Рішення № 139891901, 10.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 Справа №607/11937/25 Провадження №2/607/7494/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі ТОВ «Споживчий центр», Кредитодавець, позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/11937/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В обґрунтування своїх доводів представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04 вересня 2024 року було укладено Кредитний договір (оферта) № 04.09.2024-100000226. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 98 днів. Дата повернення кредиту 10 грудня 2024 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена.

Процентна ставка «Стандарт - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 5% від суми Кредиту та дорівнює 500,00 грн, розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні; нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 500 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,99% (денна процентна ставка) = (9 700 /10 000) / 98 ? 100%.

Згідно п. 4.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-7094.

Відповідно до договору від 04 вересня 2024 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит в розмірі 10 000,00 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 22 800,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн, по процентах 6 300,00 грн, комісії 1 500,00 грн, неустойка 5 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

З огляду на вказане, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 04.09.2024-100000226 від 04 вересня 2024 року у розмірі 22 800,00 грн; суму сплаченого судового збору - 2 422,40 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року задоволено частково позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.09.2024-10000226 від 04 вересня 2024 року в розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот),00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 209 (дві тисячі двісті дев`ять),90 грн сплаченого судового збору.

19 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ярмусь В. Д., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування цієї заяви зазначено, що рішення суду заявник не отримував та не міг отримати, оскільки ОСОБА_1 був мобілізований в зв`язку збройною агресією РФ та проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Відповідач був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи, та як наслідок, не міг подати відзив на позовну заяву. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у справі № 607/11937/25. Щодо нарахованих відсотків та неустойки, вважає що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Враховуючи зазначене, стягнення за кредитним договором № 12581-09/2024 від 10 вересня 2024 року в сумі відсотків 5 800,00 грн, а також 5 000,00 грн неустойки за прострочення виконання зобов`язання, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у справі № 607/11937/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у справі № 607/11937/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано; справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

08 вересня 2026 року судом зареєстроване клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ярмусь В. Д. про долучення постанов приватного виконавця Вариводи Д. В. про стягнення заборгованості в межах виконавчого провадження № 79786477, яке судом задоволено, ухвала занесена до протоколу судового засідання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, у прохальній частині позову просив про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ярмусь В. Д. в судовому засіданні підтримав пояснення, викладені в заяві про перегляд заочного рішення. Суду пояснив, що відповідачем визнається позов лише в розмірі тіла кредиту, нараховані відсотки та неустойка не підлягають до стягнення з огляду на статус відповідача, який є військовослужбовцем, та введення воєнного стану.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04 вересня 2024 року укладено Кредитний договір № 04.09.2024-100000226 (далі - Договір), шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору, електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором Е222.

У Заявці зазначено: реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахунку коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74ХХ-ХХХХ-7094.

Відповідно до п. 2 Договору сума кредиту 10 000 грн 00 коп.

Строк, на який надається Кредит 98 днів з дати його надання, що передбачено у п. 3 Заявки.

Відповідно до п. 4 Договору дата повернення (виплати) кредиту 10 грудня 2024 року.

Згідно п. 5. Договору, продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

Процентна ставка «Стандарт - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункти 6, 7 Договору).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 5% від суми Кредиту та дорівнює 500,00 грн, розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні; нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 500 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів (пункти 8, 9 Договору).

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,99% (денна процентна ставка) = (9 700 /10 000) / 98 ? 100% (п. 12 Договору).

Пунктом 14 Договору визначено графік платежів та суми, які підлягають до сплати за період з 04 вересня 2024 року по 10 грудня 2024 року, де: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 7 700,00 грн проценти, 2 000,00 грн комісія.

Неустойка: 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконаного/неналежно виконаного кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17 Договору).

Також ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А222 підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Як слідує з листа № 126-0606 від 06 червня 2025 року, ТОВ «УПР» повідомляє, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти 04 вересня 2024 року о 16:11:48 на суму 10 000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 499643672, призначення платежу: видача за договором кредиту № 04.09.2024-100000226.

Згідно довідки розрахунок про стан заборгованості за Кредитним договором № 04.09.2024-100000226 від 04 вересня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складає: 10 000,00 грн сума основного боргу; 6 300,00 грн проценти за період з 04 вересня 2024 року по 10 грудня 2024 року; 1 500, грн комісії; 5 000,00 грн - неустойка.

Позивач визнає, про що представником зазначено у змісті позову, що відповідачем була проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 900,00 грн 16 вересня 2024 року, яка була врахована при складенні розрахунку заборгованості.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконує зобов`язань щодо їх повернення.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 березня 2026 року у ВП №79786477, заборгованість з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа № 607/11937/25, виданого 08 грудня 2025 року сплачена в повному обсязі у розмірі 20 800,00 заборгованості за договором та 2 209,90 грн судового збору. Дана обставина сторонами не оспорюється, оскільки заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у справі № 607/11937/25, перебувало на примусовому виконанні та виконане у повному обсязі.

Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційнотелекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будьякий вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітноцифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційнокомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смсповідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є Заявка до кредитного договору №04.09.2024-100000226 від 04 вересня 2024 року, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, ОСОБА_1 розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт електронним підписом відповідача з ідентифікатором Е222.

Відповідно до п. 11.3. Договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно Позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будьяким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись Позичальником при виконанні даного договору, вчиненні будьяких операцій за ним.

Матеріалами справи підтверджено, що 04 вересня 2024 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 98 календарних днів уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 04.09.2024-100000226 на суму 10 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування Кредитом, які застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

На підтвердження прийняття заяви на видачу кредиту позивачем було надіслано відповідачу підтвердження укладення договору на вищевказаних умовах.

Цього ж дня вказана сума позики була перерахована відповідачу на його платіжну картку, що підтверджується інформацією, яку суд описав вище.

У пункті 10.1. Договору (оферта) сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер його телефону, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора. Цей договір діє протягом одного року(ів).

Пунктом 14 Договору визначено графік платежів та суми, які підлягають до сплати за період з 04 вересня 2024 року по 10 грудня 2024 року, де: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 7 700,00 грн проценти, 2 000,00 грн комісія.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 статті 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6 300,00 грн процентів за користування кредитом за період з 04 вересня 2024 року по 10 грудня 2024 року, що вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 04.09.2024-100000226 від 04 вересня 2024 року, які є обґрунтованою сумою, оскільки згідно пункту 16 Договору витрати за споживчим кредитом склали 9 700,00 грн. Відповідачем сплачені кошти у сумі 1 900,00 грн 16 вересня 2024 року. Отже, 9 700,00 грн 1 900,00 грн 1 500,00 грн (комісія) = 6 300,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 1 500,00 грн, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (справа № 204/224/21 від 06 листопада 2023 року).

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23, виснував про те, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Виходячи з вищезазначеного, положення Договору від 04 вересня 2024 року № 04.09.2024-100000226 про сплату позичальником на користь кредитора комісії, суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними з моменту укладення договору.

З приводу доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_1 , в період виконання умов Договору, мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, і на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язання за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно наданого до заяви про перегляд заочного рішення посвідчення серії НОМЕР_3 , цей документ видано ОСОБА_1 31 липня 2024 року. Тобто станом на дату укладення договору від 04 вересня 2024 року № 04.09.2024-100000226, відповідачу було відомо про можливі пільги щодо сплати відсотків за кредитом, проте він самостійно вибрав ті умови договору, які на момент підписання вважав для себе прийнятними і не повідомляв позивача про свій статус та про застосування до нього гарантій, передбачених законом.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Матеріали справи не містять відповідних документів, як і доказів того, що ОСОБА_1 звертався до позивача з такими документами та йому було відмовлено у звільненні від сплати процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак нараховані ТОВ «Споживчий центр» проценти є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення 5 000,00 грн неустойки, то суд вважає її також такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Водночас з системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 362/2159/15-ц, а тому до спірних правовідносин суд застосовує саме норми ЦК України.

З огляду на вказане та те, що з 24 лютого 2022 року і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що підстав нараховувати відповідачу неустойку у розмірі 5 000,00 грн немає, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Отож, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 в повному обсязі не повернув кредитні кошти, не сплачував погоджені сторонами Договору відсотки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 04.09.2024-100000226 від 04 вересня 2024 року в розмірі 16 300,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками 6 300,00 грн.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00020331 року від 10 червня 2025, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Системне тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у поєднанні зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» свідчить про те, що законодавець не пов`язує сплату / звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій у разі захисту ними питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, з тим, мають вони статус позивача чи відповідача у справі (постанова ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25).

Отож, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідач є учасником бойових дій, що судом описано вище, за рахунок держави на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 731,80 грн (16 300,00 * 2 422,40 : 22 800,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги в меншому розмірі, а надана представником відповідача адвокатом Ярмусь В. Д. інформація свідчить про повне виконання заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року у справі № 60711937/25, ОСОБА_1 має право на звернення до суду із заявою про поворот виконання в частині надміру стягнутих сум за вже вказаним заочним рішенням суду, що відповідає змісту ст. 444 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.09.2024-10000226 від 04 вересня 2024 року в розмірі 16 300 (шістнадцять тисяч триста),00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 731 (одну тисячу сімсот тридцять одну),80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032 .

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська