Рішення № 139883020, 18.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26798/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 починаючи з 01.03.2026.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що з 06.04.2018 його переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, для обчислення якої застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, проте з 01.03.2026 відповідач провів перерахунок пенсії шляхом збільшення іншого показника - 3764,40 грн, визначеного станом на 01.10.2017 пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124), який у цій частині суперечить закону. Указав також, що у 2025 і 2026 роках відповідач застосував до показника, з якого обчислено його пенсію, знижені коефіцієнти 1,0575 і 1,061, передбачені підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236, а показник, який підлягає збільшенню, у прохальній частині позову визначив у розмірі 7763,17 грн, а в мотивувальній частині - у розмірі 9118,81 грн.

Ухвалою від 28 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для надання документа про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від його сплати. 01 вересня 2026 року до суду надійшла заява позивача від 31 серпня 2026 року, до якої додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 127455 та копію пенсійного посвідчення, чим недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою від 02 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву та витребувано у відповідача докази, що стосуються предмета спору.

11 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву від 10 вересня 2026 року № 2000-1005-8/154123, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, що пенсію по інвалідності позивачу призначено з 15.01.2015, а з 06.04.2018 при переведенні на пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Указав також, що щорічний перерахунок пенсій проводиться відповідно до Порядку № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн з урахуванням його збільшення у попередніх роках, що з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, цей показник становить 9992,40 грн і є більшим за показник, з якого обчислено пенсію позивача, а тому пенсію позивачу перераховано відповідно до чинного законодавства. Окремо заявив, що призначення і перерахунок пенсій належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV, а зобов`язання провести перерахунок пенсії у визначений позивачем спосіб є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, з посиланням на частини 3, 4 статті 245 КАС України та постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18.

До відзиву відповідач додав копії рішення про перерахунок пенсії від 22.06.2018 № 963390152545, рішень про перерахунок пенсії з 01.03.2023 і з 01.03.2025, розрахунків заробітку для обчислення пенсії позивача станом на 06.04.2018 і на 01.03.2026 та листа від 11.08.2026 № 52541-49881/К-03/8-2000/26. Відповіді на відзив позивач не подав. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.2015 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV (особовий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий 26.01.2015).

Рішенням Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 22.06.2018 № 963390152545 про перерахунок пенсії позивача з 06.04.2018 переведено на пенсію за віком. Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії, складеним на дату переведення, для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 і 2017 роки у розмірі 5377,90 грн; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 4926,80 грн, страховий стаж - 41 рік 0 місяців 17 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,41000, розмір пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж - 2084,43 грн. Застосування саме цього показника визнається відповідачем у відзиві та в листі від 11.08.2026, про нього ж зазначає позивач в описі фактичних обставин у позовній заяві.

Рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2023 (індексація заробітку, масовий перерахунок, дата розрахунку 26.02.2023) середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача визначено у розмірі 6783,90 грн, розмір пенсії - 2845,84 грн. Рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2025 (індексація заробітку, масовий перерахунок, дата розрахунку 25.02.2025) середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 8166,14 грн, розмір пенсії з урахуванням доплат - 3899,66 грн.

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії позивача, складеним відповідачем для перерахунку з 01.03.2026, показник середньої заробітної плати визначено у розмірі 3764,40 грн, який збільшено на коефіцієнт 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121) до 9992,40 грн; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 0,91612 визначено у розмірі 9154,24 грн.

15.07.2026 позивач звернувся до відповідача зі зверненням, зареєстрованим 16.07.2026 за вх. № 49881/К-2000-26. Листом від 11.08.2026 № 52541-49881/К-03/8-2000/26 відповідач повідомив позивача, що з 01.03.2026 показник середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів збільшення складає 9992,40 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), що є більшим, ніж той, з якого обчислюється пенсія позивача (5377,90 грн), у зв`язку з чим з 01.03.2026 перерахунок пенсії проведено з урахуванням показника 9992,40 грн.

Стверджуючи про протиправність дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу другого пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Абзацом третім частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Згідно з абзацом першим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацами другим і четвертим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. За абзацом другим цього пункту кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджуються з приписами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який підлягає збільшенню: за законом це показник, який враховується для обчислення пенсії, а за Порядком № 124 - той самий показник станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому при проведенні щорічного перерахунку пенсії збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшення цього показника в попередніх роках.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 від цього висновку не відступила і зазначила, що абзаци перший і другий пункту 5 Порядку № 124 застосовуються у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, а під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV. У постанові від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25 Верховний Суд зазначив, що коефіцієнти збільшення за роки, у яких перерахунок не проводився, застосовуються послідовно - кожний наступний коефіцієнт до вже збільшеного показника.

Судом встановлено, що позивача з 06.04.2018 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і для обчислення цієї пенсії, відповідно до абзацу третього частини 3 статті 45 та пункту 4-4 розділу XV Закону № 1058-IV, застосовано показник середньої заробітної плати за 2016 і 2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Отже, саме цей показник є тим, який враховується для обчислення пенсії позивача, і саме він підлягав щорічному збільшенню починаючи з перерахунку з 01.03.2019.

