Рішення № 139882971, 18.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26003/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2018 року та з 01 січня 2021 року по 31 липня 2022 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2018 року та з 01 січня 2021 року по 31 липня 2022 року в загальній сумі 90 103,1, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2018 року та з 01 січня 2021 року по 31 липня 2022 року включно за весь час затримки виплати.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2018 року та з 01 січня 2021 року по 31 липня 2022 року включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (до 01.07.2017 - військова частина польової пошти НОМЕР_4 ), а грошове забезпечення за спірні періоди було їй виплачено без застосування абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), внаслідок чого позивачці недоплачено різницю індексації у розмірі 90 103,1 грн, а також не виплачено компенсацію втрати частини доходів за час затримки цієї виплати.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

07.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником Черевком Максимом Івановичем, який діє за довіреністю в порядку передоручення. У відзиві відповідач просить залишити позов без розгляду, а в разі розгляду по суті - відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наводячи такі доводи.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 01.06.2018 відповідач зазначає, що з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності новою редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) грошового забезпечення, березень 2018 року є місяцем такого підвищення, а отже значення індексу споживчих цін за цей місяць відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 приймається за 100 відсотків, і подальший відлік порогу індексації (103 відсотки) починається з квітня 2018 року; на думку відповідача, цей поріг було вперше перевищено лише у жовтні 2018 року, а право на індексацію-різницю відповідно виникло лише в грудні 2018 року, тобто поза межами заявленого періоду.

Щодо періоду з 01.01.2021 по 31.07.2022 відповідач зазначає, що з 25.08.2018 по 26.02.2021 позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (накази від 25.08.2018 № 247 та від 26.02.2021 № 59), грошове забезпечення їй у цей час не нараховувалося, а починаючи з 27.02.2021 поточна індексація грошового забезпечення позивачці нараховувалася та виплачувалася, що підтверджується картками особового рахунку за 2021-2022 роки.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів відповідач зазначає, що право на таку компенсацію виникає лише після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення відповідних сум та в разі невиконання саме цього рішення у встановлений строк, а тому за відсутності судового рішення про стягнення різниці індексації вимога про компенсацію є передчасною.

Також відповідач наводить довід про пропуск позивачкою строку звернення до суду та заяву про залишення позову без розгляду з цієї підстави.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що Проховник ( ОСОБА_2 проходила військову службу у військовій частині польової пошти НОМЕР_4 з 11.06.2017 (витяг з наказу від 12.06.2017 № 155), яку 01.07.2017 передислоковано/перейменовано у Військову частину НОМЕР_1 ; звільнена з військової служби 14.07.2025 на підставі наказу від 14.07.2025 № 195.

Наказом від 23.04.2018 № 115 позивачці надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 123 доби, з 23.04.2018 по 24.08.2018. Наказом від 25.08.2018 № 247 позивачці надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 25.08.2018 по 24.08.2021 (планово). Наказом від 26.02.2021 № 59 позивачку повернуто з цієї відпустки та зараховано на всі види забезпечення з 27.02.2021.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , у графі «індексація» за всі місяці 2018 року, включно з лютим та березнем 2018 року, зазначено значення 0,00 грн; починаючи з червня 2018 року позивачці нараховувалася виплата у зв`язку з відпусткою по вагітності та пологах.

Відповідно до карток особового рахунку позивачки за 2021 та 2022 роки, наданих як позивачкою, так і відповідачем, з 27.02.2021 позивачці щомісячно нараховувалася й виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення зростаючими сумами.

Щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду суд зазначає таке. Спірні правовідносини виникли у 2018 році та у 2021-2022 роках, тобто до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, яким внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України. Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці військовослужбовця, а тому не нарахована і не виплачена її сума залишається належною позивачці виплатою. Крім того, про розміри складових свого грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року та про те, що індексацію-різницю їй не нараховувалося, позивачка дізналася з листів Військової частини НОМЕР_1 від 12 серпня 2026 року № 1704 і № 1704/2 та довідки від 11 серпня 2026 року № 1704/1, наданих на її адвокатський запит від 22 липня 2026 року, а з позовом до суду звернулася 20 серпня 2026 року. За таких обставин підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає, а заява відповідача задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Порядок № 1078 у пункті 2 визначає, що індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, а пунктом 4 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Пунктом 3 Порядку № 1078 визначено, що до об`єктів індексації не відносяться, зокрема, допомога у зв`язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога на поховання.

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено: «У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.»

Аналогічний правовий механізм - обчислення суми індексації, що склалася в місяці підвищення тарифних ставок (окладів), як добутку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату підвищення та величини приросту індексу споживчих цін, поділеного на 100 відсотків, - цей суд застосовував раніше у справі за позовом до цього ж відповідача (рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 2005198/23), де для березня 2018 року сума індексації, що склалася, визначена в розмірі 4 463,15 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 у розмірі 1 762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30 відсотка.

Позивачкою до позовної заяви додано відомості про розміри її грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року з розбивкою по складових (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода): за лютий 2018 року - 7 475,04 грн, за березень 2018 року - 7 848,79 грн. Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року становить 373,75 грн (7 848,79 - 7 475,04).

Розмір підвищення грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (373,75 грн) є меншим за суму індексації, що склалася у цьому місяці (4 463,15 грн), а отже відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації в березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 4 089,40 грн (4 463,15 - 373,75). Цей розрахунок відповідач по суті не спростував: доводи відзиву щодо періоду з 01.03.2018 по 01.06.2018 стосуються іншого механізму індексації - порогового значення 103 відсотків для поточної індексації за абзацами першим і другим пункту 5 Порядку № 1078, а не механізму індексації-різниці за абзацами четвертим, шостим цього ж пункту, який застосовує позивачка, а розміри грошового забезпечення позивачки за лютий і березень 2018 року, наведені в позовній заяві, відповідач не оспорив і доказів на їх спростування не надав. Довідка про грошове забезпечення позивачки за 2018 рік, на яку посилається відповідач, підтверджує лише факт невиплати позивачці індексації (значення 0,00 грн у відповідній графі), а не відсутність права на неї.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 визначена в березні 2018 року сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів). Позивачка отримувала грошове забезпечення, що підлягало індексації, до 22.04.2018 включно, після чого - з 23.04.2018 - їй було надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами (наказ від 23.04.2018 № 115), а виплата, яку вона отримувала в цей період, відповідно до пункту 3 Порядку № 1078 об`єктом індексації не є. Отже, право на індексацію-різницю в розмірі 4 089,40 грн на місяць виникло в позивачки за період з 01.03.2018 по 22.04.2018 включно. За цей період (один місяць і 22 дні) сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачці, становить: 4 089,40 грн за березень 2018 року плюс 4 089,40 грн, поділені на 30 днів і помножені на 22 дні, за період з 01.04.2018 по 22.04.2018, тобто 4 089,40 + 2 998,89 = 7 088,29 грн.

У частині періоду з 23.04.2018 по 01.06.2018 позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплата, яку в цей час отримувала позивачка (допомога у зв`язку з вагітністю та пологами), відповідно до пункту 3 Порядку № 1078 до об`єктів індексації не відноситься.

Щодо періоду з 01.01.2021 по 31.07.2022 суд встановив, що з 01.01.2021 по 26.02.2021 позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, протягом якої, за відомостями обох сторін, грошове забезпечення позивачці не нараховувалося. За відсутності нарахованого грошового забезпечення відсутній і об`єкт індексації в розумінні пункту 2 Порядку № 1078 за цю частину періоду.

Щодо частини періоду з 27.02.2021 по 31.07.2022 суд враховує, що позивачка обґрунтовує вимоги в цій частині тим самим механізмом індексації-різниці, встановленим в березні 2018 року (абзаци четвертий, шостий пункту 5 Порядку № 1078), не наводячи жодного нового підвищення тарифних ставок (окладів), яке відбулося б у межах цього періоду. Разом з тим наявні в матеріалах справи картки особового рахунку позивачки за 2021-2022 роки, надані як позивачкою, так і відповідачем, підтверджують, що з 27.02.2021 позивачці щомісячно нараховувалася й виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення зростаючими сумами, тобто відповідач в цій частині періоду не бездіяв, а здійснював нарахування за іншим (поточним) механізмом індексації, передбаченим абзацами першим, другим пункту 5 Порядку № 1078. Позивачка не навела розрахунку, який би показував, що сума фактично нарахованої й виплаченої їй поточної індексації за період з 27.02.2021 по 31.07.2022 є меншою за заявлену нею фіксовану ставку 4 089,40 грн на місяць, і не довела, що встановлена в березні 2018 року індексація-різниця не була врахована відповідачем при обчисленні поточної індексації, яка відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 додається до суми індексації-різниці, а не замінює її. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у частині періоду з 27.02.2021 по 31.07.2022 суд відмовляє за недоведеністю.

Суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Щодо періоду з 01.03.2018 по 22.04.2018 відповідач цей обов`язок не виконав: наведений позивачкою розрахунок підвищення грошового забезпечення та суми індексації-різниці він по суті не спростував. Разом з тим це не звільняє позивача від обов`язку довести конкретний фактичний склад та розмір заявленої до стягнення суми, чого позивачка не зробила щодо періоду з 27.02.2021 по 31.07.2022 з наведених вище підстав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації та про зобов`язання виплатити таку компенсацію суд зазначає, що право на таку компенсацію є похідним від права на стягнення основної суми та пов`язане із фактом невиконання судового рішення про стягнення цієї суми у встановлений строк. Оскільки судового рішення про стягнення індексації-різниці, яке не виконано у встановлений строк, на момент звернення до суду не існувало, вимоги про компенсацію втрати частини доходів є передчасними незалежно від результату розгляду вимог про стягнення самої індексації-різниці, а тому задоволенню не підлягають.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, на висновки суду не впливають.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, позовні вимоги доведені частково: позивачка довела право на індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.04.2018 у розмірі 7 088,29 грн, а в іншій частині позовні вимоги є недоведеними, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2018 року в неповному обсязі, з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2018 року в загальній сумі 7 088,29 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар