 » з 2012р. перебували у фактичних шлюбних відносинах, під час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка, ОСОБА_4 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.08.2022р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були стягнути аліменти в розмірі 2500грн. до досягнення нею повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За твердженням позивача, ОСОБА_6 та їх дитина ОСОБА_7 з березня 2022р. по травень 2024р. перебували за межами України. Позивач стверджує, що він на протязі всього цього часу підтримував шлюбі відносини з відповідачкою та неодноразово зустрічався, як в Україні так і у Республіці Молдова, надавав їй грошові кошти на утримання доньки Стефанії, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями на загальну суму 170 000грн. Так як відповідач не цікавилася життям дочки, з травня 2024р. по серпень 2025р. її вихованням займався позивач. Починаючи з серпня 2025р. і до теперішнього часу ОСОБА_8 проживає з ним та її бабусею, ОСОБА_3 в с. Лисянка Звенигородського району Черкаської області. Водночас, відповідач проживаючи окремо від них з іншим чоловіком, не турбується про дитину, її життям не цікавиться, не надає матеріальної допомоги на потреби дитини, втім 06.10.2025р. пред`явила до виконання виконавчий лист про стягнення з нього аліментів. Державним виконавцем був проведений розрахунок заборгованості по аліментам, який за період з лютого 2022р. по вересень 2025р. склав 110 000грн.

Таким чином, на думку позивача, відповідач не має право на отримання аліментів, а наявна заборгованість не підлягає стягненню з нього. Наявні обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 03.11.2025р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.03.2026р. закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участі сторін.

21.11.2025р. від представника відповідачки адвоката Лісовської М.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 не проживали спільно, як подружжя, не вели спільне господарство, не були пов`язані спільним побутом, втім мають спільних дітей, які знаходяться на утриманні матері. ОСОБА_1 не приймав участі у забезпечені доньки ОСОБА_8 , що стало наслідком її звернення до суду з позовною заявою про стягнення з нього аліментів. Наприкінці серпня 2025р. ОСОБА_1 змінив замки в квартирі, в якій вони проживали, забрав ОСОБА_8 та перевіз її до бабусі у село Лисянка Черкаської області. З того часу ОСОБА_8 проживає з її матір`ю ОСОБА_9 . Відповідач стверджує, що вона у вересні 2025р., окрім надання готівкових коштів, одягу та продуктів харчування, вона перевела 10000грн. за допомогою послуг «Нової пошти». Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не проживає з дочкою, а проживає в квартирі АДРЕСА_1 . З березня 2022р. по травень 2024р. відповідач з дочкою проживала у Республіці Молдова. У вказаний період позивач не надавав жодної допомоги на дочку. Вважає, що надані акти про проживання позивача в с. Лисянка є неналежними доказами. Відповідач вказує, що вона позбавлена на теперішній час спілкуватися з дочкою через емоційний тиск, настрої Стефанії проти неї.

09.12.2025р. до суду надійшла відповідь на відзив в якому представника позивача просить не приймати до уваги заперечення відповідача з огляду на їх хибність. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник пред`явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог підтримуючи заперечення висловлені у відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення в яких підтвердила факт проживання її онучки ОСОБА_4 та позивача по справі ОСОБА_1 разом з нею. ОСОБА_3 зазначає, що її дочка ОСОБА_10 участі у вихованні онучки ОСОБА_4 не приймає, матеріальної допомоги не надає. Вона в свою чергу не забороняє відвідувати ОСОБА_8 та виховувати її. Третя особа стверджувала, що ОСОБА_1 проживає разом зі ОСОБА_8 та забезпечує її виховання у повному обсязі.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Так, матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 . Її батьками є: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.08.2022р. у справі №522/3420/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 на утримання ОСОБА_4 стягнути аліменти в розмірі 2500грн., щомісячно, починаючи з 17.02.2022р. і до повноліття дитини.

На підставі означеного рішення, судом виданий виконавчий лист №522/3420/22.

Постановою державного виконавця Приморського відділу ДВС у м. Одесі від 09.10.2025р. відкрите виконавче провадження №79289878 з примусового виконання виконавчого листа №522/3420/22.

З наданої копії свідоцтва про народження слідує, що ОСОБА_9 є дочкою ОСОБА_3 .

25.09.2025р. ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_11 та перейшла на прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем 14.10.2025р., ОСОБА_1 має непогашену заборгованість по аліментам з лютого 2022р. по вересень 2025р. сукупна заборгованість складає 110000грн.

З наданої копії акту про обстеження умов проживання № 114 від 21.10.2025р. слідує, що в будинку АДРЕСА_2 проживають без реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , 2023 року народження, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В акті підтверджено, що діти проживають разом з батьком, а їх мати окремо.

Відповідно до копії довідки ОЗ «Лиснянський ліцей №1» Лиснянської селищної ради Черкаської області №394 від 20.10.2025р. ОСОБА_7 є учнем 4-Б класу.

Окрім цього, факт проживання ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_13 та її бабусею ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2 також підтверджений:

довідкою селищної ради від 24.10.2025р. № 1312;

висновком служби у справах дітей затвердженого рішенням №275 від 11.11.2025р. виконавчого комітету Лисняньскої селищної ради Черкаської області.

Факт проживання ОСОБА_4 за вказаною вище адресою з серпня 2025р. також підтверджений самою відповідачкою, ОСОБА_9 .

Водночас належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_4 разом з її батьком з травня 2024р. позивачем суду не надано.

Звертаючись до суду з указаним вище позовом, ОСОБА_1 стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_8 , оскільки дочка проживає разом з ним.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як встановлено судом на теперішні час з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 на утримання ОСОБА_4 стягуються аліменти за рішення суду в розмірі 2500грн., щомісячно, починаючи з 17.02.2022р.

Мотиви суду в частині позовних вимог про припинення стягнення аліментів.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Разом з тим, нормами Сімейного кодексу України не передбачено припинення стягнення аліментів з батьків на утримання неповнолітніх дітей без припинення права на аліменти. Статтями 192 та 197 СК передбачено спеціальні способи захисту прав платників аліментів, які застосовуються у разі зміни обставин, які мають значення для визначення розміру аліментів, і такими способами є зміна розміру аліментів або звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що жоден із способів, передбачених статтями 192, 197 СК, не забезпечить усунення порушення прав позивача, а іншого способу не передбачено законом.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р. у справі №6-20цс11 викладено правову позицію стосовно того, що положення статтею 4 ЦПК, статтею 16 ЦК, які закріплюють, що права та інтереси можуть захищатися лише способами, передбаченими законом або договором, не узгоджуються зі статтями 55, 124 Конституції України, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, загальними принципами статті 3 ЦК про право звернення до суду за захистом і не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов`язковим для України. За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст.7 СК регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною другою статті 13 ЦК передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зважаючи на положення статей 7, 10, 181, 192 СК, в контексті положень статей 5,273 ЦПК, статей 13,16 ЦК, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням встановленого та документально підтвердженого факту проживання ОСОБА_4 з її батьком ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, в частині припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 з серпня 2025р., оскільки лише у такий спосіб можливо належним чином захистити порушене право позивача і такий спосіб не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача і дитині сторін.

З огляду на принципи цивільного судочинства диспозитивності та змагальності відповідач не спростувала належними та допустимими доказами факт проживання позивача разом з дочкою ОСОБА_8 з серпня 2025р. Її посилання про постійне проживання ОСОБА_1 в м. Одесі спростовані останнім наданими та дослідженими судом доказами.

Посилання про відібрання дитини та неможливість спілкування з нею надає право позивачки на звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Втім, з наданих суду пояснень відповідач таким правом не скористалася.

Щодо заявлених позовних вимог про встановлення факту проживання батька разом з дочкою то такі не є належним способом захисту прав та охоронюваних інтересів позивача, не підлягають задоволенню, з огляду на те, що такі не можуть розглядатися судом, як позовні вимоги. Такі вимоги є фактичною обставиною, доведеність якої у даній справі є підставою для задоволення позовних вимог про припинення стягнення аліментів.

Є безпідставні й позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №522/3420/22 так як вирішення такого питання підлягає розгляду в порядку передбаченому ст.432 ЦПК України, а саме за заявою стягувача або боржника пред`явленою до суду, який видав виконавчий лист, тобто в даному випадку в межах цивільної справи № 522/3420/22.

Щодо заявлених позовних про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно із частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо).

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

У справі, яка розглядається, позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, на те, що він з 2022р. по серпень 2025р. матеріально утримував дочку шляхом переказу грошових коштів на користь відповідачки про що надав відповідні квитанції.

Суд відхиляє такі доводи, з огляду на те, що такі аргументи не ґрунтуються на підставах передбачених частиною другою статті 197 СК України для звільнення боржника від сплати аліментів.

Проведення оплати аліментів у період їх нарахування, як боргу, є підставою для державного виконавця у відповідність до частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» провести обчислювання розміру заборгованості із сплати аліментів, з урахуванням таких виплат. Відтак, такі твердження позивача виходять за межі пред`явлених позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

На переконання суду оцінку доказам проведення боржником оплати по аліментам повинен надавати державний виконавець, а у випадку незгоди з прийнятим ним рішенням, сторони виконавчого провадження мають право на оскарження відповідного розрахунку зі сплати аліментів в судовому порядку, як це передбачено частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, судом встановлено, підтверджено позивачем, що з березня 2022р. по травень 2024р. ОСОБА_9 та її дочка ОСОБА_7 проживали за межами території України, зокрема на території Республіки Молдова. Також судом встановлено та не спростовано позивачем факт проживання ОСОБА_4 разом з матерію з травня 2024р. по серпень 2025р.

Крім того, слід зазначити, що охоронні правовідносини, які виникли між сторонами по справі, не звільняють платника аліментів від виконання рішення суду про стягнення аліментів навіть під час його проживання разом з одержувачем аліментів.

Більш того, згідно приписів статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину. Відтак, посилання позивача, що він здійснював матеріальні витрати на дитину в спірний період, лише вказують на те, що він дотримувався вимог передбачених статтею 180 СК України. Разом з тим, доказів про те, що у спірний період ОСОБА_1 добровільно виконував рішення суду, з його боку суду не надано.

Інших істотних обставин, які б вказували на можливість звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, позивач не зазначав та суду не надав.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.12,13,76, 200,206,259, 263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 на утримання ОСОБА_4 , які стягуються за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.08.2022р. у справі №522/3420/22, починаючи з 01.08.2025р.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21 вересня 2026р.

Суддя