Рішення № 139887448, 18.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/886/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненій дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об`єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду;

- зобов`язати відповідача вжити позитивні дії:

1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;

2) вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що "Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена";

3) здійснювати виплату поточної пенсії позивача на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ "Ощадбанк";

4) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Ощадбанк" компенсацію за майнову шкоду;

5) здійснити виплату пенсії позивачки, яку позивач, відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. по справі № №420/35251/23 мав поновити з 01.10.2019 р., на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ "Ощадбанк", за винятком виплаченої майнової шкоди, з урахуванням компенсації втрати частини доходів;

6) нарахувати та виплатити позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Ощадбанк" компенсацію за моральну шкоду в сумі 250000 грн.

7) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою від 16.01.2026 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.

28.01.2026 р. представник позивача подав до суду платіжний документ про сплату судового збору, а також адміністративний позов з уточненою прохальною частиною, в якій просить:

" - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка призвела до дискримінації ОСОБА_1 за ознакою місця проживання, та полягає у незабезпеченні реалізації її права на пенсійне забезпечення на рівні з іншими громадянами України через відмову у прийнятті заяви про виплату пенсії у спосіб, доступний для особи, що постійно проживає в Ізраїлі (через представника або засобами поштового зв`язку), а також у ухиленні від забезпечення фактичної виплати пенсії шляхом невжиття активних дій, необхідних для усунення причин незарахування коштів на банківський рахунок позивачки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та забезпечити фактичну виплату поточної пенсії ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", із зазначенням у платіжних документах реквізитів отримувача, які відповідають даним банківського рахунку (зокрема, щодо написання ПІБ), для усунення перешкод у зарахуванні коштів банком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, перерахунок якої зобов`язано здійснити рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. у справі № 420/35251/23 (починаючи з 01.10.2019 р.), шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк".

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є громадянкою України, яка у 1994 році виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Досягнувши пенсійного віку та маючи необхідний страховий стаж, вона набула право на пенсію за віком. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. у справі № 1540/4930/18 відповідача було зобов`язано призначити позивачці пенсію за віком з 16.12.2016 р. Надалі судовим рішенням від 28.02.2023 р. у справі № 420/4528/22 відповідача зобов`язано поновити з 01.04.2020 р. виплату пенсії позивачці на визначений нею банківський рахунок та виплатити недоотримані пенсійні кошти з відповідним перерахунком і компенсацією втрати частини доходів. Крім того, рішенням суду від 11.03.2024 р. у справі № 420/35251/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2019 р. з урахуванням передбачених законодавством перерахунків та виплатити перераховані суми. Разом з тим, відповідач фактично не забезпечив виконання зазначених судових рішень у повному обсязі. Пенсійні кошти не були зараховані на визначений позивачкою банківський рахунок у зв`язку з невідповідністю зазначених відповідачем персональних даних реквізитам рахунку. При цьому така невідповідність виникла саме через зазначення відповідачем її прізвища, імені та по батькові, тоді як у банківській системі вона обліковується як " ОСОБА_2 ". Зауважує, що неодноразово зверталася до відповідача із заявами про виплату пенсії на визначений нею рахунок, у тому числі через представника за довіреністю та з використанням нотаріально засвідченої й апостильованої заяви. Однак відповідач відмовив у здійсненні виплати, посилаючись, зокрема, на вимоги Порядку № 1596 щодо способу подання заяви. На думку позивача, застосування відповідачем положень Порядку № 1596 без урахування особливостей громадян України, які постійно проживають за кордоном, створює для них менш сприятливі умови реалізації права на пенсію. Відсутність належного механізму виплати пенсій особам, які постійно проживають в Ізраїлі, а також відмова відповідача приймати заяви, подані через представника, призводять до порушення її права на отримання пенсії та, на її думку, становлять дискримінацію.

Ухвалою від 02.02.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

12.02.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, з посиланням на положення Порядку № 1596 зазначає, що для виплати пенсії через банківську установу позивачці необхідно подати належним чином оформлену заяву про зміну способу виплати пенсії та відповідні документи. На виконання рішення суду у справі № 420/4528/22 виплату пенсії позивачці було поновлено з 01.04.2020 р., однак кошти не були зараховані банком через невідповідність реквізитів рахунку даним отримувача. У зв`язку з цим позивачці роз`яснено необхідність актуалізації даних у банку та подання відповідної заяви до Пенсійного фонду.

24.02.2026 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність і необґрунтованість викладених відповідачем обставин, підтвердив свою позицію, викладену в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону № 1058 з 16.12.2026 р. та на даний час проживає в Державі Ізраїль.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. у справі № 1540/4930/18 зобов`язано Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.12.2016 р. (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 р. у справі № 420/4528/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити з 01.04.2020 року виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Ощадбанк та виплатити всі недоотримані пенсійні кошти з перерахунком на момент виплати та з компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. у справі № 420/35251/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунки пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2019 року відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити виплати перерахованих сум пенсії із урахуванням виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 р. у справі № 420/35221/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. змінено, викладено абзац третій його резолютивної частини у наступній редакції:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2019 року відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням автоматичних перерахунків згідно з Постановою КМУ від 20.02.2019 року №124 та здійснити виплати перерахованих сум пенсії із урахуванням виплачених сум".

20.06.2025 р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через вебпортал електронних послуг із заявою (з відповіддю на лист від 10.03.2025 р.), на яку отримано лист від 07.07.2025 р. за вих.№18828-17796/Г-02/8/1500/25, в якому відповідач зазначив, що Порядком № 1596 встановлено зразок заяви про виплату пенсії або грошової допомоги. Отже, для виплати пенсії через банківську установу ОСОБА_1 необхідно надати належний чином оформлену заяву про відділу обслуговування громадян (сервісного центру), представником банку, в якому відкрито поточний рахунок, зокрема в електронній формі з використанням електронного підпису, тощо.

Листом від 10.07.2025 р. за вих.№1500-0401-8/120757 відповідач повідомив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 р. по справі № 420/4528/22, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок відкритий в АТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.04.2020 р. та виплата пенсії здійснювалась через особистий рахунок відкритий в АТ "Ощадбанк". Згідно листа АТ "Ощадбанк" від 11.12.2024 р. грошові кошти не були зараховані на рахунок ОСОБА_1 по причині невідповідність рахунка реквізитами отримувача по ПІБ. В автоматизованій банківській системі АТ "Ощадбанк" отримувач значиться, як ОСОБА_2 , а у реєстрі ГУ ПФУ в Одеській області на зарахування пенсії - ОСОБА_1 . Також зазначено, що для актуалізації даних в Банку власнику рахунку необхідно особисто звернутися до будь-якого відділення АТ "Ощадбанк". Для подальшої виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати оригінали паспорта громадянина України (для іноземців тимчасова посвідка на постійне проживання)/ID паспорт та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття рнокпп).

Так, в матеріалах справи міститься:

- лист Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України від 29.12.2025 р. за вих.№1500-0401-8/207803 до АТ "Державний ощадний банк України" філія Одеського обласного управління, з вимогою надати інформацію про зарахування коштів пенсії за віком на рахунок ОСОБА_1 у грудні 2025 р.: по додатковій відомості №11 за період з 01.10.2019 р. по 31.12.2025 р. у сумі 151817,00 грн.;

- заява (клопотання) представника позивача від 14.01.2026 р. щодо заборони проведення макетної обробки пенсійної справи та витребування документів;

- службові записки відповідача від 28.01.2026 р. за вих.№2290/04-16 та від 04.02.2026 р. за вих.№2910/04-16 на звернення представника позивача від 14.01.2026 р., в якій зазначено, що Головним управлінням ОСОБА_3 виплату пенсії поновлено з 01.10.2019 р. Сума боргу за період з 01.10.2019 р. по 31.12.2025 р. склала 151871,00 грн. ОСОБА_3 у грудні 2025 р. на додаткову відомість (тип 11) нараховано та виплачено борг на рахунок, який відкритий у АТ "Ощадбанк" з датою виплати 20 число. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. у справі № 420/35251/23 Головним управління виконано в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном зі збереженням всіх конституційних прав, в тому числі й право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадянина у старості.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Згідно ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом ст.46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2).

Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі ІІ Порядку № 22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.

З пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.

Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Позиція органу Пенсійного фонду України в даній справі ґрунтується на тому, що заява про поновлення виплати пенсії на банківський рахунок має подаватися особисто пенсіонером, а не його представником.

Однак, суд зазначає, що жоден з вищенаведених пунктів Порядку № 22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник" дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 р. у справі № 280/4551/21 сформулював наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.

Суд вважає за доцільне розповсюдити зазначений висновок і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном, з таких мотивів.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596 ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.

Згідно з пунктом 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Відповідно до пунктів 8-9 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Згідно з пунктом 10 Порядку, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", одержувача та уповноваженого працівника банку.

Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати прийняття документів.

Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.

Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.

Проте, жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник", як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

При цьому, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії - є помилковими.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.01.2020 р. у справі № 489/5194/16-а, від 05.02.2020 р. у справі № 501/28/17, від 31.03.2020 р. у справі № 826/14837/16, від 18.05.2022 р. у справі № 160/5259/20.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 р. у справі № 280/6637/22, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Таким чином, колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

В силу ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, підсумовуючи викладене, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок, а саме № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Ощадбанк" за заявою, поданою представником позивача 20.06.2025 р., підлягає визнанню протиправною, та слід зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу пенсії з дати припинення на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Ощадбанк", за заявою, поданою представником 20.06.2025 р., із зазначенням у платіжних документах реквізитів отримувача, які відповідають даним банківського рахунку, для усунення перешкод у зарахуванні коштів банком.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії, здійснення якого було зобов`язано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. у справі № 420/35251/23, починаючи з 01.10.2019 р., то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки питання, пов`язані з фактичним виконанням судового рішення від 11.03.2024 р. у справі № 420/35251/23 не можуть бути предметом окремого позову. КАС України передбачено механізм контролю за виконанням судового рішення, який реалізується шляхом подачі заяв в порядку ст.ст.382, 383 КАС України.

Суд критично оцінює доводи позивача про наявність дискримінації з боку відповідача, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами й ґрунтуються переважно на припущеннях та суб`єктивній оцінці обставин справи.

Так, позивач стверджує про існування систематичної дискримінації громадян України єврейської національності або осіб, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, однак не наводить жодних об`єктивних даних, які б свідчили, що саме належність до певної національності, етнічного походження, місця проживання чи іншої захищеної законом ознаки стала підставою для оскаржуваної бездіяльності відповідача.

Суд зазначає, що предметом цього спору є, зокрема, оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок. Навіть у разі встановлення судом протиправності такої бездіяльності та наявності підстав для задоволення відповідної позовної вимоги, саме по собі це не свідчитиме про дискримінаційний характер дій (бездіяльності) відповідача. Визнання дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та встановлення факту дискримінації є самостійними правовими категоріями, які мають різний предмет доказування та потребують встановлення різних юридично значимих обставин.

Для встановлення факту дискримінації недостатньо довести лише порушення суб`єктом владних повноважень вимог законодавства або неправомірність його рішення, дії чи бездіяльності. Необхідним є також встановлення того, що таке порушення було зумовлене певною захищеною законом ознакою особи, а також що порівняно з іншими особами, які перебувають у аналогічному чи подібному правовому становищі, до неї було застосовано менш сприятливе ставлення або вона зазнала непропорційно несприятливих наслідків саме з цієї причини.

Водночас позивачем не обґрунтовано доказами коло осіб, з якими він порівнює своє становище, не наведено обставин, які б свідчили про більш сприятливе ставлення відповідача до інших осіб за аналогічних умов, а також не подано доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між належністю позивача до визначеної ним групи та оскаржуваною бездіяльністю відповідача.

Посилання позивача на те, що Пенсійний фонд України мотивував нездійснення виплати пенсії необхідністю особистого подання заяви відповідно до вимог Порядку № 1596, саме по собі не свідчить про дискримінаційний характер такої бездіяльності, оскільки позивачем не доведено, що зазначений порядок застосовується вибірково або виключно до осіб єврейської національності, осіб, які проживають у Державі Ізраїль, чи будь-якої іншої категорії осіб за ознаками, що перебувають під захистом антидискримінаційного законодавства.

Крім того, твердження позивача про існування "систематичної дискримінації", "ігнорування проблеми судовою системою", можливість "соціального вибуху", а також про ставлення до відповідної проблематики у західному суспільстві мають оціночний характер, не стосуються безпосередньо предмета доказування у цій справі та не підтверджуються належними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути покладені судом в основу судового рішення.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини можуть бути предметом оцінки суду з точки зору правомірності чи неправомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача, однак самі по собі не свідчать про наявність дискримінації, оскільки не підтверджують ані факту різного ставлення до позивача порівняно з іншими особами, які перебувають у аналогічному правовому становищі, ані того, що таке ставлення було обумовлене будь-якою захищеною законом ознакою. Відтак доводи позивача про наявність дискримінації є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відшкодування шкоди, передбачене Главою 82 ЦК України, стосується випадків, коли шкода завдається заподіювачем, який не перебуває з потерпілим у певних правовідносинах, передбачених законом, та відноситься до так званих позадоговірних деліктних зобов`язань.

Визначення шкоди в такому розумінні надане у статті 22 ЦК України:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, між сторонами деліктні зобов`язання відсутні, оскільки спірні правовідносини врегульовані законодавством про державне пенсійне страхування, зокрема, Законом № 1058-IV, за яким відповідач є страховиком, а позивач застрахованою особою.

Відповідно, сума протиправно невиплаченої пенсії не може відноситись до позадоговірної шкоди чи збитків в розумінні цивільного права, через що вимоги про відшкодування збитків не можуть бути задоволені через помилковий в даному випадку спосіб судового захисту порушеного права.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.1 та 2 ст.23 ЦК України)

Позивач стверджує, що відповідачем завдано їй моральну шкоду у вигляді страждань і принижень, яких вона зазнала через запровадження дискримінаційного ставлення.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що саме через вину та протиправну бездіяльність відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, що виключає відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.23 ЦК України.

Позивачем не надано жодних доказів, які б встановлювали заподіяння їй моральної шкоди з боку відповідача. В той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довела завдання їй такої шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нею і протиправним діянням відповідача, а тому відсутні підстави для відшкодування такої шкоди.

Щодо компенсації за майнову шкоду, суд вказує на те, що за своєю правовою відносини у сфері пенсійного забезпечення є публічно-правовими та регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Застосування загальних норм цивільного законодавства про відшкодування майнової шкоди (в порядку деліктної відповідальності) до публічно-правових спорів щодо виплати пенсії є безпідставним. Неотримання чи несвоєчасне отримання пенсійних виплат не може ототожнюватися з втратою або пошкодженням майна в розумінні ст.1192 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини щодо невиплати пенсії виправляються шляхом зобов`язання пенсійного органу здійснити відповідні нарахування та виплати за минулий період у межах спеціальних норм адміністративного та пенсійного права.

Оскільки суд задовольнив позовну вимогу про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу, майнові права позивача повністю відновлюються у визначений законом спосіб. Стягнення додаткової компенсації майнової шкоди "відповідно до реальної вартості втраченого майна" не передбачено спеціальним пенсійним законодавством та призведе до подвійного стягнення одних і тих самих сум.

Стосовно вимоги про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями ст.382 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно ст.370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 р. у справі № 0640/3719/18.

Суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки наразі відсутні докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним формулюванням способу захисту порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк", за заявою, поданою представником 20.06.2025 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) з дати припинення на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк", за заявою, поданою представником 20.06.2025 р., із зазначенням у платіжних документах реквізитів отримувача, які відповідають даним банківського рахунку, для усунення перешкод у зарахуванні коштів банком.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1064 (одна тисячі шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко