Рішення № 139892069, 18.09.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1233/26

2/134/746/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2288085 від 07 травня 2025 року у розмірі 30047,98 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07 травня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2288085 на суму 9000,00 грн. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор М936 для підписання Договору № 2288085 від 07 травня 2025 року. На виконання умов договору, 07 травня 2025 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейтек» на платіжну картку № 5168-75XX-XXXX-7809 відповідача. У подальшому, на підставі додаткової угоди від 08 травня 2025 року, суму кредиту було збільшено на 600,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становила 9600,00 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Листом від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» з відміткою про успішне зарахування коштів.

27 січня 2026 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 27012026 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 27 січня 2026 року до Договору Факторингу та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27 січня 2026 року до Договору Факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Згідно з умовами договору відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені договором. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за договором, становить 34847,98 грн, яка складається з: 9 599,98 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 448,00 грн - заборгованість по процентах; 4 800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. Позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 30 047,98 грн, який позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

21 серпня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із неявкою відповідача.

Сторони в судове засідання, яке призначено на 18 вересня 2026 року, не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07 травня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2288085. Згідно з умовами якого сума кредиту становить 9000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,97 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу - 06.06.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 1 350,00 гривень на 3 день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 270,00 гривень починаючи з 4 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Даний договір ОСОБА_1 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М936. 08 травня 2025 року сторони підписали Додаткову угоду до Договору № 2288085 від 07 травня 2025 року, в якій сторони домовились: збільшити суму кредиту на 600,00 грн; денна процентна ставка становить 1% в день (стандартна) за весь строк користування кредитом. Разом з цим, внесли зміни до підпункту 6.4.1. та підпункту 6.4.2. пункту 6.4. Договору щодо розміру штрафу: у розмірі 1440 гривень на 3 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 288 гривень починаючи з 4 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Додаткова угода підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р039.

Первісний кредитор видав відповідачці кредитні кошти в загальній сумі 9600,00 гривень на картковий рахунок, вказаний відповідачем, що підтверджується листами ТОВ «Пейтек» про успішні перерахування коштів. Разом з тим, як вбачається із інформації, яку надало АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та по даному рахунку були зараховані кошти в сумі 9000,00 гривень та 600,00 гривень.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як кваліфікованого електронного підпису відповідно до законодавства про електронні довірчі послуги, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Юніт Капітал» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом встановлено, що 27 січня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 27012026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги в тому числі і до відповідача за договором. Пунктом 2.1. Договору Факторингу визначено, що Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до п. 3.1.3 Договору Факторингу Право вимоги переходить до Фактора після підписання Сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за формою Додатку 5 цього Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором. Відповідно до Акту приймання-передачі від 27 січня 2026 року Реєстру Боржників від 27 січня 2026 року до договору факторингу № 27012026 від 27 січня 2026 року та Реєстру Боржників № Б/Н від 27 січня 2026 до Договору Факторингу та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27 січня 2026 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2288085 від 07 травня 2025 року в загальній сумі 34847,98 грн.

Вищезазначені докази, надані позивачем на підтвердження переходу до нього прав вимоги від первісного кредитора, суд визнає належними, допустимими та достатніми, у зв`язку з чим доходить висновку, що позивач правомірно набув право вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язань за договором № 2288085 від 07 травня 2025 року.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який здійснений первісним кредитором, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 34847,98 грн, яка складається: заборгованість по тілу кредиту 9599,98 грн; заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом 20448,00 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 4800,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, заборгованість визначена з урахуванням оплат, здійснених ОСОБА_1 на загальну суму 5010,12 грн за період з 07 травня 2025 року (дата укладання договору) по 27 січня 2026 року (дату відступлення права вимоги за даним договором). Як вбачається, позивач після отримання прав вимоги не здійснював жодних нарахувань відповідачу. При цьому, позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в межах даного позову не заявляє, тому просить суд стягнути загальний розмір заборгованості 30047,98 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачка 07 травня 2025 року підписала договір про надання споживчого кредиту № 2288085 та 08 травня 2025 року додаткову угоду до зазначеного договору про надання споживчого кредиту та отримала від «Селфі Кредит» суму кредиту в загальному розмірі 9600,00 гривень на картковий рахунок.

Разом з тим, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Дану суму заборгованості вона визнала у заяві, яку подала до суду.

Таким чином, невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів призвело до виникнення заборгованості та порушення прав позивача як нового кредитора.

Згідно з розрахунком заборгованості проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору та додаткової угоди за 266 (до дня відступлення права вимоги) днів за ставкою 0,97 % та 1,0% на день, що становить 25458,12 грн: з 07.05.2025 року по 08.05.2025 року виходячи із суми кредиту 9000,00 грн та процентної ставки 0,97%, відсотки становили 174,60 грн; з 09.05.2025 року по 29.05.2025 року виходячи із суми кредити 9600,00 грн та процентної ставки 0,97%, відсотки становили 1955,52 грн; з 30.05.2025 року по 27 січня 2026 року із врахуванням суми кредиту 9599,99 грн та в подальшому 9599,99 грн, процентної ставки, відсотки становили 23328,00 грн. З урахуванням оплати ОСОБА_1 відсотки становлять 20448,00 грн (25458,12 - 5010,12).

Умовами кредитного договору та додаткової угоди сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % на день (стандартна процентна ставка) та 0,97 % на день у разі виконання умов, визначених договором. Зазначені умови договору були погоджені відповідачкою під час його укладення.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та перерахування коштів позивачем надано: Договір про надання споживчого кредиту; додаткову угоду до договору; паспорт споживчого кредиту; листи ТОВ «Пейтек», які містять дані про успішну транзакцію на загальну суму 9600,00 грн на платіжну картку, що додатково підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором; договір факторингу; розрахунок заборгованості за кредитним договором, що підтверджує суму заборгованості за тілом кредиту, нараховані проценти та у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням розміру заявлених позовних вимог.

Отже, ТОВ «Юніт Капітал» доведено належними та допустимими доказами виникнення права вимоги до ОСОБА_1 .

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання, невиконання якого свідчить про порушення його прав. Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9599,98 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 20448,00 грн підлягають задоволенню.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню в розмірі 30047,98 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору в розмірі 2662,40 грн сплаченого за подання позовної заяви.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем ТОВ «Юніт Капітал» в особі директора Хлопкової М.С. 20 січня 2026 року укладено договір про надання правової допомоги №20/01/26-02 з Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери». 20.04.2026 року між позивачем ТОВ «Юніт Капітал» в особі директора Хлопкової М.С. та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» було укладено додаткову угоду № 25771534286 від 20 квітня 2026 року до договору про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026) Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» надало клієнтові ТОВ «Юніт капітал» послуги, пов`язані із наданням усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду щодо відповідачки ОСОБА_1 , на що витрачено 6 годин. Вартість послуг 7 000, 00 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, суд враховує, що справа не є складною, спір стосується одного кредитного договору, доказова база є типовою; позов розглянуто у спрощеному провадженні; представник позивача у засідання не з`являвся. Тому суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 гривень, який є завищеним, тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 4000 грн, саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним зі складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторін.

Згідно з платіжною інструкцією № 48625 від 06 липня 2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову, відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-264, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2288085 від 07 травня 2025 року у розмірі 30 047 (тридцять тисяч сорок сім) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя