Рішення № 139888660, 02.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/8462/26

Справа №760/27381/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кравченко А.О.,

за участю:

відповідачки ОСОБА_1 ,

озглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг б/н від 09.04.2012 у розмірі 69 170,50 грн (заборгованість за тілом кредиту станом на 22.09.2024) та судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням Відповідачкою зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, отриманих на платіжну картку.

16.09.2025 Позивач подав до суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що внаслідок системного внесення коштів Відповідачкою під час розгляду справи залишок заборгованості за тілом кредиту станом на 04.09.2025 зменшився до 17 017,34 грн. У зв`язку з цим Позивач остаточно просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 017,34 грн та понесені судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив та заперечення проти позову, у яких просила відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі. Вона зазначила, що з 2008 року належно користувалася кредитом. Однак, 08.11.2022 Банк в односторонньому порядку заблокував видаткові операції за карткою (припинив функціонування відновлювальної кредитної лінії). Попри позбавлення можливості користуватися кредитними коштами, Банк протягом 7 місяців (до 31.05.2023) продовжував нараховувати проценти за ставкою 3,4% на місяць (40,8% річних) на загальну суму 17 601,27 грн. Відповідачка вказувала, що протягом червня 2023 - серпня 2025 років вона внесла на картковий рахунок понад 76 000 грн. Оскільки нарахування процентів після блокування картки є безпідставним, сплачені кошти повністю покривають фактично отримане тіло кредиту та законні проценти, а заявлений Банком залишок боргу (17 017,34 грн) є штучним і виник унаслідок зарахування її платежів на погашення неправомірно нарахованих відсотків.

У судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не прибув, направив до суду заяву із проханням проводити судовий розгляд у відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачка ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що боргові зобов`язання перед банком виконала повністю, просила суд врахувати подані нею письмові заяви по суті позову та відмовити у задоволенні позовних вимог банку.

Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання, та 31.08.2026 суд перейшов до стадії постановлення судового рішення.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

13.09.2021 ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Паспорт споживчого кредиту, отримавши картку «Універсальна GOLD» із кредитним лімітом до 75 000,00 грн за відновлювальною кредитною лінією та погодженою відсотковою ставкою 40,8% річних (3,4% на місяць).

Станом на 08.11.2022 заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становила 74 427,10 грн.

08.11.2022 Банк встановив обмеження на використання кредитного ліміту (заблокував видаткові операції за карткою).

За період з 08.11.2022 по 31.05.2023 Банк нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 3,4% на місяць на загальну суму 17 601,27 грн. З 02.06.2023 нарахування процентів Банком було припинено. У період з червня 2023 року по серпень 2025 року ОСОБА_1 внесла на картковий рахунок загалом 76 265,53 грн. З цієї суми Банк зарахував 57 409,76 грн у рахунок погашення тіла кредиту та 18 855,77 грн - у рахунок погашення відсотків (у т.ч. 17 601,27 грн відсотків, нарахованих після блокування картки), що підтверджується поданими до суду розрахунками.

Суд доходить до висновку стосовно неправомірності нарахування процентів, починаючи з 08.11.2022, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2.1.1.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг, сторони погодили надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії, яка за своєю правовою природою передбачає можливість клієнта отримувати кошти періодично в межах встановленого ліміту, здійснювати погашення заборгованості та повторно запозичувати кошти протягом терміну дії кредитної лінії.

08.11.2022 АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку встановив обмеження видаткових операцій за карткою Відповідачки (встановив нульовий видатковий ліміт) на підставі ст. 1056 ЦК України та п. 2.1.1.6.2 Умов та Правил. Вказана дія означає односторонню відмову кредитодавця від подальшого надання банківської послуги з відновлювального кредитування та переведення правовідносин у режим виключного погашення наявної заборгованості без права подальшого запозичення коштів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За змістом ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами частин першої, другої та третьої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язається надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 1056 ЦК України, кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі наявності обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Згідно зі статтею 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти нараховуються за період правомірного користування кредитними коштами.

Так, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 54) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом за регулятивною нормою ч. 1 ст. 1048 ЦК України припиняється у разі спливу визначеного договором строку кредитування або припинення правомірного користування кредитними коштами.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.28) Велика Палата Верховного Суду повторно підкреслила: «Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення / припинення користування підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц.

Застосовуючи наведену правову практику до спірних правовідносин, суд зазначає, що після 08.11.2022, заблокувавши видаткові операції за карткою ОСОБА_1 та позбавивши її можливості повторного використання коштів за відновлювальною кредитною лінією, АТ КБ «ПриватБанк» припинив надання послуги з відновлювального кредитування. З цього моменту правомірне користування кредитним лімітом припинилося, а отже, Позивач втратив право нараховувати договірні проценти за регулятивною нормою ч. 1 ст. 1048 ЦК України за ставкою 3,4% на місяць (40,8% річних).

Крім того, нарахування Банком процентів за заблокованою карткою протягом 7 місяців у сумі 17 601,27 грн суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Вимог про стягнення компенсацій за ст. 625 ЦК України (3% річних чи інфляційних втрат) Позивач у цій справі не висував.

Щодо здійснення перерахунку заборгованості, застосування ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» та повного погашення боргу:

Суд враховує висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23), згідно з якими суд не має права за власною ініціативою змінювати або скасовувати договірні проценти без відповідного позову споживача. Разом з тим, суд зобов`язаний здійснити перевірку обґрунтованості та правильності математичного розрахунку заборгованості, наданого позивачем, із застосуванням імперативних норм законодавства про черговість зарахування платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання військового/грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума зараховується у такій черговості: 1) прострочена сума кредиту та прострочені проценти; 2) поточна сума кредиту та поточні проценти; 3) неустойка та інші платежі.

Оскільки нарахування 17 601,27 грн процентів після 08.11.2022 визнано судом неправомірним, вони не є дійсним борговим зобов`язанням Відповідачки. Відтак, кошти в сумі 17 601,27 грн, які Банк протиправно спрямував на погашення цих відсотків, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

Здійснюючи перевірку розрахунків сторін, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на момент розгляду справи повністю погашена.

Заявлена Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог заборгованість у розмірі 17 017,34 грн фактично відсутня, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

При цьому, суд відхиляє доводи Позивача про те, що Відповідачка у березні 2025 року визнавала заборгованість у розмірі 8 899,06 грн. Вказані заперечення ОСОБА_1 містили її проміжний розрахунок станом на той момент. Однак після березня 2025 року Відповідачка продовжувала здійснювати щомісячні платежі (у т.ч. 15 000 грн та подальші внески до серпня 2025 року загальною сумою понад 76 000 грн), якими повністю покрила залишок основного боргу. Таким чином, повна відмова в позові відповідає фактичному стану розрахунків між сторонами та принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України).

При зверненні до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (за ціною позову 69 170,50 грн). Суд встановив, що на момент звернення Банку з позовом (листопад 2024 року) заборгованість Відповідачки дійсно існувала. Більша частина основного боргу (понад 52 000 грн) була погашена ОСОБА_1 шляхом добровільного внесення щомісячних платежів після відкриття провадження у справі (протягом 2024-2025 років). Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови від позову або зменшення розміру позовних вимог внаслідок добровільного задоволення їх відповідачами після подання позову, судові витрати щодо задоволеної (погашеної) частини покладаються на відповідача. Оскільки звернення Банку до суду стало безпосередньою підставою для добровільного погашення Відповідачкою основної частини заборгованості під час розгляду справи, а в залишку у задоволенні позову судом відмовлено у зв`язку з остаточним розрахунком, сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

Керуючись ст. 526, 534, 610, 625, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12, 13, 81, 141, 142, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026

Суддя К.С. Застрожнікова