Рішення № 139890050, 21.09.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/3610/26

Провадження № 2/644/3429/26

21.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря Селіхової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняв м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 29061,56 грн. та судові витрати по справі. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначає, що 21.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5333358 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 21.02.2025 року по 16.02.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера- ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Згідно з п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. У період з 21.02.2025 по 30.10.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 513,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 513 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 30.10.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 5333358 від 21.02.2025 року загальною сумою 29 061,56 грн., яка складається з тіла кредиту 5999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 13848,57 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 109 календарних днів 6213,00 грн., штрафні санкції 3000 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій позов підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути справу без його участі, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Приймаючи до уваги викладене, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, що судом ухвалено про заочний розгляд справи, то в відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 21.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5333358 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6000 грн.

Згідно із п. 1.3 договору, строк кредиту 360 днів: з 21.02.2025 року по 16.02.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно п. 1.4 договору, комісія за надання кредиту становить 600,00 гривень. Тип Комісії разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера- ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Згідно з п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

У період з 21.02.2025 по 30.10.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 513,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 513 грн.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

30.10.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідачкою порушено умови договору в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками. Згідно розрахунку заборгованість за Договором № 5333358 від 21.02.2025 року загальною сумою 29061,56 грн., яка складається з тіла кредиту 5999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 13848,57 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 109 календарних днів 6213,00 грн., штрафні санкції 3000 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 5333358 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачкою не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Стосовно нарахованих позивачем штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Беручи до уваги, що штраф в розмірі 3000 грн. нараховані відповідачці за Договором № 5333358 від 21.02.2025 року, то враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє частково і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 5333358 від 21.02.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 26061,56 грн., яка складається з тіла кредиту 5999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 13848,57 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 109 календарних днів 6213,00 грн.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх договірних зобов`язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. В позовній заяві також міститься вимога про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., заявку №17272 на виконання доручення по договору від 10.12.2024 року, акт №17272 від 10.12.2024 року прийому-передачі виконаних робіт, в якому зроблено опис наданої правничої допомоги, загальна вартість послуг склала 10000 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В позовній заяві зазначено, що понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі становлять 10000 грн. Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача - адвокат Столітній М.М. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правничу допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 10000 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідачку судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі 2387,56 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 549, 552, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, б. 27, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822) заборгованість за договором № 5333358 від 21.02.2025 року в розмірі 26061,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, б. 27, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822) суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2387,56 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3000грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Головуючий: М. С. Зайцева