Рішення № 139883216, 18.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

18 вересня 2026 року № 520/30883/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської обласної військової адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 адміністративний позов задоволено частково та вирішено:

«Визнати протиправними дії Миколаївської обласної військової адміністрації щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.06.2025 р. № УМ-18944787 з порушенням вимог ч. 2 ст. 16 Закону України Про звернення громадян.

Зобов`язати Миколаївської обласної військової адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.06.2025 р. № УМ-18944787 у відповідності до частини 2 статті 16 Закону України Про звернення громадян».

09.09.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив:

- Ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 520/30883/25 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

- Стягнути з Миколаївської обласної військової адміністрація (на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, суд виходить з такого.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки судом прийнято рішення по справі №520/30883/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), питання про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі розглядається судом без виклику сторін.

Представник відповідача подав до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення та просив задовільнити заяву представника позивача Уманця Андрія Ігорьовича на ухвалення додаткового рішення частково. Враховуючи складність справи, залученість адвоката, майновий стан клієнта, прийняте рішення по суті справи і як його результат впливає на подальше життя клієнта, а також кількість аналогічних справ та інші істотні обставини - стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 100,00 (сто) грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття додаткового рішення по справі №520/30883/25.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником надано копію договору надання правничої допомоги №б/н від 12.11.2024 року, додаткової угоди №1 від 16.06.2026р., акт прийому-передачі наданих послуг від 08 вересня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 3500,00 грн.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до наданого звіту від 08 вересня 2026 року позивачу надано наступні послуги:

1. Вивчення та аналіз матеріалів, наданих клієнтом, підготовка та формування правової позиції у №520/30883/25 0,5 год.;

2. Складання та подання до ХОАС адміністративного позову з додатками - 1 год.;

3. Складання та подання процесуальних документів (відповіді на відзив) 0,25 год.;

Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Виокремлення таких послуг як вивчення та аналіз матеріалів, наданих клієнтом, підготовка та формування правової позиції від послуги з написання позову є штучним збільшенням кількості наданих послуг та відповідно збільшення вартості правничої допомоги.

Вказані послуги фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.

Подання документів до ХОАС також не потребує спеціальних юридичних знань та навиків. З огляду на що, підстав для включення вказаної послуги до складу витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача суд не вбачає.

Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат у розмірі 3500,00 грн., не є обґрунтованою в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи та часткового задоволення позову, а зазначені у звіті витрати на їх виконання є явно завищеними.

Враховуючи досліджені докази, що надані на підтвердження витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у справі №520/30883/25 є 500, 00 грн. (п`ятсот гривень), які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської обласної військової адміністрації, про що ухвалити додаткове рішення.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення, яким заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської обласної військової адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579)

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.