Рішення № 139886791, 14.09.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/576/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає

позивач - Ладижинська сільська рада,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна варта",

про стягнення 2 013 213,70 грн,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Олійник І.А., заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури, посвідчення від 01.03.2023 № 074892,

від позивача - участі не брали,

від відповідача - Ситник Т.А., адвокат, ордер від 01.06.2026 серія СА №1162252.

24.04.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна варта" (далі - ТОВ "Сонячна варта") на користь Ладижинської сільської ради заборгованість зі сплати плати за землю у розмірі 2 113 213,70 грн згідно договору суперфіцію від 04.10.2024 з урахуванням додаткової угоди.

Ухвалою від 27.04.2026 суд відкрив провадження у справі № 925/576/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 28.05.2026 о 15:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Ухвалою від 07.05.2026 суд призначив підготовче засідання у справі на 02.06.2026 о 15:00.

01.06.2026 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання додаткового строку для отримання відповідей на адвокатські запити та подання доказів.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2026 суд на підставі ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) продовжив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву до 12.06.2026; на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 22.06.2026 о 10:30.

08.06.2026 Уманська окружна прокуратура Черкаської області подала заперечення на клопотання.

11.06.2026 відповідач подав відзив на позов.

Ухвалою від 16.06.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначив підготовче засідання у справі на 16.07.2026 о 15:00.

22.06.2026 Уманська окружна прокуратура Черкаської області подала відповідь на відзив та заяву про уточнення позовних вимог. В останній прокурор додав до позовних вимог вимогу про стягнення з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури сплаченого останньою судового збору.

Суд враховує, що розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до ст. 129 ГПК України не залежно від наявності вимоги про позивача, тому суд не приймає таку заяву в якості уточнення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 16.07.2026 представник відповідача завив клопотання про витребування оригіналу листа, який направляла Уманська окружна прокуратура Ладижинській сільській раді від 20.04.2026 № 53-92ВИХ-26, суд задовольнив таке клопотання та витребував оригінал цього листа також ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.07.2026 о 16:00.

20.07.2026 Уманська окружна прокуратура Черкаської області подала заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 2 013 213,70 грн.

20.07.2026 Черкаська обласна прокуратура подала супровідний лист із витребуваним судом оригіналом доказу, а також витягом із журналу реєстрації вхідних документів Ладижинської сільської ради, копії яких судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 20.07.2026 суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.07.2026 о 09:45 та визначив наступну дату судового засідання - 28.08.2026 о 09:00.

21.07.2026 Ладижинська сільська рада подала заяву про розгляд справи без участі її представника.

23.07.2026 (створено в системі "Електронний суд" 22.07.2026) від позивача надійшли до суду пояснення, до яких додано доказ - копія журналу реєстрації вхідних документів Ладижинської сільської ради перша сторінка і сторінка з відображенням реєстрації документів, що надходили до сільської ради 21.04.2026.

27.07.2026 господарський суд до початку розгляду справи по суті ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання на підставі ст. 46 ГПК України прийняв заяву прокурора про зменшення позовних вимог і постановив подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням.

Сума позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 2 013 213,70 грн.

27.07.2026 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд, на підставі ст. 80 ГПК України, встановив позивачу додатковий строк для подання доказу (копії журналу вхідної кореспонденції) до дати його фактичного подання.

27.07.2026 суд розпочав розгляд справи по суті, у судовому засіданні брав участь лише прокурор; суд постановив оголосити перерву у судовому засіданні до заздалегідь визначеної дати - 28.08.2026 о 9:00.

Ухвалою від 27.07.2026 суд повернув зі спеціального фонду Державного бюджету на користь Черкаської обласної прокуратури 1 200 грн судового збору, сплаченого при подачі позову та повідомив учасників справи, що у судовому засіданні 27.07.2026 оголошено перерву до заздалегідь визначеної дати - 28.08.2026 о 9:00.

У судовому засіданні 28.08.2026 суд заслухав вступні слова прокурора та представника відповідача, дослідив наявні в матеріалах справи докази, оглянув надані прокурором оригінали доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.08.2026 оголосив усне клопотання про оголошення перерви.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 28.08.2026 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 03.09.2026 об 11:00.

02.09.2026 відповідач подав додаткові пояснення.

03.09.2026 прокурор, який забезпечує участь у справі - заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Ірина Олійник подала письмово викладену промову у судових дебатах.

У зв`язку із оголошення 03.09.2026 з 10:37 по 14:19 повітряної тривоги на території Черкаського району Черкаської області судове засідання 03.09.2026 об 11:00 не відбулось.

Ухвалою від 03.09.2026 суд призначив судове засідання у справі на 14.09.2026 о 10:30.

У судовому засіданні 14.09.2026 суд заслухав виступи прокурора та представника відповідача у судових дебатах.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2026 участі не брав, про дату та час розгляду справи належно повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали суду від 03.09.2026) до його електронного кабінету.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі рішення Ладижинської сільської ради від 26.09.2024 № 42-17/VIII, між Ладижинською сільською радою (далі - Суперфіціар) та ТОВ "Сонячна Варта" (далі - Суперфіціарій) 04.10.2024 укладено договір суперфіцію, згідно з яким Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає у строкове платне користування 4 земельні ділянки загальною площею 115,3171 га з цільовим призначенням - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані в с. Колодисте Уманського району Черкаської області. Метою надання в користування Земельної ділянки є проектування та будівництво Суперфіціарієм сонячної електростанції з дотриманням цільового призначення земельної ділянки та будівельних норм і стандартів (п. 1.2 Договору). Договір суперфіцію на зазначені вище земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2024.

В подальшому, 20.08.2025 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору суперфіцію від 04.10.2024, яка зареєстрована 04.09.2025, згідно з якою п. 4.2 змінено в частині строків та суми річної орендної плати. Крім того, внесено зміни до п. 9.5.3. Договору, в частині підстав для дострокового розірвання Договору, згідно яких, розірвання Договору в односторонньому порядку допускається за рішенням Суперфіціара у випадку "допущення Суперфіціарієм заборгованості з плати за користування земельними ділянками у перший рік користування, якщо розмір заборгованості перевищує середньомісячний платіж".

Прокурор стверджує, що відповідач усупереч взятим на себе зобов`язанням за період з листопада 2025 по березень 2026 року не сплачує кошти за користування земельної ділянки, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 2 113 213, 7 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог - 2 013 213,70 грн).

У відзиві відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає про порушення прокурором принципу "належного урядування" та "права на справедливий суд". Також відповідач зазначає, що позовні вимоги прокурора в частині визначення розміру заборгованості не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки не враховують факт часткового погашення боргу відповідачем. Зокрема, відповідно до платіжної інструкції №3 від 07.04.2026 року, ТОВ "Сонячна варта" сплатило грошові кошти у розмірі 100 000 грн в рахунок погашення заборгованості за договором суперфіцію за 2025 рік.

Відповідач зауважує, що у цій справі, всупереч вимогам рішення Ладижинської сільської ради № 35-18/VIII від 23.02.2024та ст. 12, 284 Податкового кодексу України, плата за землю у договорі суперфіцію була визначена не у відсотковому відношенні до НГО земельної ділянки, а у фіксованій (твердій) грошовій сумі. Натомість арифметичний аналіз співвідношення НГО земельної ділянки та встановленої у договорі твердої суми свідчить, що при укладенні договору фактично було застосовано ставку у розмірі 12 %. Зазначене, за твердженням відповідача, прямо суперечить чинному рішенню самої сільської ради та свідчить про перевищення посадовими особами ради своїх повноважень при визначенні фінансових зобов`язань відповідача.

Оскільки ціна договору (розмір плати за користування землею) є його істотною умовою, а її визначення всупереч імперативним ставкам, затвердженим органом місцевого самоврядування, порушує публічний порядок та норми Податкового кодексу України, спірний договір суперфіцію, за твердженням відповідача, є нікчемним з моменту його укладення в силу закону і не створює жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При цьому відповідач зазначає, що слід врахувати, що відповідач фактично так і не приступив до використання зазначеної земельної ділянки, жодних будівель, споруд чи об`єктів енергетики на ній зведено не було. Таким чином, будь-які фактичні відносини землекористування, які б могли потягнути за собою обов`язок компенсації чи стягнення коштів за фактичне користування, між сторонами відсутні. З огляду на викладене відповідач заявляє про нікчемність договору суперфіцію як базову підставу своїх заперечень проти позову. Оскільки нікчемний правочин не породив для сторін прав та обов`язків щодо сплати договірних сум, позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості за цим договором є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив Уманська окружна прокуратура Черкаської області заперечила проти доводів відповідача про порушення прокурором принципу "належного урядування" та "права на справедливий суд".

Щодо розрахунку суми заборгованості прокурор зазначив, що той факт, що в розрахунку заборгованості, який був наданий 07.04.2026 на запит прокуратури № 53-894-ВИХ-26 від 25.03.2026 не враховано 100 тис. грн пояснюється тим, що розрахунок зроблено і відправлено до прокуратури 07.04.2026, а кошти, в сумі 100 тис. грн сплачені ТОВ "Сонячна варта" також 07.04.2026, тому під час формування розрахунку заборгованості фінансова служба сільської ради ще не бачила цих коштів на відповідному рахунку місцевого бюджету. Крім того, розмір заборгованості ТОВ "Сонячна варта" по договору суперфіцію від 04.10.2024 постійно змінюється. І на момент розгляду справи в суді чи прийняття судом рішення, він буде відрізнятися від того розміру, який заявлений у позові, оскільки через несплату коштів, сума заборгованості збільшується кожного місяця.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність договору суперфіцію як безпідставності вимог прокурора останній зазначає, що оскільки, суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, а плата по договору суперфіцію не є орендною платою за землю, при підписанні договору сторонами досягнуто згоди щодо всіх його умов, умови договору не суперечать чинному законодавству, позивач отримав по акту приймання передачі земельні ділянки для використання у цілях забудови, то відсутні підстави для того щоб вважати договір суперфіцію від 04.10.2024 нікчемним.

З урахуванням заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог, на момент ухвалення рішення суду позовні вимоги складають 2 013 213,70 грн заборгованості.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124383700:02:000:1636 площею 38,489 га, 7124383700:02:000:1633 площею 12,7277 га,7124383700:02:000:1624 площею 53,0383 га, 7124383700:01:001:0067 площею 11,0621 га зареєстровано право комунальної власності Ладижинської сільської ради 17.09.2021, 26.11.2019, 17.12.2021 та 27.12.2023 відповідно.

26.09.2024 Ладижинська сільська рада ухвалила рішення №42-14/VIII Про передачу у тимчасове користування земельних ділянок в с. Колодисте для будівництва сонячної електростанції.

04.10.2024 Ладижинська сільська рада (Суперфіціар) та ТОВ "Сонячна варта" (Суперфіціарій) підписали Договір суперфіцію (далі - Договір).

На підставі рішення Ладижинської сільської ради від 26.09.2024 № 42-17/УІІІ Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає у строкове платне користування 4 земельні ділянки загальною площею 115,3171 га з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані в с. Колодисте, Уманського району, Черкаської області, а саме:

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:02:000:1636 площею 38,4890 га;

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:02:000:1633 площею 12,7277 га;

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:02:000:1624 площею 53,0383 га;

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:01:001:0067 площею 11,0621 га. (п. 1.1. Договору)

Метою надання в користування Земельної ділянки є проектування та будівництво Суперфіціарієм сонячної електростанції (надалі - Об`єкти нерухомості) з дотриманням цільового призначення Земельної ділянки та будівельних норм та стандартів. (п. 1.2. Договору)

У тимчасове користування передаються 4 земельні ділянки загальною площею 115,3171 га з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані в с. Колодисте, Уманського району, Черкаської області, а саме:

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:02:000:1636 площею 38,4890 га;

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:02:000:1633 площею 12,7277 га;

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:02:000:1624 площею 53,0383 га;

- земельна ділянка кадастровий №7124383700:01:001:0067 площею 11,0621 га. (п. 2.1. Договору)

Земельні ділянки, що є предметом цього договору, перебувають у комунальній власності Ладижинської сільської ради. Укладення відносно земельних ділянок договору суперфіцію не припиняє права комунальної власності Суперфіціара на них. (п. 2.2. Договору)

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок на момент укладення цього договору становить 44959245,55 грн (сорок чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті сорок п`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок). (п. 2.4. Договору)

Договір укладено на 26 (двадцять шість) років, починаючи з дати підписання цього Договору. (п. 3.1. Договору)

Річна плата за користування земельними ділянками під забудову (суперфіцій) встановлюється у розмірі: 5395109,45 грн. (п`ять мільйонів триста дев`яносто п`ять тисяч сто дев`ять гривень сорок п`ять копійок), або 46784,99 грн. за 1 га в рік.

Розмір річної плати за користування земельними ділянками під забудову (суперфіцій) підлягає перерахунку станом на перше січня кожного року шляхом збільшення за рахунок врахування індексу інфляції за попередній рік. (п. 4.1. Договору)

Плата за користування земельними ділянками під забудову вноситься Суперфіціарієм шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на рахунок Суперфіціара, у такі строки:

- за перший рік - у сумі річної плати у 30-ти денний строк після підписання цього договору;

- починаючи з наступного року - за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним періодом. (п. 4.2. Договору)

Нарахування плати за користування земельними ділянками починається з дати підписання цього Договору. (п. 4.3. Договору)

Відповідно до п. 4.4. Договору розмір плати переглядається за домовленістю Сторін, але не рідше, ніж один раз у рік. Підставами для обов`язкового перегляду плати за користування Земельною ділянкою можуть бути:

4.4.1. зміна граничних розмірів плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

4.4.2. погіршення стану земельної ділянки не з вини користувача, що підтверджено документами;

4.4.3. збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності;

4.4.4. в інших випадках, передбачених законом.

У випадку оприлюднення індексу інфляції за попередній рік, чи у інших випадках передбачених законодавством, Суперфіціарій, самостійно розраховує розмір плати за користування земельними ділянками, відповідно до індексу інфляції, у такому разі додаткова угода до Договору не укладається. (п. 4.5. Договору)

Передача земельних ділянок в користування Суперфіціарію здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації права за цим Договором згідно акту приймання-передачі Земельних ділянок. (п. 5.1. Договору)

Право на використання земельних ділянок відповідно до даного Договору виникає у Суперфіціарія після державної реєстрації права за цим Договором у встановленому законодавством порядку та підписання акту приймання-передачі земельних ділянок. (п. 5.2. Договору)

Суперфіціар має право одержувати від Суперфіціарія плату за користування земельними ділянками в порядку, та строки, передбачені розділом 4 цього Договору. (пп. 6.1.2. п. 6.1. Договору)

Суперфіціарій зобов`язаний Своєчасно вносити плату за користування земельними ділянками в порядку та строки, передбачені розділом 4 цього Договору та інші платежі передбачені законодавством. (пп. 6.4.3. п. 6.4. Договору)

Зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін, розглядаються протягом двох місяців з дати їх подання до розгляду іншою Стороною та оформлюються додатковою угодою до Договору. (п. 9.1. Договору)

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. (п. 12.1. Договору)

Право користування земельними ділянками виникає з моменту його державної реєстрації. (п. 12.2. Договору)

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право забудови (суперфіцію) земельні ділянки з кадастровими номерами 7124383700:02:000:1636 площею 38,489 га, 7124383700:02:000:1633 площею 12,7277 га,7124383700:02:000:1624 площею 53,0383 га, 7124383700:01:001:0067 площею 11,0621 га зареєстровано за ТОВ "Сонячна варта" 05.10.2024.

08.10.2024 Ладижинська сільська рада та ТОВ "Сонячна варта" підписали Акт приймання-передачі земельних ділянок.

15.08.2025 Ладижинська сільська рада ухвалила рішення №51-35/VIIІ Про внесення змін до договору суперфіцію від 04.10.2024, відповідно до якого, вирішила внести зміни до договору суперфіцію від 04.10.2024 щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7124383700:02:000:1636; 7124383700:02:000:1633; 7124383700:02:000:1624; 7124383700:01:001:0067.

20.08.2025 Ладижинська сільська рада та ТОВ "Сонячна варта" підписали Додаткову угоду до Договору суперфіцію від 04.10.2024 (далі - Додаткова угода від 20.08.2025), відповідно до п. 1 якої, погодили внести зміни до договору суперфіцію від 04.10.2024 щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7124383700:02:000:16.36; 7124383700:02:000:1633; 7124383700:02:000:1624; 7124383700:01:001:0067, виклавши окремі пункти вказаного договору у наступній редакції:

"4.2. Плата за користування земельними ділянками під забудову вноситься Суперфіціарієм шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на рахунок Суперфіціара, у такі строки:

- за жовтень, листопад, грудень 2024 року у сумі, що складає 50% від встановленої пунктом 4.1. цього Договору плати за користування земельними ділянками, або 224796,23 гри. щомісячно;

- за 2025 рік - щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним періодом у сумі, що складає 50%- від встановленої пунктом. 4.1. цього Договору плати за користування земельними ділянками проіндексованої на індекс інфляції за 2024 рік, або 251771,77 грн. щомісячно;

- починаючи з 2026 року - за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним періодом у повній сумі, яка встановлена пунктом 4.1. цього Договору, враховуючи індекси інфляції починаючи з 2024 року."

"9.5.3. допущення Суперфіціарієм заборгованості з плати за користування земельними ділянками у перший рік користування, якщо розмір заборгованості перевищує щомісячний платіж".

Всі інші умови Договору не змінені цією Угодою, залишаються чинними у попередній редакції та Сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе. (п. 2 Додаткової угоди від 20.08.2025)

Отже за жовтень, листопад та грудень 2024 року відповідач повинен був сплачувати 224 796,23 грн щомісяця за користування земельними ділянками, починаючи з січня 2025 року - 251 771,77 грн щомісяця, а починаючи з січня 2026 року - 543 827,03 грн щомісяця (5 395 109,45 х 1,12 (індекс споживчих цін за 2024 рік) х 1,08 (індекс споживчих цін за 2025 рік) : 12).

На підтвердження здійснення сплат за Договором суперфіцію відповідач надав копії платіжних інструкцій:

- від 05.09.2025 № 39 на суму 251 771,77 грн із зазначенням додаткової інформації: "18010600 орендна плата 50% за липень 2025р. по договору суперфіцію від 04.10.2024р.";

- від 26.09.2025 № 43 на суму 251 771,77 грн із зазначенням додаткової інформації: "18010600 орендна плата за серпень 2025р. по договору суперфіцію від 04.10.2024р.";

- від 15.12.2025 № 45 на суму 251 800 грн із зазначенням додаткової інформації: "18010600 орендна плата за 2025р. по договору суперфіцію від 04.10.2024р.";

- від 18.02.2026 № 1 на суму 100 000 грн із зазначенням додаткової інформації: "18010600 орендна плата за 2025р. по договору суперфіцію від 04.10.2024р.";

- від 24.02.2026 № 2 на суму 151 800 грн із зазначенням додаткової інформації: "18010600 орендна плата за 2025р. по договору суперфіцію від 04.10.2024р.";

- від 07.04.2026 № 3 на суму 100 000 грн із зазначенням додаткової інформації: "18010600 орендна плата за 2025 р. по договору суперфіцію від 04.10.2024р.".

Прокурор стверджує, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість зі сплати за користування земельними ділянками за листопад 2025 року в сумі 151 771,77 грн, за грудень 2025 року в сумі 251 771,77 грн, за січень 2026 року в сумі 543 827,03 грн, за лютий 2026 року в сумі 543 827,03 грн, за березень 2026 року в сумі 543 827,03 грн, що загалом становить 2 013 213,70 грн (з урахуванням переплати у жовтні 2024 року 21 754,49 грн, у вересні 2025 року - 28,23 грн, у жовтні 2025 року - 28,23 грн заборгованості відповідача за листопад 2024 року в сумі 0,01 грн та за грудень 2024 року в сумі 0,01 грн).

Викладене стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 16-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Глави 34 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту. (ч. 1 ст. 102-1 ЦК України)

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. (абз. 1 ч. 8 ст. 102-1 ЦК України)

Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. (ч. 1 ст. 413 ЦК України)

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. (абз. 1 ч. 1 ст. 414 ЦК України)

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. (ч. 4 ст. 415 ЦК України)

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України)

Як встановлено судом вище, відповідно до умов Договору з урахуванням Додаткової угоди від 20.08.2025, за жовтень, листопад та грудень 2024 року відповідач повинен був сплачувати 224 796,23 грн щомісяця за користування земельними ділянками, починаючи з січня 2025 року - 251 771,77 грн щомісяця, а починаючи з січня 2026 року - 543 827,03 грн щомісяця (5 395 109,45 х 1,12 (індекс споживчих цін за 2024 рік) х 1,08 (індекс споживчих цін за 2025 рік) : 12).

З розрахунку позивача та наданих відповідачем платіжних інструкцій випливає, що відповідач сплатив:

- 05.09.2025 - 251 771,77 грн, які враховано як плату за користування земельною ділянкою в липні 2025 року;

- 26.09.2025 - 251 771,77 грн, які враховано як плату за користування земельною ділянкою в серпні 2025 року;

- 15.12.2025 - 251 800 грн, які враховано як плату за користування земельною ділянкою у вересні 2025 року (переплата 28,23 грн);

- 18.02.2026 - 100 000 грн, які враховано як плату за користування земельною ділянкою в жовтні 2025 року;

- 24.02.2026 - 151 800 грн, які враховано як плату за користування земельною ділянкою в жовтні 2025 року (переплата 28,23 грн);

- 07.04.2026 - 100 000 грн, які враховано як плату за користування земельною ділянкою в листопаді 2025 року.

При цьому за жовтень 2024 року у відповідача наявна переплата в сумі 21 754,49 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить:

за листопад 2025 року в сумі 129 960,84 грн (151 771,77 + 0,01 грн (заборгованість за листопад 2024 року) + 0,01 грн (заборгованість за грудень 2024 року) - 21 754,49 грн (переплата у жовтні 2024 року) - 28,23 грн (переплата у вересні 2025 року) - 28,23 грн (переплата у жовтні 2025 року);

за грудень 2025 року в сумі 251 771,77 грн;

за січень 2026 року в сумі 543 827,03 грн;

за лютий 2026 року в сумі 543 827,03 грн;

за березень 2026 року в сумі 543 827,03 грн,

що загалом становить 2 013 213,70 грн.

Отже вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 013 213,70 грн заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про нікчемність Договору суперфіцію у зв`язку з тим, що ціна договору (розмір плати за користування землею) визначена всупереч імперативним ставкам, затвердженим органом місцевого самоврядування (в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідач вказує, що на виконання вимог статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 285 - 289 Податкового кодексу України, 23.02.2024 рішенням Ладижинської сільської ради № 35-18/VIII встановлено ставки плати за землю (оренди). Пунктом 14.01 цього Рішення для земель під розміщенням енергогенеруючих підприємств чітко визначено ставку у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки (НГО) земельної ділянки. Відповідно до ст. 284.1 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Ці ставки є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами, у тому числі самим органом місцевого самоврядування при укладенні договорів щодо розпорядження землею. У цій справі, всупереч вимогам вищевказаного Рішення Ладижинської сільської ради № 35-18/VIII від 23.02.2024 та ст. 12, 284 Податкового кодексу України, плата за землю у договорі суперфіцію була визначена не у відсотковому відношенні до НГО земельної ділянки, а у фіксованій (твердій) грошовій сумі. Натомість арифметичний аналіз співвідношення НГО земельної ділянки та встановленої у договорі твердої суми свідчить, що при укладенні договору фактично було застосовано ставку у розмірі 12 %.

Зазначене, за твердженням відповідача, прямо суперечить чинному рішенню самої сільської ради та свідчить про перевищення посадовими особами ради своїх повноважень при визначенні фінансових зобов`язань відповідача.

Суд зауважує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України)

При цьому у постанові від 28.03.2018 у справі №923/474/17 Верховний Суд зазначив, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначено Главою 16-1 Земельного кодексу України та Главою 34 ЦК України.

Статтею 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Відповідно до статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.

Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина 1 статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також передбачає можливість одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (суперфіціарієм) земельною ділянкою (частина 4 статті 414 ЦК України). Проте ця плата не є орендною.

З викладеного випливає, що положення Податкового кодексу України, на які покликається відповідач щодо обов`язковості встановлення плати за землю з урахуванням відповідної ставки, визначеної органом місцевого самоврядування, не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже даний правочин не є нікчемним, оскільки його недійсність не встановлена у конкретному законі, такий правочин може бути оспорюваним, якщо він дійсно суперечить іншим актам законодавства, проте станом на день розгляду справи суду не надано доказів оспорення правочину і тим більше визнання його недійсним у судовому порядку.

Суд виходить із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підсумовуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Порушення державного інтересу у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у тому, що недоотримання суми плати за користування земельними ділянками суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Даний позов заявлений в інтересах держави, оскільки безоплатне використання суб`єктом підприємницької діяльності земельної ділянки комунальної форми власності завдає шкоди інтересам держави у вигляді ненадходжень коштів до місцевого бюджету.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З матеріалів справи випливає, що Уманська окружна прокуратура звернулась до Ладижинської сільської ради з листом від 20.11.2025 №53-2804вих-25, в якому зазначила про порушення майнових інтересів держави та відповідно територіальної громади через невиконання ТОВ "Сонячна варта" умов договору суперфіцію, в частині сплати орендної плати згідно п. 4.2. Договору, та наслідків порушення такої сплати. З метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор просив інформувати чи вживалися та чи будуть вживатися Ладижинською сільською радою заходи (в тому числі в судовому порядку) щодо стягнення заборгованості по спірному Договору, штрафу та пені, визначеної у Договорі суперфіцію. Крім того прокурор просив повідомити про наявність заборгованості станом на час надання відповіді з наданням відповідного розрахунку заборгованості з розбивкою по місяцях.

У відповідь на запит прокурора Ладижинська сільська рада надала лист від 09.12.2025 №02-24/02-10/31100, в якому повідомила, що Ладижинською сільською радою в судовому порядку не вживалися заходи щодо стягнення заборгованості, штрафу та пені з ТОВ "Сонячна варта" по договору суперфіцію від 04.10.2025 з додатковою угодою від 20.08.2025, оскільки після укладення додаткової угоди до договору суперфіцію, якою змінено строки та суму плати за 2024-2025 роки, ТОВ "Сонячна варта" до 15.11.2025 не допускало систематичної заборгованості по сплаті за користування земельними ділянками.

Крім того, якнайшвидша реалізація проекту будівництва СЕС "Колодисте" є дуже важливою і для громади, адже крім плати за землю це дасть можливість створити нові робочі місця в громаді, що в свою чергу сприятиме розвитку інфраструктури, торгівлі та дасть додаткові надходження у вигляді ПДФО.

При цьому, подання позову про стягнення коштів, або дострокового розірвання договору може призвести до ускладнень щодо фінансування проекту іноземними інвесторами, а через це проект будівництва електростанції в с. Колодисте даним підприємством може ніколи не розпочатися.

ТОВ "Сонячна варта" вже сплатило 2,7 млн грн по вказаному договору, чим підтвердило серйозність своїх намірів щодо реалізації проекту будівництва СЕС у с. Колодисте, крім того ТОВ "Сонячна варта" вже оформлено частину документації, тому дане підприємство швидше за інших зможе реалізувати вказаний проект надавши електроенергію державі та створивши нові робочі місця у громаді.

У 2024 році, до прийняття рішення, щодо передачі у користування земельних ділянок ТОВ "Сонячна варта" для будівництва сонячної електростанції площею 115,3171 га з річною платою 5,4 млн грн, до сільської ради надійшла конкретна пропозиція лише від одного підприємства ТОВ "Енерджі РТБ 3" щодо будівництва сонячної електростанції у с. Колодисте на площі 76,8231 га з річною платою 6% від нормативної грошової оцінки землі (1,734 млн. грн.), тобто запропонована ТОВ "Сонячна варта" плата за користування ділянками для будівництва СЕС у с. Колодисте у три рази більша.

За 26 років користування земельними ділянками різниця складе понад 90 млн грн без врахування індексації. Тому сільська рада розуміє, що укласти в майбутньому з якимось іншим підприємством договір на користування цими земельними ділянками з умовами аналогічними, які запропонувало ТОВ "Сонячна варта" буде майже неможливо, що призведе до значних втрат коштів.

Оскільки, у 2025 році до сільської ради жодних пропозицій щодо отримання у користування земельних ділянок для будівництва СЕС у с. Колодисте взагалі не надходило, то, у випадку розірвання договору з ТОВ "Сонячна варта", існує ризик взагалі не отримати плату за користування земельними ділянками у період до укладення договору з іншим підприємством (це за умови, якщо до сільської ради взагалі надійде нова пропозиція), а строк реалізації проекту будівництва СЕС у с. Колодисте, якимось іншим підприємством відкладеться на невизначений термін, що негативно вплине на енергонезалежність держави.

Також, у випадку задоволення позову про стягнення заборгованих коштів, існує великий ризик щодо їх фактичного стягнення та стягнення судового збору в сумі 1,5% від суми позову, оскільки статутний капітал ТОВ "Сонячна варта" невеликий, а у Ладижинської сільської ради вже є гіркий досвід, коли при наявності судового рішення стягнути кошти з боржника неможливо через їх відсутність, тому є ризик взагалі не отримати кошти передбачені договором суперфіцію від 04.10.2025 та витратити кошти на сплату судового збору, які сільській раді повернуті не будуть.

Тому можливі дії Ладижинської сільської ради щодо примусового стягнення коштів у судовому порядку та дострокового розірвання договору суперфіцію можуть призвести до недоотримання доходів бюджетом через втрату платника, який запропонував найкращі умови та неможливість стягнути заборговану суму, а також непродуктивні (зайві) витрати коштів місцевого бюджету через неповернення суми судового збору у випадку не задоволення позову, або неможливості стягнути суму з відповідача, що завдасть істотної шкоди інтересам громади.

Виходячи з вищевикладеного, у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом та враховуючи відсутність у сільської ради позитивного досвіду щодо стягнення заборгованих коштів, Ладижинською сільською радою найближчим часом не планується подання судового позову до ТОВ "Сонячна варта" щодо стягнення штрафу та пені по договору суперфіцію від 04.10.2024.

Проте, якщо в Уманської окружної прокуратури є чітке бачення з яких активів можна буде стягнути заборговані кошти, кошти у вигляді штрафу та пені з ТОВ "Сонячна варта", Ладижинська сільська рада, в межах наданих Уманській окружній прокуратурі повноважень, просить звернутись до суду для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до ТОВ "Сонячна варта" щодо стягнення наявної заборгованості, штрафу та пені по договору суперфіцію від 04.10.2024, а також дострокового розірвання вказаного договору.

Ладижинська сільська рада повідомила, що станом на 09.12.2025 заборгованість ТОВ "Сонячна варта" по договору суперфіцію від 04.10.2025 з додатковою угодою від 20.08.2025 складає 503 543,54 грн, в тому числі: за вересень 2025 року - 251 771,77 грн, за жовтень 2025 року - 251 771,77 грн.

Уманська окружна прокуратура звернулась до Ладижинської сільської ради з листом від 25.03.2026 №53-894вих-26, в якому, з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, просила надати розрахунок заборгованості станом на час надання відповіді з розбивкою по місяцях та повідомити про те, чи будуть вживатися Ладижинською сільською радою заходи, у тому числі в судовому порядку, спрямовані на стягнення заборгованості згідно договору суперфіцію з урахуванням додаткової угоди до нього.

У відповідь Ладижинська сільська рада надала лист від 07.04.2026 №02-24/02-10/920, з яким надала розрахунок заборгованості ТОВ "Сонячна варта" за Договором суперфіцію від 04.10.2024 з додатковою угодою від 20.08.2025, а також повідомила, що у ТОВ "Сонячна варта" згідно із зазначеним договором та додатковою угодою до нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати за період з листопада 2025 по лютий 2026 року у розмірі 1 569 386,67 грн.

Ладижинська сільська рада зазначила, що враховуючи значний розмір судового збору, який необхідно сплатити при подачі позову, остання обмежена у можливості самостійного звернення до суду та просила Уманську окружну прокуратуру в межах наданих їй повноважень звернутись до суду для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до ТОВ "Сонячна варта" про стягнення заборгованості по орендній платі згідно Договору суперфіцію від 04.10.2024 з додатковою угодою від 20.08.2025, щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7124383700:02:000:1636, 7124383700:02:000:1633, 7124383700:02:000:1624, 7124383700:01:001:0067.

Уманська окружна прокуратура звернулась до Ладижинської сільської ради з листом від 20.04.2026 №53-982вих-26, в якому на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила, що Уманською окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист державних інтересів, шляхом пред`явлення до Господарського суду Черкаської області позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до ТОВ "Сонячна варта" про стягнення заборгованості за користування земельними ділянками згідно договору суперфіцію з урахуванням додаткової угоди в розмірі 2 113 213,7 грн.

На підтвердження вручення вказаного листа позивачу прокурор надав копію такого листа із відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Ладижинської сільської ради із зазначенням дати - 21.04.2026 та вхідного номера документа 1075/1/02-24/02-10, на якому також міститься відмітка "отримано 21.04.2026", зазначення підпису, прізвища та імені - Л. Малатай.

Також прокурор надав копію витягу із журналу реєстрації вхідних документів Ладижинської сільської ради ОТГ Уманського району Черкаської області 02-24 2025, зі змісту якого випливає здійснення реєстрації листа Уманської окружної прокуратури Щодо сплати користув. зем. ділянкою ТОВ "Сонячна варта" від 20.04.2026 №53-982вих-26 21.04.2026.

Таким чином, зі змісту тривалого листування між Уманською окружною прокуратурою Черкаської області та Ладижинською сільською радою, відповідей позивача випливає, що уповноважений орган обізнаний про стверджуване прокурором порушення інтересів держави, та, незважаючи на явні порушення законодавства, жодних заходів для захисту порушених інтересів протягом тривалого часу не вжив та не планував вживати.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Щодо доводів відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що цей лист від 20.04.2026 №53-982вих-26 був дійсно направлений та вручений Ладижинській сільській раді, у матеріалах справи відсутня будь-яка відповідь Ладижинської сільської ради на цей лист, а також про те, що лист датовано 20.04.2026, а позовна заява прокурора підписана вже 23.04.2026 - тобто лише через два дні; з огляду на стандартні терміни пересилання поштової кореспонденції та відсутність доказів вручення цього листа, на переконання відповідача, можна дійти об`єктивного висновку, що на момент підписання та подачі позову прокурор фактично не повідомив сільську раду про свої наміри у встановленому законом порядку, суд зазначає, що як встановлено вище, під час розгляду справи прокурор надав докази вручення зазначеного листа позивачу.

Крім того, у поясненнях поданих до суду 22.07.2026 Ладижинська сільська рада зазначила, що лист від 20.04.2026 №53-982вих-2 отримано представником Ладижинської сільської ради Малатай Л. особисто, про що свідчить її підпис на копії листа, проте нею помилково було взято копію примірника Уманської окружної прокуратури що пояснює й підпис про отримання. При цьому позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує.

Щодо доводів відповідача про те, що такий короткий проміжок часу (лише два дні) між направленням листа в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і безпосереднім поданням позову свідчить про те, що прокурор виконав вимоги закону суто формально; він не мав реального наміру надати органу місцевого самоврядування можливість самостійно зреагувати на порушення, відтак, Ладижинська сільська рада була позбавлена будь-якої реальної можливості у такий короткий строк скликати засідання, розглянути лист прокурора та прийняти рішення про самостійне звернення до суду, суд зазначає, що як встановлено вище, копію листа Уманської окружної прокуратури Черкаської області від 20.04.2026 №53-982вих-2 вручено представнику позивача 21.04.2026, при цьому позовну заяву сформовано прокурором у системі "Електронний суд" 23.04.2026, проте попереднє тривале листування прокурора та позивача свідчить про обізнаність позивача із порушеннями, вказаними у позові та відсутність його наміру самостійно звертатися до суду.

Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 (пункти 4.8-4.10), від 14.06.2022 у справі № 927/172/21 (пункти 56-58), від 06.09.2023 у справі № 926/54/22 (пункти 34, 35) та від 13.02.2024 у справі № 813/2417/17 (підпункт 6.27)), встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку, зокрема, попереднього листування між прокурором і відповідним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер та спрямовуватись, зокрема, на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII;

- інформування органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від органу інформації (матеріалів та копій), необхідної для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання йому можливості відреагувати протягом розумного строку, що відповідає змісту статті 23 Закону № 1697-VII.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі, до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

Зі змісту вказаного вище листування між Уманською окружною прокуратурою Черкаської області та Ладижинською сільською радою випливає, що прокурор неодноразово повідомляв позивача про наявність порушеного права останнього, на що позивач протягом розумного строку після отримання такого повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом та неодноразово зазначав про те, що обмежений у можливості самостійного звернення до суду, в тому числі, у зв`язку із значним розміром судового збору, та просив Уманську окружну прокуратуру в межах наданих їй повноважень звернутись до суду для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до ТОВ "Сонячна варта".

Також позивач зазначав, що ТОВ "Сонячна варта" відповідно до умов Договору сплачує плату за землю, що становить 12% від НГО земельних ділянок, тоді як іншим потенційним землекористувачем запропоновано лише плату за землю у розмірі 6% від НГО. У зв`язку з чим позивач вважає, що в разі розірвання Договору з ТОВ "Сонячна варта" бюджет Ладижинської сільської ради втратить значні кошти. Отже позивач свідомо і не тільки через відсутність коштів на судовий збір не звертався до суду ні з позовом про стягнення основної заборгованості, ні тим більше про стягнення штрафних санкцій ні про розірвання договору.

Водночас суд враховує, що в дійсності, враховуючи умови Додаткової угоди від 20.08.2025 сторони узгодили за період жовтень 2024 року - грудень 2025 року плату за землю у розмірі 50% від узгодженої в Договорі. Повна сума плати за землю передбачалась з січня 2026 року, проте відповідач суми, визначені у Договорі (тобто у розмірі близько 12% від НГО земельних ділянок) у добровільному порядку не сплачував. Тому суд критично оцінює твердження позивача, що ТОВ "Сонячна варта" наповнює сільський бюджет, шляхом сплати платежів за землю у розмірі, визначеному у Договорі, тобто 12% від НГО земельних ділянок.

Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі та про дотримання останнім вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд враховує, що відповідач заперечує проти тверджень прокурора про те, що Ладижинська сільська рада не має достатніх коштів для звернення до суду з метою сплати судового збору з огляду на таке.

Представник відповідача - адвокат Тарас Ситник звернувся до Ладижинської сільської ради із запитом від 01.06.2025, в якому просив надати інформацію про загальний обсяг коштів, затверджених у видатковій частині бюджету Ладижинської сільської ради на 2026 рік за статтею витрат на забезпечення діяльності сільської ради (у тому числі на юридичний супровід, представництво в судах або сплату судового збору). Надати інформацію про наявність / залишок грошових коштів на загальних та реєстраційних рахунках Ладижинської сільської ради, та за статтею витрат на забезпечення діяльності сільської ради (у тому числі на юридичний супровід, представництво в судах або сплату судового збору) станом на квітень 2026 року. Надати інформацію, чи приймалися Ладижинською сільською радою протягом 2025 - 2026 років рішення про виділення чи перерозподіл коштів резервного або загального фонду для забезпечення сплати судового збору у судових спорах щодо захисту земельних прав громади.

У відповідь на адвокатський запит Ладижинська сільська рада листом від 04.04.2026 №02-24/02-10/1420 повідомила, що рішенням Ладижинської сільської ради від 24.12.2025 №55-23/VIII "Про бюджет Ладижинської сільської територіальної громади на 2026 рік", зі змінами, видатки розподілені між визначеними розпорядниками коштів:

- Виконавчий комітет Ладижинської сільської ради;

- Відділ освіти, культури, молоді та спорту Ладижинської сільської ради;

- Фінансовий відділ Ладижинської сільської ради.

На забезпечення діяльності Ладижинської сільської ради (як розпорядника бюджетних коштів) кошти не передбачались, рахунки в органах казначейської служби не відкриті.

У 2026 році кошти на судовий збір затверджені у сумі 50 000 гривень на головного розпорядника бюджетних коштів Виконавчий комітет Ладижинської сільської ради. Залишок станом на червень 2026 становить 46672 грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наявність коштів на рахунках позивача для сплати судового збору та нездійснення такого звернення, вкотре підтверджує бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) оскільки компетентний орган знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту та, очевидно, можливість, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Також суд враховує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними/суперечать конституції), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 41 ГПК України).

Господарський процесуальний кодексу України у ч. 3, 4 ст. 53 визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, як зазначено вище, Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними (на момент відкриття провадження у справі) та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 у справі №925/1282/23.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Сонячна варта" (ідентифікаційний код 45624614, пров. Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053) на користь Ладижинської сільської ради (ідентифікаційний код 26261436, вул. Шкільна, буд. 2, с. Ладижинка, Уманський р-н., Черкаська обл., 20382, р/р НОМЕР_1 , код доходу 18010600 - орендна плата з юридичних осіб) заборгованість зі сплати плати за землю у розмірі 2 013 213,70 грн згідно з договором суперфіцію від 04.10.2024 з урахуванням додаткової угоди.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Сонячна варта" (ідентифікаційний код 45624614, пров. Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18000, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 24 158,56 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати учасникам справи через "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 18.09.2026.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА