Рішення № 139891386, 21.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2026/25

Провадження №: 2/336/160/2026

21.09.26

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/2026/25 (провадження № 2/336/160/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

за участю:

представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» Пивоварова В.І.

встановив:

28 лютого 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Документ сформований в системі «Електронний суд» 28 лютого 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 07.12.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11090475000, за умовами якого позичальнику були видані грошові кошти у вигляді кредиту в сумі 55000,00 швейцарських франків, що на день укладення договору були еквівалентні 231000,00 грн, на строк до 06.12.2027 р., під 7,99% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до п.2.1. кредитного договору, 07.12.2006 р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УКРСИББАНК» укладено договір іпотеки №11090475000/3, за яким іпотекодавець передав в іпотеку банку трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м.

12.12.2011 р. між ПАТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за яким ПАТ «УКРСИББАНК» уступив свої права вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у тому числі за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки.

08.07.2021 р. між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «БІ-МАЙНО» було укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за №1331, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу, продавець (ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ»), діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а покупець (ТОВ «БІ-МАЙНО) купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, її загальна площа становить 61,5 кв. м., житлова 35,6 кв.

У вказаному договорі зазначено, що зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2006 р

Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі договору іпотеки № 11090475000/3 від 07.12.2006 р., договору, договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 р.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що продавець стверджує, що за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомлено чином, передбаченим діючим законодавством України, іпотекодавця, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Відчуження зазначеного нерухомого майна здійснено за 360071,00 грн.

З лютого 2025 р. на адресу позивача почали надходити листи від представників начебто нового власника його квартири з вимогами про виселення з квартири з тих підстав, що право власності на квартиру позивачу вже не належить через «підписання» ОСОБА_2 договору про зберігання від 12.08.2021 р. При цьому до листа не додається копія «підписаного» ОСОБА_2 договору або будь яких інших доказів, які могли б свідчити про укладання даного договору.

В подальшому, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 289584927 від 10.12.2021 р. позивач дізнався про те, що право власності на його квартиру 08.07.2021 р. було зареєстровано за ТОВ «БІ-МАЙНО», номер запису про право власності/довірчої власності: 42890461, підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер 1331, видавник: Пономарьова Д.В., приватний нотаріус Київського нотаріального округу.

Отже, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10.12.2021 р., зареєстровано за ТОВ «БІ-МАЙНО», яке зазначається як співвідповідач по справі.

Вказані дії відповідачів щодо зміни власників квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконними, оскільки відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії Мораторію, який забороняв вилучати майно боржників за валютними кредитами.

Сторона відповідача просить: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08.07.2021 р. зареєстрований в реєстрі за №1331, між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, 2) стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на надання правової допомоги.

Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Працевитий Г.О. про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2404006123101), яка зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно».

03 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Працевитий Г.О., до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Бі-Майно», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

05 березня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків, недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

24 березня 2025 року від представника ТОВ «Кей-Колект» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Документ сформований в системі «Електронний суд» 23 березня 2025 року.

Представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» позов не визнає через його безпідставність. На виконання вимог Закону України «По іпотеку» ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 05 березня 2021 року та 06 травня 2021 року направляло на вказану в договорі адресу іпотекодавця цінні листи з описом вкладеного з вимогами про усунення порушень основного зобов`язання зі змісту яких вбачається, що іпотекодержатель має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37, 38 Закону України «По іпотеку», які були проігноровані іпотекодавцем.

Посилання позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» недоречним та не може бути застосовано судом під час оцінки правомірності дій ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»

31 березня 2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами представника відповідача.

12 серпня 2025 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни ( АДРЕСА_2 ) завірені належним чином копії документів нотаріальної справи, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08.07.2021 р., зареєстрований в реєстрі за №1331, між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО».

30 вересня 2025 року ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено, витребувано у приватного нотаріуса вказані в клопотанні документи.

02 березня 2026 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни надійшли копії документів нотаріальної справи договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), посвідченого 08.07.2021 за реєстровим № 1331.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2026 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник ТОВ «БІ-МАЙНО» в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, заяв по суті справи не подавав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала витребувані судом документи та просила розглядати справу за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

07 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11090475000, за умовами якого позичальнику були видані грошові кошти у вигляді кредиту в сумі 55000,00 швейцарських франків, що на день укладення договору були еквівалентні 231000,00 грн., на строк до 06 грудня 2027 р., під 7,99% річних за користування кредитом (т. 1 а.пр. 25-36, 54-65).

Згідно з п. 1.4 договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме на споживчі потреби.

Відповідно до пункту 1.2.2 кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 06 грудня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до п.2.1. кредитного договору, 07 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УКРСИББАНК» укладено договір іпотеки № 11090475000/З, за яким іпотекодавець передав в іпотеку банку трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. (т. 1 а.пр. 37-42, 66-71).

Власником трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 грудня 2006 року (т. 1 а.пр. 72-77).

12 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за яким ПАТ «УКРСИББАНК» уступив свої права вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у тому числі за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки (т. 1 а пр. 78-82).

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 05 березня 2021 року та 06 травня 2021 року направляло на вказану в договорі адресу іпотекодавця цінні листи з описом вкладеного з вимогами про усунення порушень основного зобов`язання зі змісту яких вбачається, що іпотекодержатель має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37, 38 Закону України «По іпотеку» ( т. 1 а.пр. 143-147).

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, ПАТ «УкрСиббанк» зобов`язується передати у власність ТОВ «Кей-Колект» (фактору), а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених Договором. Згідно з додатком до договору факторингу, передачі підлягає право вимоги до ОСОБА_1 за всіма договорами. Отже, ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» право вимоги до позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 , а відтак стало новим кредитором позивача.

08 липня 2021 року між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «БІ-МАЙНО» було укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., який зареєстровано в реєстрі за № 1331, відповідно до якого продавець (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»), діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а покупець (ТОВ «БІ-МАЙНО) купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових кімнат, її загальна площа становить 61,5 кв.м., житлова 35,6 кв.м. (т. 1 а.пр. 83-90).

Відповідно до копії нотаріальної справи приватний нотаріус посвідчив договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08 липня 2021 року та в матеріалах нотаріальної справи містяться: 1) договір іпотеки № 11090475000/З від 07 грудня 2006 року, який було перевірено нотаріусом, що підтверджується інформаційними довідками; 2) договір про відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року; 3) виписку з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року, нотаріусом було перевірено вказаний договір, що підтверджується інформаційними довідками; 4) договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року; 5) виписку з додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року; 6) протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Кей-Колект»; 7) опис вкладення у цінний лист від 05 березня 2021 року; 8) рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119; 9) довідка ф. 20 про причини повернення/досилання (повернуто за закінчення терміну зберігання); 10) опис вкладення у цінний лист від 06 травня 2021 року; 11) рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119; 12) довідка ф. 20 про причини повернення/досилання (повернуто за закінчення терміну зберігання); 13) вимога про усунення порушень основного зобов`язання від 05 березня 2021 року; 14) вимога про усунення порушень основного зобов`язання від 06 травня 2021 року; 15) довіреність на представника ТОВ «Кей-Колект»; 16) звіт про оцінку квартири; 17) лист-повідомлення від 18 березня 2021 року; 18) відповідь на запит приватного нотаріуса щодо зареєстрованих осіб; 19) заява представника ТОВ «Кей-Колект»; 20) інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 липня 2021 року; 21) інформація з Єдиного реєстру боржників; 22) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 23) опис документів; 24) довіреність; 25) інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; 26) повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності); 27) копія паспорта та РНОКПП представника; 28) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 29) опис документів; 30) довіреність; 31) інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; 32) повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності); 33) копія паспорта та РНОКПП представника; 34) договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), посвідченого 08.07.2021 за реєстровим № 1331.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у позивача іншого житла, крім квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як на момент укладення відповідачами спірного договору купівлі-продажу від 08 липня 2021 року, так і на теперішній час, не має.

Відповідно до спірного договору купівлі-продажу, продавець (ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ»), діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а покупець (ТОВ «БІ-МАЙНО) купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, її загальна площа становить 61,5 кв. м., житлова 35,6 кв.

Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі договору іпотеки № 11090475000/3 від 07.12.2006 р., договору, договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 р.

В лютому 2025 року позивачу стало відомо про те, що право власності на його квартиру 08.07.2021 р. було зареєстровано за ТОВ «БІ-МАЙНО», номер запису про право власності/довірчої власності: 42890461, підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер 1331, видавник: Пономарьова Д.В., приватний нотаріус Київського нотаріального округу.

Так, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Пономарьова Д.В. 08 липня 2021 року звернула стягнення шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «БІ-МАЙНО».

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У розділі 5 договору іпотеки від 07 грудня 2006 року сторони погодили:

- у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 4.1. договору іпотеки звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у: випадках, зазначених в п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору іпотеки; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 2.1.2 договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитними договорами, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.2. договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення здійснюється, на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.3. договору іпотеки у випадках зазначених в п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення оформлене згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4.4 договору іпотеки, у разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.2 договору іпотеки передбачено, що в повідомленні, про яке йдеться в п. 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель зазначає, який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Відповідно до п. 5.3 договору іпотеки, у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення своїх вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 договору іпотеки.

Відповідно до п. 5.4 договору іпотеки, у разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продавати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 договору іпотеки, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Згідно з п. 4.6. договору іпотеки, звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 договору іпотеки та відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. п. 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року N 1304-VII (у редакції станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі), протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно / об`єкт незавершеного житлового будівництва / майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або

таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону N 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон N 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року за N 1381-IX визначено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 28, ст. 940; 2015 р., N 43, ст. 386; 2020 р., N 38, ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року N 895-IX) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який набрав чинності 23 квітня 2021 року, яким продовжила дію мораторію, отже Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» був чинним до 23 вересня 2021 року.

Також 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 1382-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким внесла зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 виклала в такій редакції: «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу".

Закони N 1381-IX та N 1382-IX Президент України 21 квітня 2021 року підписав, та 22 квітня 2021 року їх опубліковано в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України».

Закони України від 13 квітня 2021 року N 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та N 1382-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали чинності 23 квітня 2021 року.

Відповідно до цих законів Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом N 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.

Так, Законом України від 13 квітня 2021 року N 1381-IX передбачена втрата чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з 23 вересня 2021 року.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

За правилами частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, зумовлює у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене в результаті прийняття пізніше іншого закону чи інакшого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 12 липня 2019 року N 5-р (I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

З урахуванням наведених приписів Закону та Рішення Конституційного Суду України є підстави для висновку, що іпотекодержатель, звертаючись до державного реєстратора з метою позасудового врегулювання спору, мав керуватися тією нормою права, яка сформульована саме у законі, яка була чинною на момент вчинення ним відповідної реєстраційної дії, зокрема й звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього за іпотекодержателем.

Зі змісту договору іпотеки житлового приміщення слідує, що іпотекою забезпечується виконання зобов`язання громадянина України ОСОБА_1 за споживчим кредитом в іноземній валюті (швейцарських франках), загальна площа переданої в іпотеку квартири складає 61,5 кв.м., тобто не перевищує 140 кв.м.

Позивач використовує передану в іпотеку квартиру як місце постійного проживання, що підтверджується відміткою в паспорті ОСОБА_1 , де міститься запис про зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Інше нерухоме житлове майно у власності ОСОБА_1 відсутнє, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач використовує іпотечне майно, як місце постійного проживання та не має іншого нерухомого майна.

ТОВ «Кей-Колект» не дотрималося вимог позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, чинних на момент вчинення такої дії, тобто стягнення на предмет іпотеки відбулося без згоди власника, що є порушенням Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Дії іпотекодержателя з примусової реалізації предмета іпотеки, а саме 08 липня 2021 року, у період, коли діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (враховуючи прийняття 13 квітня 2021 року Верховною Радою України закону N 1381-IX, який опубліковано 22 квітня 2021 року та набрав чинності 23 квітня 2021 року), суперечить принципу справедливості, розумності та добросовісності.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 ЦК України).

Встановивши, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під критерії, визначені пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки була передана в іпотеку як забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовувався позивачем як місце його постійного проживання, у власності позивача відсутнє інше житлове нерухоме майно, а загальна площа іпотечного майна становить 61,5 кв.м, що не перевищує граничного розміру 140 кв. м, суд дійшов до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося з порушенням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено тимчасовий мораторій на відчуження іпотечного майна, у тому числі в позасудовому порядку.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, і підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 09 червня 2021 року у справі № 372/2629/19 (провадження № 61-54св21), в постанові від 22 липня 2026 року у справі № 756/2713/24 (провадження № 61-1723св26), в постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20), в постанові від24 грудня 2025 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-16955св24) та інших.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалося вище, у розділі 5 договору іпотеки від 07 грудня 2006 року сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Так, п. 5.1. договору іпотеки передбачено, що у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.4 договору іпотеки, у разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продавати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 договору іпотеки, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Позивач стверджує, що будь-яких вимог від ТОВ «Кей-Колект» про намір продажу предмету іпотеки не отримував.

При дослідженні копії нотаріальної справи, судом встановлено, що представник ТОВ «Кей-Колект» надав нотаріусу вимогу про усунення порушень основного зобов`язання від 05 березня 2021 року, опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119, довідку ф. 20 про причини повернення/досилання (повернуто за закінчення терміну зберігання) та вимогу про усунення порушень основного зобов`язання від 06 травня 2021року, опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119, довідку ф. 20 про причини повернення/досилання (повернуто за закінчення терміну зберігання), тобто двічі ТОВ «Кей-Колект» надсилались листи ОСОБА_1 , але не були вручені та повернуті за зворотною адресою із вказівкою «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин у позичальника ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позичальник таку вимогу одержав.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 лютого 2026 року у справі N 638/14223/19 (провадження № 61-7653св23), де вказано: «у справі, яка переглядається, ТОВ надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про необхідність усунення порушень зобов`язання з повернення кредитних коштів. Боржнику повідомлено, що останній платіж за кредитним договором здійснено 26 березня 2018 року та запропоновано протягом тридцятиденного строку з дня отримання листа сплатити на поточний рахунок ТОВ за відповідними реквізитами грошові кошти у загальній сумі 579743,79 грн з обов`язковим посиланням на номер кредитного договору в призначенні платежу. У разі невиконання вимоги в тридцятиденний строк з дня її отримання іпотекодержателем може бути застосовано звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до листа АТ «Укрошта» лист надійшов 12 червня 2019 року. Повідомлення про находження доставлено у поштову скриню двічі, надіслано смс на номер, що був указаний на відправленні. Лист був повернутий 26 червня 2019 року за зворотною адресою із вказівкою «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин у позичальника ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позичальник таку вимогу одержав».

Враховуючи наведені вище обставини справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки ТОВ «Кей-Колект» не дотрималося вимог позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, чинних на момент вчинення такої дії, тобто стягнення на предмет іпотеки відбулося без згоди власника, що є порушенням Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (за подачу позову) та 605,60 грн. (за заяву про забезпечення позову), тобто всього 1816,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1816,80 грн., в рівних частинах, тобто по 908,40 грн. із кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 липня 2021 року зареєстрований в реєстрі за №1331, між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО», в рівних частинах, на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 1816,80 грн., тобто по 908,40грн. із кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12 офіс 94/1.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-МАЙНО», код ЄДРПОУ 39527652, місцезнаходження, 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5-В.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, адреса АДРЕСА_2 .

Дата складання повного судового рішення 21 вересня 2026 року.

Суддя: