Рішення № 139891035, 17.09.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/982/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Геревич Т.С., представника позивача за ордером адвоката Мензака Ю.Ю., представника відповідача за ордером адвоката Митровки Я.В., який брав участь в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про визнання незаконним та скасування наказу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Карпатський лісовий офіс», про визнання незаконним та скасування наказу філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» №166/39.7.1 від 27.02.2026 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким оголошено догану йому, майстру лісу ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює майстром лісу Берегуйфалівського лісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України». Між ним та безпосереднім керівником лісничим ОСОБА_2 , який є зятем керівника Берегівського надлісництва ОСОБА_3 , протягом тривалого часу існують неприязні стосунки, що підтверджується доповідними записками позивача, адресованими як лісничому, так і керівнику надлісництва.

02 березня 2026 року позивачу було вручено наказ філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» №166/39.7.1 від 27.02.2026 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за нібито відсутність на роботі 31.01.2026 року з 08:00 до 13:00 без поважних причин.

Позивач заперечує сам факт відсутності на робочому місці, зазначаючи, що того дня здійснював патрулювання закріпленого за ним обходу №4 площею 422,5 га, що підтверджується свідком рибалкою, який бачив його дорогою до обходу.

Оскаржуваний наказ ґрунтується на службовій записці ОСОБА_3 , яка посилається на доповідну записку лісничого ОСОБА_2 та акт №1 від 31.01.2026 року про відсутність на робочому місці, підписаний самим ОСОБА_2 , його помічником ОСОБА_4 та майстром лісу ОСОБА_5 .

З огляду на площу обходу, троє осіб фізично не могли достовірно встановити відсутність позивача протягом п`яти годин на всій території.

Крім того, у групі «Берегуйфалівське лісництво» у месенджері «Viber» міститься аудіоповідомлення від ОСОБА_2 , у якому передано усний наказ керівника надлісництва щодо способу перевірки перебування майстра лісу на обході.

При цьому 31.01.2026 року жодних дзвінків чи спроб зв`язатися з позивачем не здійснювалось.

Таким чином, акт, що став підставою для видання наказу, складений безпосереднім керівником, з яким позивач перебуває у тривалому конфлікті, за участю його підлеглих, а подальші дії ініційовані керівником вищого рівня, який перебуває у родинних зв`язках із лісничим.

Сукупність цих обставин свідчить про упередженість та заінтересованість осіб, причетних до оголошення догани, а відтак оскаржуваний наказ є безпідставним та незаконним.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 44-45).

27 квітня 2026 року представник відповідача адвокат Митровка Я.В. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі належно зафіксованих обставин його відсутності на роботі, з дотриманням встановленої процедури та за наявності достатніх доказів. Відзив обґрунтовано тим, що факт відсутності позивача 31.01.2026 року з 08:00 до 13:00 години підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів: актом №1 від 31.01.2026 року, доповідною запискою, табелем обліку робочого часу, а також показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зафіксували відсутність позивача. Виявлення відсутності здійснювалося шляхом обходу території обходу №4 із покриттям усіх кварталів та подачею звукових сигналів. Твердження позивача про «фізичну неможливість перевірки» є припущенням і спростовується наведеними доказами. Водночас відповідачем дотримано процедури, передбаченої ст. 149 КЗпП України: у позивача були витребувані письмові пояснення, у яких він не навів жодних обставин, що свідчили б про поважні причини відсутності.

Також посилання позивача на копію закордонного паспорта як доказ перебування на території України є необґрунтованим, оскільки до матеріалів справи не надано повної копії документа з усіма сторінками, що містять відмітки про перетин кордону. Така неповнота доказу не дозволяє встановити повну хронологію переміщень особи та свідчить про можливе приховування істотних обставин.

Крім того, доводи позивача щодо його перебування на робочому місці 31.01.2026 року є непереконливими. Він не довів конкретного місця перебування у визначений час, а посилання на свідка-рибалку слід оцінювати критично.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд, керуючись ст. 178 ЦПК України, відмовити у задоволенні позову (а.с. 66-69).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 30.04.2026 року клопотання представника відповідача адвоката Митровки Я.В. про витребування доказів задоволено та від Адміністрації Державної прикордонної служби України витребувано інформацію про те, чи здійснював громадянин України ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , перетин державного кордону України в період з 30 січня 2026 року по 03 лютого 2026 року з урахуванням напрямку (виїзд з України/в`їзд в Україну) та пункту пропуску (а.с. 77-78).

У вступному слові представник позивача адвокат Мензак Ю.Ю. підтримав позовні вимоги, зазначивши, що факт проступку, інкримінованого ОСОБА_1 , є недоведеним, та вважав, що суд не може брати до уваги інформацію, отриману від Державної прикордонної служби, оскільки на час винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення вона роботодавцю не була відома.

Представник відповідача адвокат Митровка Я.В. підтримав поданий відзив та зазначив, що відсутність працівника ОСОБА_1 на роботі належно зафіксована табелем робочого часу, відповідним актом та доповідними записками. Його відсутність підтверджується також інформацією від Державної прикордонної служби.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України йдеться про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із ДСГП «Ліси України» та працює на посаді майстра лісу Берегуйфалівського лісництва філії «Карпатський лісовий офіс».

Наказом філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» №166/39.7.1 від 27.02.2026 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме неповідомлення безпосереднього керівника про своє місцеперебування у робочий час та відсутність на закріпленому обході №4 31.01.2026 року з 08:00 до 13:00 години без поважних причин (а.с. 8).

Підставою для видання оскаржуваного наказу став акт №1 від 31.01.2026 року про відсутність позивача на робочому місці, складений комісією у складі лісничого Берегуйфалівського лісництва ОСОБА_2 , помічника лісничого ОСОБА_4 та майстра лісу ОСОБА_5 . У вказаному акті зазначено, що позивач був відсутній на закріпленому обході №4 протягом усього робочого часу з 08:00 до 13:00 без поважних причин (а.с. 25).

Вказане підтверджується показами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були допитані як свідки.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За змістом ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі N 461/8132/17 (провадження N 61-9697св19).

У даному випадку відповідачем надано належні та взаємопов`язані докази, які в сукупності підтверджують факт відсутності ОСОБА_1 на закріпленому за ним обході № НОМЕР_2 у період з 08:00 до 13:00 31.01.2026 року.

Зокрема, актом №1 від 31.01.2026 року зафіксовано відсутність позивача на робочому місці. Зазначений акт складений лісничим ОСОБА_2 , помічником лісничого ОСОБА_4 та майстром лісу ОСОБА_5 , які в судовому засіданні підтвердили обставини проведення перевірки та складання відповідного акта.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , лісничий Берегуйфалівського лісництва, показав, що 31.01.2026 року, у суботу, ОСОБА_1 не було на роботі. Він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пішки перевірив кожний квартал, закріплений за ОСОБА_1 , у період з з 08:00 до 13:00 години. Оскільки перевірка наявності підлеглого входить до його службових обов`язків, він склав акт про відсутність на роботі та доповідну записку.

Свідок ОСОБА_4 , помічник лісничого, у судовому засіданні зазначив, що накладена керівництвом догана щодо ОСОБА_1 є законною, оскільки 31.01.2026 року з з 08:00 до 13:00 години він був відсутній на робочому місці. Разом із лісничим ОСОБА_2 та майстром лісу ОСОБА_5 вони здійснили обхід території, подавали сигнальні знаки, після чого підписали акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Свідок ОСОБА_5 , майстер лісу, у судовому засіданні підтвердив, що наприкінці січня 2026 року, у суботу, він разом із лісничим та його помічником здійснював обхід кварталів ОСОБА_1 та не виявив його на робочому місці, про що було складено відповідний акт.

До показів свідка ОСОБА_6 суд ставиться критично, оскільки він ствердив, що 31.01.2026 року, близько 08:00 години ранку, коли рибалив на річці Мерце біля с. Берегуйфалу, бачив працівника лісництва ОСОБА_1 , який заходив до лісу та коротко поцікавився, чи клює риба. Зазначені покази суперечать свідченням інших трьох свідків та отриманій відповіді з Державної прикордонної служби.