Натомість відповідач, як убачається з розрахунку заробітку для обчислення пенсії на 01.03.2026 і з листа від 11.08.2026, провів перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення іншого показника - 3764,40 грн, визначеного станом на 01.10.2017, що суперечить частині 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Довід відповідача про те, що збільшений відповідно до Порядку № 124 показник 9992,40 грн перевищує показник, з якого обчислено пенсію позивача, а тому перерахунок проведено правомірно, суд відхиляє. Закон № 1058-IV не передбачає порівняння збільшеного на коефіцієнти показника станом на 01.10.2017 з незбільшеним показником, з якого обчислено пенсію особи, і вибору більшої з цих величин. Показник 5377,90 грн, який враховується для обчислення пенсії позивача, сам підлягав послідовному збільшенню на ті самі коефіцієнти, які відповідач застосував до показника 3764,40 грн, і в результаті такого збільшення перевищує застосований відповідачем показник 9992,40 грн.

Водночас суд не погоджується з доводом позивача про застосування до його пенсії знижених коефіцієнтів 1,0575 і 1,061. Підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 знижені коефіцієнти збільшення встановлено для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показників середньої заробітної плати, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 році і пізніше, тоді як пенсію позивача обчислено з показника, застосованого при переведенні на пенсію за віком у 2018 році. З рішення про перерахунок пенсії з 01.03.2025 і розрахунку заробітку для обчислення пенсії на 01.03.2026 убачається, що відповідач застосував коефіцієнти 1,115 і 1,121, встановлені пунктом 1 постанов № 209 і № 236. Отже, у цій частині порушення прав позивача не підтверджується.

Не підтверджується матеріалами справи і розмір показника, який позивач просить збільшувати, - 7763,17 грн. Позивача переведено на пенсію за віком з 06.04.2018, і за приписами пункту 4-4 розділу XV Закону № 1058-IV для обчислення пенсії у 2018 році застосовувався середній показник за 2016 та 2017 роки, а не показник за 2018-2020 роки, які на дату переведення ще не настали. Позивач не зазначив, коли і на якій підставі показник у розмірі 7763,17 грн міг бути застосований для обчислення його пенсії, доказів цього не надав, а в мотивувальній частині позовної заяви посилається на інший показник - 9118,81 грн. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тому вимоги про перерахунок пенсії шляхом збільшення показника у розмірі 7763,17 грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим судом встановлено порушення права позивача на індексацію пенсії, яке полягає у збільшенні відповідачем не того показника, що передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відмова в позові лише з огляду на помилково зазначений позивачем розмір показника залишила б встановлене порушення без захисту, тому суд виходить за межі позовних вимог і визначає показник, який підлягає збільшенню, у розмірі 5377,90 грн, тобто у розмірі, фактично застосованому для обчислення пенсії позивача.

З тих самих підстав суд не обмежується переліком коефіцієнтів, наведеним позивачем (1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121), який відповідає показнику, застосованому для обчислення пенсії у 2021 році, а не показнику 2018 року. Оскільки відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, для перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 показник 5377,90 грн підлягає послідовному збільшенню на всі коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України починаючи з 2019 року: 1,17 (постанова від 20.02.2019 № 124), 1,11 (постанова від 01.04.2020 № 251), 1,11 (постанова від 22.02.2021 № 127), 1,14 (постанова від 16.02.2022 № 118), 1,197 (постанова від 24.02.2023 № 168), 1,0796 (постанова від 23.02.2024 № 185), 1,115 (постанова від 25.02.2025 № 209) та 1,121 (постанова від 25.02.2026 № 236). Ці ж коефіцієнти відповідач застосував до показника 3764,40 грн. Перерахунок і виплата пенсії проводяться з 01.03.2026, тобто з дати, визначеної самим позивачем.

Суд відхиляє довід відповідача про втручання суду в його дискреційні повноваження. Повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними, коли існує лише один правомірний і законно обґрунтований варіант його поведінки. Порядок збільшення показника середньої заробітної плати визначений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, розмір коефіцієнтів встановлений Кабінетом Міністрів України, тому у відповідача немає вибору між кількома правомірними рішеннями, а суд може зобов`язати його вчинити ці дії. Постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 ухвалена у спорі щодо преміювання працівника на підставі розпорядження сільського голови і стосується інших правовідносин. Посилання відповідача на постанову правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 висновків суду не спростовує, оскільки цей акт визначає повноваження відповідача, а не порядок збільшення показника середньої заробітної плати.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності проведення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 шляхом збільшення показника 3764,40 грн не довів.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», згідно з якою у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, проте пункт 1 статті 6 Конвенції не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Решта доводів сторін висновків суду не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо проведення з 01.03.2026 перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 3764,40 грн замість показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 5377,90 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 при переведенні на пенсію за віком з 06.04.2018, у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення 1,17 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124), 1,11 (постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251), 1,11 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127), 1,14 (постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118), 1,197 (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168), 1,0796 (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185), 1,115 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209) та 1,121 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236), з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар