Ухвала суду № 139888592, 17.09.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/7520/26

Провадження № 2-з/331/39/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, у якій просить забезпечити докази шляхом витребування у ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (69063, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Поштова, будинок 23, ЄДРПОУ 03344941) наявної в інвентарній справі інформації (або відповідних копій правовстановлюючих документів) про співвласника (співвласників) частки у розмірі 27/100 житлового будинку АДРЕСА_1 залишку від цілого житлового будинку за виключенням частки у 73/100, яка належала спадкодавиці ОСОБА_3 , без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи.

Дана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником 73/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю матері ОСОБА_1 ОСОБА_3 . Наразі виникла необхідність встановити відомості про співвласника (співвласників) 27/100 часток зазначеного житлового будинку, оскільки зазначені особи у житловому будинку не проживають, зв`язку з ними немає і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена інформація також відсутня.

Представник заявника 09 липня 2026 року електронною поштою до ТОВ «ЗМБТІ» надіслав адвокатський запит щодо отримання інформації про співвласників житлового будинку, але на даний час жодної відповіді отримано не було.

Також представник заявника посилається на те, що у житловому будинку крім ОСОБА_1 зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 . Рішенням Дніпровського районного суду від 22 грудня 2023 року у справі 334/9948/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Колишня дружина та син багато років не проживають у житловому будинку, за наявною інформацією, мешкають за межами України.

Оскільки ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до колишньої дружини та сина про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням (шляхом подання відповідної заяви про зняття їх з реєстрації до ЦНАПу це зробити неможливо через наявність співвласників житлового будинку), тому вищевказана інформація необхідна для визначення кола відповідачів або третіх осіб у справі. Самостійно отримати зазначену інформацію у заявника та його представника можливості немає.

Суд, ознайомившись із заявою про забезпечення доказів та долученими до неї документами, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно із ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

З наведених норм вбачається, що питання про забезпечення доказів до подання позовної заяви вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів дійсно є необхідним для повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, яку заявник має намір подати до суду, і якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто, забезпечення доказів спрямоване, перш за все, на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, які заявником повинні бути належним чином обґрунтовані.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

У той же час, у порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів представником заявника не наведено жодного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, тобто наявності об`єктивних підстав припускати, що докази, про забезпечення яких він просить, можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Тобто, наведене свідчить, що повернення заяви про забезпечення доказів відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 117 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, оскільки не позбавляє заявника та його представника права на повторне звернення до суду із відповідною заявою.

Тому, зважаючи на наведені вище недоліки заяви про забезпечення доказів, суддя вбачає підстави для її повернення представнику заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 116-119, 258-261, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви повернути представнику заявника ОСОБА_2 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Юлія КАРЕТНИК