Рішення № 139885818, 17.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 201/9174/25

№ 2/183/2929/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Лук`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК`ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 4327789 від 09.11.2023 в сумі 31040 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 09.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачем був укладений договір позики № 4327789, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти, на погоджений договором строк та зобов`язався їх повернути і сплати проценти за користування позикою. Позикодавець виконав умови кредитного договору, надавши обумовлену суму кредитних коштів, а позичальник зобов`язання з їх повернення належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 31040 грн., яка складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23040 грн. - заборгованість за відсотками.

У подальшому, через укладання договору факторингу, до ТОВ «ФК ЄАПБ» перейшло права вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором. Оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості як на користь попереднього кредитора, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Соборного районного суду м. Дніпра від 30.07.2025 передано на розгляд Самарійського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою судді від 11.09.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вказаною ухвалою суду визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача, адвокат Руда О.О., подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовної заяви через її необґрунтованість, оскільки матеріали справи не містять доказів які свідчать, що саме відповідач створив заявку на отримання кредиту, пройшов верифікацію, отримав на виконання цього договору грошові кошти. Нарахована позивачем сума із заборгованості процентів за користування позикою є безпідставною, оскільки відповідач є військовослужбовцем, який з 17.09.2022 по теперішній час проходить військову службу, що відповідно до вимог п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключає нарахування процентів за користування позикою. Крім того, зазначила про відсутність доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки договір факторингу, укладений з первісним кредитором, до виникнення зобов`язання відповідача за договором позики від 09.11.2023.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено про надання всіх доказів, які свідчать про укладання спірного договору позики в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не повідомляв первісного кредитора про наявність пільг стосовно нарахування відсотків за користування позикою, а наявність таких пільг не звільняє відповідача від виконання обов`язків за договором позики. Також зазначив про набуття права вимоги до відповідача, через укладання договору факторингу із первісним кредитором від 14.06.2021 № 14/06/2021, оскільки чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх право та вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України, у позовній заяві та відповіді на відзив не заперечував проти розгляду справи за його відсутності. Будь-які заяви та клопотання не надходили.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до

ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, встановив наступне.

Так, 09.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачем був укладений договір позики № 4327789, згідно з умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8000 грн. на погоджений умовами договору строк ,шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору).

Згідно з п.2.2-2.3 Договору Позика надається строком на 30 днів. Базова процентна ставка фіксована - 3,00 % на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою -17,71%, які нараховуються на залишок позики за кожен день користування позикою.

Договір підписано позичальником електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «PxmdsEs2hY».

Відповідно до п. 5.1,5.2 договору позики позичальник ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо нього та його послуг, яка передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ознайомився з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в яких зазначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також з правилами постійно діючої акції під умовною назвою «Економ» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до додатку № 1 до Договору позики від 09.11.2023 за № 7327789, який є невід`ємною частиною договору (пункт 3 договору), обчислено загальну вартість кредиту яка складає 9440 грн.

Як убачається з п. 5.5 договору, позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості.

Згідно з до п. 18 договору позики, якщо сума позики, зазначена у п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема щодо незастосування в період воєнного стану).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, позивач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати комісії, відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 11.04.2024 утворилася заборгованість 23040 грн., яка складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23040 грн. - заборгованість за відсотками.

В матеріалах справи наявна частина договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем, відступило позивачу своє право грошової вимоги за кредитним договором на підставі Договору факторингу, з урахуванням додаткових угод № 7 від 13.06.2021та № 37 від 25.09.2024, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄПАБ», за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло Право Вимоги, до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 відповідно до Витягу з реєстру боржників № 23 від 11.04.2024, який станом на дату відступлення права вимоги мав непогашену заборгованість за договором позики № 4327789 від 09.11.2023 у сумі 31040 грн., яка складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23040 грн. - заборгованість за відсотками.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 21169 від 18.04.2024 із визначенням призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 22 від 11.07.2024 до договору факторингу № 14/06/21.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що для підписання договору позики № 4327789 від 09.11.2023 відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на те, що позивач не надав жодних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинила дії з укладення договору, оскільки наведений вище договір позики від 09.11.2023 містить інформацію, яка ідентифікує позичальника ОСОБА_1 , зокрема, щодо його особистих персональних даних, в тому числі мобільного телефону НОМЕР_1 , який зазначений як контактний телефон відповідача у відзиві на позов. В свою чергу, відповідачем не надано доказів щодо використання такої інформації третіми особами, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Отже, суд висновує, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідачем ОСОБА_1 не подано суду жодних доказів на спростування позиції позивача. Фактично заперечуючи отримання кредитних коштів, відповідач не подав суду жодних доказів, що такі кошти, на зазначену у договорі позики № 4327789 від 09.11.2023 платіжну картку не надходили або що ця картка йому не належить. Такими доказами могли бути відповідні довідки банків про відсутність рахунків у відповідачки або все ж якщо зазначена платіжна картка йому належала, то виписки про рух коштів за вказані банківські дні про фінансові операції, зазначені позивачем.

При цьому суд звертає увагу, що такі докази, з огляду на інститут банківської таємниці, могли бути надані лише власником банківської карти, тобто відповідачем.

З огляду на викладене, суд висновує, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам у підтвердження обставин набуття

ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача суд зазначає наступне.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступлеередача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та від 16.10.2018 у справі №914/2567/17

відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно достатті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що договір позики № 4327789 був укладений між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 09.11.2023, натомість договір факторингу №14/06/21, за яким первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», був укладений 14.06.2021, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021.

За таких обставин, суд висновує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні за договором позики № 4327789 від 09.11.2023, таке право не могло бути передане позивачу цим товариством на підставі договору факторингу від 14.06.2021, оскільки і зобов`язання відповідача щодо повернення коштів виникли після укладення цього договору.

Також, суд звертає увагу, що наданий позивачем договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 взагалі не містить всіх аркушів договору, що також позбавляє суд можливості дослідити умови укладання зазначеного вище договору факторингу, а відповідно дослідити обставини переходу права вимоги.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 по справі № 916/2040/20).

Отже, позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 4327789 від 09.11.2023 є недоведеними належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволенні позову на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено і підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова