Ухвала суду № 139891312, 18.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.09.2026

Справа № 334/6799/26

Провадження № 1-кс/334/2450/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

18 вересня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026082050000907, внесеному 07.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частинами першою-другою статті 307, частиною першою статті 309, частиною першою статті 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_5 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та реальну можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може вживати заходів, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, що свідчить про відсутність обставин, які б об`єктивно стримували його від зміни місця проживання, переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі шляхом виїзду до інших регіонів України, на тимчасово окуповані території або за межі держави у разі наявності такої можливості. З огляду на викладене сторона обвинувачення вважає ризик переховування підозрюваного реальним та обґрунтованим. Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час досудове розслідування триває, не встановлено усіх обставин кримінального правопорушення, а також усіх осіб, причетних до його вчинення. Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 матиме реальну можливість приховати, знищити або спотворити предмети, документи, електронні носії інформації, мобільні телефони, листування у месенджерах, відомості щодо джерел придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, каналів їх збуту, а також інформацію щодо отримання грошових коштів від незаконної діяльності, що може істотно ускладнити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та збирання доказів у кримінальному провадженні. Крім того, володіючи інформацією про місце знаходження предметів, документів та інших доказів, що мають значення для кримінального провадження, підозрюваний може вжити заходів щодо їх приховування, знищення або спотворення, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванню. Таким чином, існує обґрунтований ризик знищення або приховування доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі особи, які брали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, зокрема поняті, а також інші особи, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може шляхом особистого спілкування, телефонних переговорів, листування за допомогою електронних засобів зв`язку, умовлянь, погроз чи в інший незаконний спосіб впливати на свідків або інших учасників кримінального провадження з метою зміни їх показань, відмови від надання правдивих показань або ухилення від участі у процесуальних діях. Зазначене свідчить про реальність ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується характером інкримінованого кримінального правопорушення, способом його вчинення та відсутністю у ОСОБА_7 офіційного місця роботи і законного джерела доходу. Є достатні підстави вважати, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний може продовжити протиправну діяльність, пов`язану з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання незаконного прибутку чи приховування слідів уже вчиненого злочину. Фактичне припинення протиправної діяльності ОСОБА_7 стало можливим лише внаслідок втручання правоохоронних органів, що також свідчить про існування зазначеного ризику. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не усуне встановлених ризиків.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечила. Пояснила, що зазначені прокурором ризики не є обґрунтованими. Сама по собі тяжкість можливого покарання не є підставою для застосування запобіжного заходу. Підозрюваний моє стійкі соціальні зв`язки двох сестер. Співпрацює зі слідством, що свідчить про відсутність ризику переховування від нього. Характер злочину не вказує на існування будь-яких документів, на які може вплинути підозрюваний Прокурором не надані докази впливу підозрюваним на свідків їх заяв про вплив або заяв про застосування до них заходів безпеки. Підозрюваний відповідно до статті 89 КК України є раніше не судимою особою, оскільки повністю відбув покарання, що свідчить про недоведеність ризику вчинити інші кримінальні правопорушення. Зауважила, що СІЗО у теперішній час переповнене та не має належного укриття від загроз ракетних ударів. Просила застосувати до підозрюваного домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечив. Вважає, що щодо нього мала місце провокація злочину, оскільки чоловік, якому він збув наркотики сам вийшов на нього та нав`язливо пропонував купити у нього наркотики. Бажає примиритись зі своєю дружиною та працевлаштуватись. Зобов`язався співпрацювати зі слідством.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчими СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026082050000907, внесеного 07.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частинами першою-другою статті 307, частиною першою статті 309, частиною першою статті 310 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений слідством час, у невстановленої особи, але не пізніше 16 червня 2026 року, незаконно придбав блістер з маркуванням «Метадон-ЗН … 25 мг…» з шістьма плоскоциліндричними таблетками білого кольору з двома фасками, з роздільною рискою з однієї сторони, діаметром 11,1 мм. та висотою 4,1 мм, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон загальна маса якого становить 0,134 г., які став незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту. 16.06.2026 приблизно о 19 годині 08 хвилин, знаходячись біля будинку№ 2-А по вулиці Руставі в місті Запоріжжі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, за грошові кошти у сумі 500 гривень, незаконно збув ОСОБА_8 блістер з маркуванням «Метадон-ЗН … 25 мг…» з шістьма плоскоциліндричними таблетками білого кольору з двома фасками, з роздільною рискою з однієї сторони, діаметром 11,1 мм. та висотою 4,1 мм, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон загальна маса якого становить 0,134 г.

Також ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений слідством час, у невстановленої особи, але не пізніше 16 вересня 2026 року, незаконно придбав блістер та фрагмент блістеру з маркуванням «Метадон-ЗН» з п`ятнадцятьма плоскоциліндричними таблетками білого кольору з двома фасками, з роздільною рискою з однієї сторони, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон загальна маса якого становить 0,3355 г (в перерахунку на основу), які став незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту. 16.09.2026 приблизно о 13 годині 15 хвилин, знаходячись біля будинку № 5 по вулиці Хакаській в місті Запоріжжі, де реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, за грошові кошти у сумі 1 000 гривень, незаконно збув ОСОБА_9 (особі зі зміненими анкетними даними відповідно до ст. 15 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») блістер та фрагмент блістеру з маркуванням «Метадон-ЗН» з п`ятнадцятьма плоскоциліндричними таблетками білого кольору з двома фасками, з роздільною рискою з однієї сторони, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон загальна маса якого становить 0,3355 г (в перерахунку на основу).

16.09.2026 о 13.32 годині ОСОБА_4 був затриманий на підставі статті 208 КПК України.

17.09.2026 ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаних злочинів, передбачених частинами першою та другою статті 307 КК України, які кваліфіковані як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, у тому числі, вчинений повторно.

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою-другою статті 307 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ; протоколами оглядів від 16.06.2026; висновками експертів № СЕ-19/108-26/17779-НЗПРАП від 16.09.2026 та № СЕ-19/108-26/11924-НЗПРАП від 22.06.2026; протоколом проведення НСРД від 23.06.2026.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою-другою статті 307 408 КК України, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані злочини.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та реальну можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може вживати заходів, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, що свідчить про відсутність обставин, які б об`єктивно стримували його від зміни місця проживання, переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі шляхом виїзду до інших регіонів України, на тимчасово окуповані території або за межі держави у разі наявності такої можливості. З огляду на викладене сторона обвинувачення вважає ризик переховування підозрюваного реальним та обґрунтованим. На даний час досудове розслідування триває, не встановлено усіх обставин кримінального правопорушення, а також усіх осіб, причетних до його вчинення. Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 матиме реальну можливість приховати, знищити або спотворити предмети, документи, електронні носії інформації, мобільні телефони, листування у месенджерах, відомості щодо джерел придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, каналів їх збуту, а також інформацію щодо отримання грошових коштів від незаконної діяльності, що може істотно ускладнити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та збирання доказів у кримінальному провадженні. Крім того, володіючи інформацією про місце знаходження предметів, документів та інших доказів, що мають значення для кримінального провадження, підозрюваний може вжити заходів щодо їх приховування, знищення або спотворення, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванню. Таким чином, існує обґрунтований ризик знищення або приховування доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження. Підозрюваному відомі особи, які брали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, зокрема поняті, а також інші особи, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може шляхом особистого спілкування, телефонних переговорів, листування за допомогою електронних засобів зв`язку, умовлянь, погроз чи в інший незаконний спосіб впливати на свідків або інших учасників кримінального провадження з метою зміни їх показань, відмови від надання правдивих показань або ухилення від участі у процесуальних діях. Зазначене свідчить про реальність ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження. У ОСОБА_7 відсутнє офіційного місця роботи і законне джерело доходів. Підозрюваний може продовжити протиправну діяльність, пов`язану з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання незаконного прибутку чи приховування слідів уже вчиненого злочину. Фактичне припинення протиправної діяльності ОСОБА_7 стало можливим лише внаслідок втручання правоохоронних органів, що також свідчить про існування зазначеного ризику.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою та другою статті 307 КК України, які відповідно до статті 12 КК України є тяжкими злочинами, за останній з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Також підозрюваний, не має офіційних джерел доходів та стійких соціальних зв`язків.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, підозру у вчиненні тяжких злочинів, відсутність джерел доходів та стійких соціальних зв`язків, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 , з метою уникнення можливого покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, прокурором не доведений. Згідно з матеріалами клопотання під час затримання підозрюваного у нього був вилучений телефон, який був оглянутий слідчим. Також за його місцем проживання був проведений обшук та щодо підозрюваного проведені НСРД. Під час вказаних слідчих дій слідчими отримана інформація, яка стала підставою для повідомлення йому підозри, що свідчить про відсутність ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному можуть бути відомі місця проживання свідків, їх засоби зв`язку, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою надання ними органу досудового розслідування показань, вигідних підозрюваному.

Підозрюваний ОСОБА_4 є раніше не судимою особою, підозрюється у вчиненні двох корисливих злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення правопорушень, не має офіційних джерел доходів. Таким чином існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, для забезпечення свого існування.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Аргументи сторони захисту не здатні спростувати висновок слідчого судді про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 16.09.2026 ОСОБА_4 був затриманий 16.09.2026 о 13.32 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 15.27 години 16 вересня 2026 року.

Заставу визначити в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 133 120 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ - 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у провадженні № 1-кс/334/2450/26 (справа № 334/6799/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: (1) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; (2) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 14 листопада 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Термін дії ухвали закінчується 14 листопада 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 21 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1