При цьому показання зазначених свідків узгоджуються між собою, а також із письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Водночас визначальним доказом у цій справі є офіційна інформація Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_1 30.01.2026 року о 16:30 год. здійснив виїзд за межі України через пункт пропуску «Дякове», а повернувся на територію України лише 31.01.2026 року о 17:46 год. через пункт пропуску «Лужанка» (а.с. 121-122).

Отже, у період з 08:00 до 13:00 години 31.01.2026 року, тобто саме у той час, коли, відповідно до його пояснень, ОСОБА_1 нібито перебував на закріпленому обході №4 та виконував свої трудові обов`язки, він фактично перебував за межами території України.

Зазначена інформація є офіційними відомостями компетентного державного органу щодо перетину державного кордону та містить конкретні відомості про час і напрямок переміщення позивача. За своїм змістом вона безпосередньо стосується предмета доказування у цій справі та спростовує твердження позивача про його перебування на території України на робочому місці у відповідний проміжок часу.

Доводи представника позивача про те, що зазначена інформація не може враховуватися судом лише з тієї підстави, що на момент видання оскаржуваного наказу вона не була відома роботодавцю, суд відхиляє.

Предметом доказування у цій справі є, зокрема, встановлення факту вчинення працівником дисциплінарного проступку та наявності чи відсутності вини. Відомості Державної прикордонної служби України можуть бути використані судом для перевірки обґрунтованості заперечень позивача та оцінки доказів, покладених роботодавцем в основу дисциплінарного стягнення.

Посилання позивача на можливу упередженість ОСОБА_2 та інших працівників, які брали участь у перевірці, суд також оцінює критично. Наявність неприязних відносин між позивачем та безпосереднім керівником сама по собі не підтверджує недостовірності складеного акта чи показань свідків. Більше того, висновок про відсутність позивача на роботі ґрунтується не лише на показаннях зазначених осіб, а на сукупності доказів, у тому числі на офіційній інформації Державної прикордонної служби України, яка об`єктивно підтверджує перебування ОСОБА_1 за межами України у спірний період.

Не може бути покладено в основу висновку про виконання позивачем трудових обов`язків і показання свідка ОСОБА_6 , який зазначив, що близько 08:00 години 31.01.2026 року бачив ОСОБА_1 біля річки Мерце, коли той нібито прямував до лісу.

Такі показання суперечать об`єктивним відомостям Державної прикордонної служби України, відповідно до яких на цей момент позивач перебував за межами України.

Свідок ОСОБА_6 міг сплутати ОСОБА_1 з іншою особою, оскільки в судовому засіданні зазначив, що до цього не був особисто знайомий із позивачем, або ж міг надати такі покази на прохання самого позивача.

Таким чином, судом встановлено, що 31.01.2026 року у визначений для виконання трудових обов`язків час ОСОБА_1 не перебував на закріпленому за ним обході №4, не виконував трудових обов`язків та не повідомив безпосереднього керівника про своє місцеперебування.

Вказані дії свідчать про порушення позивачем трудової дисципліни та невиконання обов`язків, передбачених трудовим законодавством і умовами його трудової діяльності.

Судом також встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавцем у позивача були витребувані письмові пояснення, дисциплінарне стягнення застосовано уповноваженим органом у межах встановленого законом строку, а за вчинене порушення застосовано один із передбачених ст. 147 КЗпП України видів дисциплінарного стягнення догану.

Отже, відповідачем доведено як факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, так і його вину у порушенні трудової дисципліни. Під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про наявність поважних причин невиконання позивачем своїх трудових обов`язків або про незаконність процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наказ філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» №166/39.7.1 від 27.02.2026 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» виданий за наявності законних підстав, уповноваженим органом та з дотриманням передбаченого трудовим законодавством порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Таким чином, підстав для визнання зазначеного наказу незаконним та його скасування судом не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 147-149 КЗпП України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034, в особі філії «Карпатський лісовий офіс», що за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, Закарпатська область, про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: Лайош ГАЛ