Рішення № 139890915, 18.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9842/26

Провадження № 2/761/9375/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В. О.

при секретарі: Бульбі К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У березні 2026р. позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 27 грудня 2023-100003505 (кредитної лінії) від 28 грудня 2023р. (далі по тексту - кредитний договір) в розмірі 18104,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 грудня 2023р. між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,0 грн. на 28 календарних днів, з кінцевим терміном повернення 24 січня 2024р., зі сплатою процентів. Процентна ставка - фіксована незмінна, у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1200,0 грн. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Свої зобов`язання позивач виконав повністю надавши відповідачу кредит. Однак відповідач не повернув своєчасно грошові кошти. Станом на час звернення до суду з вказаним позовом відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка становить 18104,0 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 квітня 2026р. на адресу суд надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором.

Крім того, сторона відповідача зазначала, що стороною позивача не було надано до суду будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор), який міститься в кредитному договорі належить саме відповідачу. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Також, сторона відповідача звертала увагу суду, що умовами кредитного договору передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн. яка нараховується за ставкою 15,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Отже, пункти укладених між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит не містять зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Оскільки надання кредиту це є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця. Комісія за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн. є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які послуги надаюся за комісію, пов`язану з наданням кредиту. За таких обставин, положення договору про споживчий кредит про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн., на думку сторони відповідача є нікчемними.

Також, нікчемними, на думку сторони відповідача, є умови кредитного договору, які визначають розмір відсоткової ставки за кредитом - 1,35 % в день, оскільки, враховуючи дату укладення між сторонами кредитного договору, тобто після набуття чинності Законом України від 22 листопада 2023р. № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому умова договору щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом, в силу положень частини 5 ст. 8 та частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позивач повинен був нараховувати відсотки лише, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України та ст. 1054 ЦК України у розмірі облікової ставки НБУ.

27 квітня 2026р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав наведених в позові, зазначивши, що доводи сторони відповідача наведені у відзиві є безпідставними, оскільки стороною відповідача взагалі до відзиву не додано жодного доказу, як і не спростовано факт ідентифікації відповідача перед укладенням кредитного договору, факт належності та використання відповідачем відповідного банківського карткового рахунку, відомості про який зазначено в умовах кредитного договору. Крім того, сторона відповідача зазначала, що твердження сторони відповідача про нікчемність умов кредитного договору, щодо встановлення комісії за видачу кредитних коштів та розміру визначеної відсоткової ставки за користування кредитом, також є безпідставними, в силу положень п. 17 Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача до суду не подавались.

До судового засідання сторони клопотали перед судом (сторона позивача в прохальній частині позову, а сторона відповідача у прохальній частині відзиву на позов), про розгляд справи у відсутність своїх представників.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020р. № 127/33824/19.

Судом встановлено, що 28 грудня 2023р. між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,0 грн. на 28 календарних днів, з кінцевим терміном повернення 24 січня 2024р., зі сплатою процентів - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1200,0 грн. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-8920. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 4149-49XX-XXXX-8920. Строк, на який надається кредит 28 днів з дати його надання.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. При цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідача не було спростовано належними і допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору, та отримання стороною відповідача кредитних коштів.

За змістом ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Разом з тим, в порушення положень ч. 3 ст. 83 ЦПК України, протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідача не було подано до суду жодного належного і допустимого доказу.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на дату подання позову, сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 18104,0 грн., складається з: 8000,0 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3024,04 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 1200,0 грн. - заборгованість зі сплати комісії з надання кредиту.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000,0 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3024,04 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 1200,0 грн. - заборгованість зі сплати комісії з надання кредиту. Доводи сторони відповідача, щодо нікчемності умов кредитного договору в частині визначення комісії за видачу кредиту, та встановлення розміру процентної ставки не знайшли свого підтвердження та спростовуються положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 27.12.2023-100003505 (кредитної лінії) від 28 грудня 2023р. у розмірі 12224 /дванадцять тисяч двісті двадцять чотири/ грн. 04 коп.; судовий збір у розмірі 2662 /дві тисячі шістсот шістдесят дві/ грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: