Ухвала суду № 139886926, 19.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м.Запоріжжя

Справа № 337/5793/26

Провадження № 1-кс/337/458/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62026170030007046 від 20.03.2026, стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню технічну освіту, неодружений, не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на посаді курсанта 4 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий, 24.01.2025 до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя стосовно останнього направлено обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 382 КК України,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

УСТАНОВИВ:

19.09.2026 до Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62026170030007046 від 20.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, в якому слідчий просив застосувати до підозрюваного у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В клопотанні слідчий зазначив, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 27.12.2025 №377 військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта 4 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 27.12.2025 приблизно о 22:00 ОСОБА_5 , діючим умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 17.09.2026, а саме до моменту виявлення співробітниками Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

В клопотанні зазначено, що 17.09.2026 о 16:28 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

18.09.2026 ОСОБА_5 та його адвокату було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

-повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

-матеріалами проведених службових розслідувань відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких зафіксовано факт самовільного залишення військової частини, після якого ОСОБА_5 не виходив на зв`язок, до місця дислокації військової частини не прибував;

-протоколами допитів свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які підтвердили факти, викладені в службовому розслідуванні та надали відповідні свідчення відносно самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_5 без поважних на те причин.

Враховуючи наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів без права внесення застави.

У судовому засіданні слідчий послався на обгрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також просить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів. Прокурор підтримав клопотання слідчого.

Захисник та підозрюваний ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання. Захисник заявила про необгрунтованість підозри. Зазначила, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 408 КК України, передбачає спеціальну мету правопорушення (ухилення від військової служби), що відмежовує даний вид злочинів від ст. 407 КК України. Сторона обвинувачення не довела наявність такої спеціальної мети. У ОСОБА_5 не було мети ухилятися від військової служби. Матеріал в ЄРДР був внесений лише 20.03.2026, тобто через декілька місяців після залишення військової частини. У керівництва військової частини були всі контакти ОСОБА_5 (адреса, телефон), однак з ним ніхто не зв`язувався. А тому підозра є необгрунтованою. Також сторона обвинувачення не довела наявність ризиків. ОСОБА_5 не мав наміру переховуватися від органів досудового розслідування. Інші ризики, на які вказує сторона обвинувачення, є абстрактними і недоведеними. Просила відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

Крім того, захисник подала письмову заяву про порушення прав ОСОБА_5 , зазначивши в ньому, що фізичне затримання ОСОБА_5 відбулось о 15.00 16.09.2026, після чого його було доставлено до ВП № 5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. Однак Центр з надання безоплатної правової допомоги був проінформований про його затримання 17.09.2026 року приблизно о 17 годині, що не співвідноситься з поняттям негайності, та про це свідчить видане адвокатові доручення від 17.09.2026 о 17.45 год. Протокол затримання особи складено з порушенням норм КПК України. Він не містить посилань на свідчення очевидців та/або потерпілого та/або на сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, що вказують на те, що саме ОСОБА_5 щойно вчинив кримінальне правопорушення.Iрган досудового розслідування не мав права затримувати ОСОБА_5 без ухвали слідчого судді. 18.03.2026 о 15.10 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Сама ж подія правопорушення сталась 27.12.2025 року. І його затримання 16 або 17.09.2026 ніяк не може вважатись затриманням під час або безпосередньо після вчинення злочину. За таких обставин ОСОБА_5 можна було затримати за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення тільки на підставі ухвали слідчого судді. Просила визнати затримання ОСОБА_5 незаконним та постановити судове рішення яким негайно звільнити його з-під варти.

Заслухавши сторони обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали клопотання, та заяву захисника, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою. Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.

Відповідно до ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Відповідно до положень ст. 206 КК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_5 було затримано 16.09.2026 о 15.00, хоча в протоколі затримання особи від 17.09.2026 зазначено, що його було затримано 17.09.2026 о 16.28.

Вирішуючи питання про фактичний час затримання ОСОБА_5 суд презюмує, що підозрюваного було затримано 16.09.2026 о 15.00, оскільки сторона обвинувачена не довела протилежного. Суд при цьому керується ч. 4 ст. 17 КПК України (усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи)

Тобто час затримання особи без ухвали слідчого судді спливає 19.09.2025 о 15.00.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надійшло до суду 19.09.2025 о 10.00, судове засідання розпочалося о 10.58, суд видалився до нарадчої кімнати о 12.14. Підозрюваному було вручено повідомлення про підозру 18.09.2026 о 15.10, його родичі були повідомлені про його затримання належним чином та перебували в залі судового засідання під час розгляду клопотання.

Виходячи з вказаних обставин, беручи до уваги неперевищення граничного строку тримання під вартою (72 години) та відсутність фактів, які б вказували на зволікання у доставленні особи до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, суд дійшов висновку про відсутність підстав констатувати порушення ст. 206 КПК України.

Щодо клопотання про застосування запобіжного заходу суд зазначає наступне.

Порядок тримання під вартою визначений ст. 183 КПК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

18.09.2026 у кримінальному провадженні № 62026170030007046 від 20.03.2026 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленням військової частини НОМЕР_1 , матеріалами службового розслідування, протоколами допиту свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Оцінюючи доводи захисника щодо відсутності складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, суд критично ставиться до позиції, щодо недоведеності складу правопорушення, передбаченого вказаною статтею.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Досліджуючи матеріали службових перевірок, рапорти, доповіді військових посадових осіб, долучені до клопотання, суд вбачає наявність підстав вважати, що підозрюваний міг залишити місце військової служби 27.12.2025 (тобто в день зарахування до навчальної військової частини) і протягом багатьох місяців аж до свого затримання (16.09.2026) не вживати заходів щодо повернення на службу. І хоча сам по собі такий тривалий строк відсутності на службі не може достоменно та беззаперечно вказувати на мету ухилення від військової служби (чого б вимагав стандарт доказування «поза розумним сумнівом»), суд вважає, що вказана обставина є достатньою для того, щоб виправдати подальше розслідування саме за цією статтею, та вважати підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України обгрунтованою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам, у тому числі: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення;

Наявність вказаних ризиків обґрунтовується наступним:

Ризик переховування від органів досудового розслідування обґрунтовується тим, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик незаконного впливу на свідків обгрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, або спотворювати обставини діяння з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, зміни правової кваліфікації його дій, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовується тим, що 24.01.2025 до суду направлено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 382 КК України.

Розгляд обвинувального акту здійснюється Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя. Ухвалою вказаного суду від 05.06.2026 провадження було зупинено у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_5 і на даний момент не відновлено.

Вказані факти у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи на те, що ОСОБА_5 може ігнорувати свої процесуальні обов`язки, а перебуваючи на свободі, може знову вчинити кримінальне правопорушення.

Відомості про те, що ОСОБА_5 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, має можливість переховуватись від органів досудового розслідування, здійснювати вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовано доведені досудовим розслідуванням існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої у кожному випадку, як зазначає Європейський Суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру, тяжкості та обставинам діяння, яке інкримінуються підозрюваному, та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Щодо обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає, що вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та мінімізувати ризик продовження протиправної поведінки, з огляду на відсутність легальних доходів для існування.

Таким чином, враховуючи обставини, які містяться у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого в частині застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 5 ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Враховуючи, що ОСОБА_5 був фактично затриманий 16.09.2026, що суд вважає встановленим, запобіжний захід у виді тримання під вартою слід рахувати від 16 вересня 2026 року до 14 листопада 2026 року включно (60 днів).

Водночас, щодо неможливості застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Слідчий суддя вважає, що попри прийняте обґрунтоване рішення щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у даному випадку можливе застосування й альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Згідно з вимогами ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан підозрюваного, та встановлені ризики, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу щодо підозрюваного 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800,00 гривень.

Такий розмір застави, на думку суду, не буде завідомо непомірним для підозрюваного, в той же час буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, у разі її внесення.

У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо заяви адвоката про визнання незаконним затримання та негайне звільнення ОСОБА_5 з-під варти, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на обгрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 194, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката про негайне звільнення ОСОБА_5 відмовити.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 14 листопада 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 16 вересня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одночасно з обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800,00 грн (триста тридцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена у будь-який момент в строк до 14 листопада 2026 року, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ (МФО 820172), рахунок отримувача (IBAN) UA928201720355289002015001205, Призначення платежу: вид платежу (застава); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 14 листопада 2026 (включно) обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити слідчому, прокурору, підозрюваному, захиснику та надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Ухвала діє до 14 листопада 2026 року включно.

Слідчий суддя ОСОБА_8