Вирок № 139885963, 17.09.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/11581/26

Провадження № 1-кп/644/1170/26

17.09.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.02.2026 за №12026221170000353, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миронівка Київської області, з середньою освітою, працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України

У С Т А Н О В И В:

На підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1X (зі змінами), в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, строк якого продовжено.

Обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи про факт смерті своєї матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та яка за життя була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», маючи відкриту банківську картку

№ НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом, усвідомлюючи, що грошові кошти на вказаній картці є кредитними і належать АТ КБ «ПриватБанк», маючи у своєму розпорядженні вказану банківську картку померлої ОСОБА_6 та знаючи

ПІН-код до неї, оскільки за життя мати добровільно передавала йому картку та надала ПІН-код, вирішив таємно викрасти грошові кошти, які зберігались на рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за номером рахунку № НОМЕР_1 та фактично належали АТ КБ «ПриватБанк», наступним чином.

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, із корисливих мотивів, з метою таємного викрадення грошових коштів, які належать АТ КБ «ПриватБанк», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи при собі у вільному користуванні пластикову банківську картку за № НОМЕР_1 , емітовану як «кредитна», 16.09.2024 року в період часу з 09:58 год. по 12:38 год., здійснив чотири банківські операції із зняттям грошових коштів, а саме: в банкоматі АТ «Ощадбанк» АТМ 001938, що розташований за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 252-Б, здійснив банківську операцію із зняттям грошових коштів у розмірі 10 000 гривень; в банкоматі АТ КБ «ПриватБанк» САНА3240, що розташований за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 256-Б, здійснив банківську операцію із зняттям грошових коштів у розмірі 20 000 гривень; в банкоматі АТ «Укрсиббанк», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, буд. 12/15, здійснив банківські операції із зняттям грошових коштів у розмірі 20 000 грн. та 8 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми злочинними діями таємно викрав грошові кошти на загальну суму 58 000 гривень, які належать АТ КБ «ПриватБанк» та розпорядився ними на власний розсуд, тим самим спричинивши АТ КБ «ПриватБанк» матеріальну шкоду на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину визнав в повному обсязі. Пояснив, що після смерті своєї матері - ОСОБА_6 він дійсно скористався її банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 . Так при обставинах викладених в обвинуваченні він, знаючи пін-код від вказаної банківської картки, здійснив чотири банківські операції із зняттям грошових коштів на загальну суму 58 000 грн. Послідовність подій, зазначену в обвинуваченні, не оспорює. Визнав, що своїми діями спричинив АТ КБ «ПриватБанк» матеріальну шкоду в розмірі 58 000 грн, яку має намір відшкодовувати. Цивільний позов АТ КБ «ПриватБанк» визнав в повному обсязі. Просив надати йому можливість виправитись без реального відбування покарання у виді позбавлення волі. Пояснив, що залишившись на волі, він зможе продовжувати працювати та відшкодує спричинену банку шкоду. Щиро покаявся у скоєному. При цьому, просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись його поясненнями та розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що при обставинах, вказаних в обвинуваченні діями ОСОБА_4 АТ КБ «ПриватБанк» спричинено матеріальну шкоду в розмірі 58 000 грн. Просив задовольнити цивільний позов АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 58 000 грн, призначити покарання на розсуд суду. Зазначив, що з положеннями ч.3 ст.349 КПК України ознайомлений, наслідки судового розгляду у вказаному порядку розуміє.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) за ч.4 ст.185 КК України, кається у скоєному, правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення, у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, тому, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового розгляду, які також не оспорюють фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин, не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Оцінивши зібрані під час кримінального провадження і досліджені в судовому провадженні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена у повному обсязі і кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин , що обтяжують покарання , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким. Суд враховує відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 . Так, обвинувачений на обліку нарколога та психіатра не перебуває, ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працевлаштований, цивільний позов визнав в повному обсязі. У ОСОБА_4 наявна мотивація до позитивних змін, усвідомлення своєї провини. Потерпіла особа просить призначити покарання на розсуд суду.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що призначення покарання як захід примусу застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення та полягає в передбаченому законом порядку позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Тому при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У частині 2 ст. 65 КК України сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній у кримінальному правопорушенні особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Додержання цих вимог закону припускає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити винному і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення зазначеної мети. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Враховуючі відповідні доводи та встановлені судом обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, а також вбачає можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства під здійснення відповідного контролю при цьому, вважає за доцільне застосувати іспитовий строк. Саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити останнього та попередити вчинення ним нових злочинів.

АТ КБ «ПриватБанк», заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 58 000,00 грн.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За вимогами ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_4 потерпілому АТ КБ «ПриватБанк» спричинена матеріальна шкода у розмірі 58 000,00 грн, обвинувачений у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого АТ КБ «ПриватБанк» до обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 58 000, 00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Речові докази: CD-R диск вх. 6576946- ВБ № N101XG14D8010871C2 з інформацією «Приватбанк», CD-R диск вх. 6576946- ВБ №N101XG14D8010871C2, CD-R диск з інформацією «Ощадбанк» - після набрання вироком законної сили залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням ч.2 ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Харкова.

Суддя ОСОБА_1