Ухвала суду № 139888220, 11.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9516/26

Провадження № 1-кс/0203/6533/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року слідчий суддя Центральний районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 08 вересня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030025816, з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, із вищою освітою, який розлучений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керівник ТОВ «Д.А.М.Сервіс»(ЄДРПОУ 45047122), проходив військову службу за мобілізацією на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 11 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдата, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 березня 2026 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2026 року під наглядом прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 за проведенням цього досудового розслідування СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до ОСОБА_5 , підозрюваного в тяжких військових злочинах за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 09 вересня 2026 року о 11:30 год. отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Крім того, ризик переховування об`єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану через агресію рф проти України, яка суттєво обмежує можливість виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та погіршує криміногенну обстановку. Крім того, підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік та наразі повністю не відбув вказаного покарання та відносно останнього відкрито ще одне кримінальне провадження в рамках якого було проведено обшук та вилучено виявлену засоби рослинного походження, які направлено на експертні дослідження. Також, підозрюваний може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, з метою надання показань на його користь. Крім того, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування, існує реальна можливість вчинення останнім іншого кримінального правопорушення чи продовження протиправної діяльності, оскільки останній раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення у період відбування іншого покарання.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що його привезли на «яму» з Запоріжжя та у військовій частині він не був, присягу не приймав, а тому просив не застосовувати до нього найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просив вирішити питання про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.

Захисник підозрюваного також в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з підстав недоведеності ризиків, заявлених прокурором за ч.1 ст. 177КПК України, та клопотали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або визначення мінімального розміру застави.

Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного та захисника, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ОСОБА_5 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, без поважних причин а саме військової частини НОМЕР_1 , вчинене в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого військового кримінального правопорушення, за яке санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

09 вересня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частині НОМЕР_1 перебуваючи на посаді водія 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 11 штурмової роти 4 штурмового батальйону у військовому званні солдата, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 14 квітня 2026 року о 20:00 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підроздіду військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: населений пункт АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд, був незаконно відсутній на військовій службі до 08 вересня 2026 року, що органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби фактичними даними довідки-доповіді тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №2532/5452 від 15 квітня 2026 року; рапорту командира НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2026 року; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №114 від 05 квітня 2026 року щодо зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення солдата ОСОБА_5 , №123 від 14 квітня 2026 року щодо призупинення нарахування та виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_5 у зв`язку з самовільним залишення території військової частини; висновками службового розслідування для з`ясування причин та умов, що призвели до самовільного залишення військової частини та місця служби солдатом ОСОБА_5 , що сукупно з даними протоколів допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що викривають роль останнього у поставлених йому за вину злочинах.

Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст. 176 КПК України.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованих злочинів, а також того, що підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України та підозрюється у вчинення нового кримінального правопорушення у період відбування іншого покарання за вироком суду, а саме у вигляді пробаційного нагляду, а також обставин оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, а сама по собі наявність у підозрюваного зареєстрованого місця мешкання не виключає вказаного ризику і не переважає над обставинами суворості міри покарання, що загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі до 10 років, а тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі повернення ОСОБА_5 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які проходять з підозрюваним службу в одній військовій частині, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_1 до надання завідомо неправдивих показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Доведений є й ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що тривалий час жодних намірів для повернення у розташування військової частини підозрюваний не вживав та як військовослужбовець військової служби за мобілізацією може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, та, не маючи законних джерел доходів для існування, дійсно може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Посилання підозрюваного на те, що він не перебував у військовій частині слідчий суддя не приймає до уваги, оскільки такі жодним доказом не підтверджено.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання підозрюваного в залі суду, тобто з 11 вересня 2026 року до 09 листопада 2026 року, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров`я підозрюваного в умовах попереднього ув`язнення відсутні.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає з 01 січня 2026 року від 66 560 до 266 240 гривень.

Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 133 120 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, з огляду на що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 08 вересня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030025816, з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 09 листопада 2026 року.

Визначити строк дії ухвали до 09 листопада 2026 року.

ОСОБА_5 , може бути звільнений під заставу 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, тобто 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов`язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали до 09 листопада 2026 року:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_5 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_5 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_5 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 16 вересня 2026 року о 17:50 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1