Рішення № 139888608, 15.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9576/26

Номер провадження2-а/205/146/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Другий Правобережний відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Новокодацького районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №361 від 11.05.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 гривень; провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову відповідач виніс без участі позивача та без складання протоколу, пославшись на його неприбуття за повісткою для уточнення даних. Позивач зазначає, що не був належним чином повідомлений ані про розгляд справи про адміністративне правопорушення, ані про дату, час і місце явки за повісткою, у зв`язку з чим був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Також позивач посилається на відсутність належних доказів отримання ним повістки та на недоведеність передбачених законом умов для винесення постанови без складання протоколу, недоведеність події адміністративного правопорушення та вини особи. Вказує, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що її мотивовано нібито неприбуттям позивача 26.12.2025 о 14:00 до ТЦК та СП «для уточнення даних» за викликом по повістці № 5971289 від 16.12.2025, яка нібито була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067059120228. Також у постанові зазначено, що повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення нібито надіслано АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням № 4906400315179. Позивач жодних повісток, поштових відправлень чи інших повідомлень від відповідача ані повістки № 5971289 про виклик 26.12.2025, ані повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не отримував. Позивач не був присутній під час розгляду справи, справу розглянуто за його відсутності (заочно), копію постанови йому не вручено. Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Відповідно до пункту 1 статті 247 та статті 251 КУпАП притягнення до відповідальності можливе лише за наявності події правопорушення та вини особи, підтверджених належними доказами. За відсутності хоча б однієї з ознак складу (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона) особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 285/1535/15). У цій справі: позивача не було оповіщено про виклик, тож немає ані протиправного діяння, ані вини; облікові дані позивача були уточнені 20.12.2024, він має чинну відстрочку (бронювання) та перебуває на обліку, що спростовує потребу у «явці для уточнення даних»; у постанові не розкрито, які саме персональні дані підлягали уточненню і не могли бути отримані відповідачем самостійно через державні реєстри в порядку електронної інформаційної взаємодії.

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови №361 від 11.05.2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.08.2026 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №205/9576/26 повернуто без розгляду, задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із позовною заявою, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.08.2026 представником відповідача Спариш Т.В через підсистему «Електронний суд» сформовано відзив, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови 26 грудня 2025 року о 14:00 за повісткою №59701289 від 16 грудня 2025 року, однак у визначені дату, час та місце не прибув. Відповідач вказує, що повістку було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивача також було повідомлено належним чином. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП законною та обґрунтованою.

15.08.2026 позивачем через підсистему «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що відзив не спростовує жодної з підстав позову. Навпаки, додані відповідачем документи підтверджують: повістку позивачу не вручено; повідомлення про розгляд справи не вручено, і відповідач знав про це до розгляду, отримавши повернутий конверт 07.05.2026; поштові відправлення повернуто з порушенням процедури, встановленої Правилами № 270; копію постанови не вручено. Постанова № 361 від 11.05.2026 винесена з грубим порушенням статей 268, 278, 285 КУпАП, за недоведеності події та вини, тому підлягає скасуванню із закриттям провадження.

04.09.2026 у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, справу знято з розгляду та судове засідання призначено на 15.09.2026.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.08.2026 підтримав позовну заяву, судове засідання 15.09.2026 року просив розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач до судового засідання свого представника не направив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, додатково до відзиву будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав, про причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що 11 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №361, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, 14.02.2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що під час дії особливого періоду і режиму воєнного стану військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним у відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14:00 годині 26.12.2025 року для уточнення даних, за викликом по повістці №5971289 від 16.12.2025 яка була надіслана йому рекомендованим поштовим відправленням за №R067059120228 з описом вкладення, однак він даний виклик проігнорував і до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначений в повістці строк та місце не прибув, не виконавши своїми діями (бездіяльністю) зобов`язання передбачені абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аналіз причин та умов, які призвели до вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про особисте безвідповідальне ставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до виконання обов`язків передбачених чинним законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Документів, які б виправдовували дії (бездіяльність) військовозобов`язаного ОСОБА_1 , останній не надав. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення військовозобов`язаний ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений (повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення надіслано засобами АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з №R067059120228 з описом вкладення), однак на розгляд справи останній не прибув.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. 24.02.2022 прийнято Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Частинами першою - третьою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Спірні правовідносини регулюються приписами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р., громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).

Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Відповідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, для вирішення питання про дотримання відповідачем строку накладення адміністративного стягнення у цій справі необхідно встановити фактичний день виявлення правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як було вказано вище, приписом Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Водночас застосування чи не застосування положень частини сьомої статті 38 КУпАП передбачає необхідність встановлення саме фактичної дати виявлення адміністративного правопорушення, а не лише формального зазначення такої дати в постанові.

Відповідно до змісту повістки №5971289 від 16.12.2025 позивачу було визначено конкретний строк виконання обов`язку прибути до ТЦК та СП 26.12.2025 о 14:00 годині.

Таким чином, обов`язок, невиконання якого поставлено позивачу у вину, мав бути виконаний у конкретно визначений час. Неприбуття особи у цей час є завершеною бездіяльністю, а тому правопорушення вичерпується фактом неприбуття у визначені повісткою дату, час та місце.

Такий висновок узгоджується із правовою природою триваючого адміністративного правопорушення, під яким у практиці Верховного Суду розуміється правопорушення, пов`язане з тривалим і безперервним невиконанням встановленого законом обов`язку, яке припиняється його виконанням або припиненням відповідного обов`язку. Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/401/17.

Суд виходить із того, що предметом інкримінованого позивачу правопорушення є саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у визначені повісткою дату, час та місце, а не невиконання невизначеного у часі триваючого обов`язку.

Неприбуття за конкретною повісткою, яка визначає конкретні дату, час та місце явки, за своєю природою не створює безперервного стану невиконання обов`язку після спливу визначеного у повістці часу.

Отже, саме по собі те, що позивач не виконав вимогу про прибуття 26.12.2025 не дає правових підстав вважати відповідне правопорушення триваючим до моменту виявлення його у лютому 2026 року.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що саме 14.02.2026 уповноваженій особі ТЦК та СП вперше стало відомо про факт неприбуття позивача. При цьому з характеру обов`язку, визначеного повісткою, вбачається, що після спливу визначеного нею часу - 14:00 годин 26.12.2025- ТЦК та СП мав об`єктивну можливість встановити факт прибуття або неприбуття особи за викликом.

Суд також враховує, що відповідачем не зазначено, яка саме обставина або дія відбулась та стала підставою для першого встановлення уповноваженою особою факту неприбуття позивача за повісткою 26.12.2025.

Саме по собі зазначення відповідачем у постанові 14.02.2026 як дати виявлення правопорушення не свідчить про встановлення цієї дати на підставі належних доказів. Відповідач не зазначив, яка саме подія, дія посадової особи, документ, повідомлення чи інша інформація була отримана ним 14.02.2026 та зумовила встановлення факту неприбуття позивача за повісткою від 16.12.2025. Відповідного доказу матеріали справи також не містять.

За таких обставин суд не має об`єктивних підстав вважати 14.02.2026 фактичним днем виявлення правопорушення.

У справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що правопорушення, яке полягає у неприбутті позивача за повісткою 26.12.2025, не має ознак триваючого правопорушення, а відповідачем не доведено, що днем його виявлення є саме 14.02.2026.

Відповідач не довів жодної іншої дати виявлення правопорушення, ніж дата, коли факт неприбуття об`єктивно став відомим ТЦК та СП. Також матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли встановити більш пізній момент виявлення.

Враховуючи, що факт неприбуття за повісткою мав місце 26.12.2025, а об`єктивних даних про пізніше виявлення правопорушення відповідачем не надано, тримісячний строк, встановлений ч. 7 ст. 38 КУпАП, закінчився до моменту винесення постанови від 11.05.2026.

Отже, постанова №361 від 11.05.2026 винесена після закінчення встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення, що відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, встановлення судом закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, має самостійне правове значення та виключає необхідність надання судом остаточної оцінки іншим доводам позову щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оцінки суб`єктивної сторони правопорушення, оскільки після закінчення такого строку провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 11.05.2026 №361 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закриттю.

Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання постанови протиправною не можуть бути задоволені, оскільки ч. 3 ст. 286 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказаний перелік є вичерпним і не передбачає визнання дій посадової особи щодо складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності незаконними або визнання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності протиправною, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи за подання позовної заяви позивачем було сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 665, 60 грн, що підтверджується квитанцією від 22 липня 2026 року №7239-9589-8096-2619.

Відповідно до частини 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Разом з тим, 09 вересня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 у справі №3-148/2025(288/25) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення), яким визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами, в якому зазначив висновок, що «структурне відокремлення пункту 5 частини другої статті 4 Закону від приписів, що регулюють сплату судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви, відповідних скарг (пункт З частини другої статті 4 Закону), свідчить про те, що законодавець виокремив категорію справ, пов`язаних із притягненням до адміністративної відповідальності, як самостійну і відмінну від загальних категорій справ адміністративного судочинства. Таке нормативне розмежування означає, що справи про накладення адміністративного стягнення не охоплені загальними приписами Закону щодо ставок судового збору, установлених за подання до адміністративного суду, їх слід оцінювати окремо в межах спеціального регулювання; застосування загальних ставок судового збору, визначених пунктом 3 частини другої статті 4 Закону, до заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення Законом не передбачено.

З урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у зазначеному Рішенні від 09.09.2026 № 10-р(ІІ)/2026, судовий збір за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення законом не встановлений. Отже, сплачена позивачем сума 665,60 грн є сумою, внесеною до Державного бюджету України понад встановлений законом розмір.

За таких обставин зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача в порядку ч.1 ст.139 КАС України як судові витрати, оскільки обов`язок зі сплати такого судового збору законом не встановлений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже, питання повернення зазначеної суми з Державного бюджету України може бути вирішено судом у порядку статті 7 Закону України Про судовий збір за відповідним клопотанням особи, яка її сплатила.

Оскільки позивачем клопотання про повернення судового збору в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» не заявлено, а заявлено вимогу про стягнення зазначеної суми з відповідача, підстав для стягнення 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку статті 139 КАС України суд не вбачає.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в порядку, встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 38, 247 КУпАП, ст.ст.77, 134, 139, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Другий Правобережний відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову №361 від 11 травня 2026 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП до адміністративної відповідальності.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 665,60 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄРДПОУ: 44896456, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108; наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд.

Суддя Г. В. Дорошенко