Рішення № 139882966, 18.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/25739/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/25739/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 27 серпня 2026 року, якою уточнено позовні вимоги, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 19.02.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести починаючи з 19.02.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Ухвалою від 21 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та необхідністю усунення недоліків у частині позовних вимог за період з 10.02.2026 по 17.02.2026, з наданням строку для усунення недоліків. 27 серпня 2026 року на виконання цієї ухвали представник позивача подав заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн, ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; у цій заяві зазначено про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині вимог за період з 10.02.2026 по 17.02.2026 і одночасно уточнено позовні вимоги шляхом зміни дати, з якої заявлено вимоги про перерахунок пенсії, з 10.02.2026 на 19.02.2026. Ухвалою від 02 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/25739/26 у межах уточнених позовних вимог; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, а також додатково витребувано копію пенсійної справи позивача, відомості про дату призначення пенсії та застосований при цьому показник середньої заробітної плати, протоколи про перерахунок пенсії з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026, розрахунок розміру пенсії, відомості про джерело фінансування виплати пенсії позивача та копію відповіді відповідача від 13.07.2026 № 0500-0202-8/74354. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при призначенні їй пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, проте індексацію пенсії відповідач провів у 2024 році з відхиленням від цього показника, застосувавши збільшений показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а в 2025 і 2026 роках - із застосуванням знижених коефіцієнтів, установлених залежно від року, в якому призначено пенсію, замість коефіцієнтів збільшення, визначених пунктом 1 відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

11 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву. Відповідач підтверджує обставини призначення пенсії, зазначаючи, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і що «При призначенні пенсії в 2023 році відповідно до статті 40 Закону №1058 було застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену, як середній показник за 2020-2022 роки, яка складала 12236,71 грн». Стверджує, що показники середньої заробітної плати, передбачені Законом № 1058-IV, різняться між собою: «Таким чином зазначені показники не є тотожними, а передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058 показник є спеціально визначеним».

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену у 2023 році відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн. Ці обставини відповідач визнав у листі від 13.07.2026 № 0500-0202-8/74354 та у відзиві на позовну заяву. Згідно з частиною 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обґрунтованого сумніву щодо цієї обставини суд не має.

Позивач через представника звертався до відповідача з вимогою провести належний перерахунок (індексацію) пенсії. За результатами розгляду цього звернення відповідач надіслав позивачу лист від 13.07.2026 № 0500-0202-8/74354, в якому повідомив про застосовані при перерахунку пенсії позивача показники та коефіцієнти. Лист відповідача від 13.07.2026 є актом розгляду звернення позивача по суті порушеного питання, а не відмовою у його розгляді з підстав недотримання встановленої форми звернення.

Судом досліджено додані відповідачем до відзиву на позовну заяву докази, а саме: рішення (протокол) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн; рішення (протокол) про перерахунок пенсії з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026; лист відповідача від 13.07.2026 № 0500-0202-8/74354.

Зі змісту досліджених протоколів перерахунку вбачається, що з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнт 1,0796 не збільшувався, а позивачу було встановлено лише фіксовану щомісячну доплату в розмірі 100 грн, оскільки застосований до пенсії позивача показник у розмірі 12236,71 грн перевищував показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, збільшений на коефіцієнти попередніх років та на коефіцієнт 1,0796, - 7994,47 грн. З 01.03.2025 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії позивача, збільшено не на коефіцієнт 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, а на знижений коефіцієнт 1,0345, визначений підпунктом 6 пункту 2 цієї ж постанови для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, унаслідок чого показник склав 12658,88 грн (12236,71 х 1,0345). З 01.03.2026 цей же показник збільшено не на коефіцієнт 1,121, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, а на знижений коефіцієнт 1,048, визначений підпунктом 6 пункту 2 цієї ж постанови для тієї самої категорії пенсій, унаслідок чого показник склав 13266,50 грн (12658,88 х 1,048).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 1 березня 2024 року встановлено у розмірі 1,0796, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 1 березня 2025 року - у розмірі 1,115, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 з 1 березня 2026 року - у розмірі 1,121.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати 12236,71 грн, з 01.03.2024 індексації шляхом збільшення цього показника відповідач не провів узагалі, обмежившись установленням фіксованої надбавки у розмірі 100 грн, а з 01.03.2025 і з 01.03.2026 збільшив цей показник не на коефіцієнти 1,115 і 1,121, установлені пунктом 1 відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а на знижені коефіцієнти 1,0345 і 1,048, визначені залежно від року, в якому призначено пенсію.

При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією, долученою до заяви про усунення недоліків від 27 серпня 2026 року. Розмір сплаченого судового збору відповідає ставці, установленій підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», обчисленій з урахуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 цього Закону для позовних заяв, поданих в електронній формі (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн, - 1331,20 грн, х 0,8 = 1064,96 грн).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, станом на 01 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 460/2711/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 440/9779/24, від 13 травня 2025 року у справі № 560/8245/24, від 29 травня 2025 року у справі № 400/3325/24, від 15 липня 2025 року у справі № 260/3981/24, від 28 липня 2025 року у справі № 420/18490/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 (постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду).

Оскільки позивачу пенсію за віком обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, у розмірі 12236,71 грн, то й індексація пенсії позивача має здійснюватися з урахуванням саме зазначеного показника середньої заробітної плати.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Суд відхиляє і застосований відповідачем підхід, за яким показник середньої заробітної плати для перерахунку пенсії позивача збільшується на знижені коефіцієнти 1,0345 (з 01.03.2025) і 1,048 (з 01.03.2026). Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні і не встановлює залежності розміру цього коефіцієнта від року, в якому особі було призначено або перераховано пенсію. Розміри коефіцієнтів збільшення визначені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 і становлять відповідно 1,0796, 1,115 і 1,121. Застосування до пенсії позивача менших коефіцієнтів, ніж установлені цими пунктами, ставить розмір індексації пенсії у залежність від обставини, з якою Закон № 1058-IV настання таких наслідків не пов`язує, і з огляду на пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом є неправомірним.

Надаючи оцінку кожному з доводів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Довід відповідача про те, що позивачу в 2023 році призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, суд приймає. Цей довід позовних вимог не спростовує, а підтверджує їх фактичну підставу: саме показник у розмірі 12236,71 грн і є тим показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії позивача і який у силу частини другої статті 42 Закону № 1058-IV підлягає щорічному збільшенню на коефіцієнти.

Довід відповідача про те, що передбачені Законом № 1058-IV показники середньої заробітної плати не є тотожними, а «передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058 показник є спеціально визначеним», суд відхиляє. Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV жодного «спеціально визначеного» показника не запроваджує: показник, який підлягає збільшенню, визначений у самій нормі через його функцію - це той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, «який враховується для обчислення пенсії». Для пенсії позивача таким показником, за визнанням самого відповідача, є показник за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн. Норма не відсилає до жодного іншого, окремо встановленого показника і не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням такий показник запроваджувати: абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінету Міністрів України делеговано визначення лише розміру і порядку збільшення.

Довід відповідача про те, що, передбачивши у постанові № 124 механізм збільшення показника середньої заробітної плати, Кабінет Міністрів України «діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією і Законом», а постанови Уряду «є чинними і підлягають обов`язковому застосуванню», суд відхиляє. Суд у цій справі не вирішує питання про законність чи чинність постанов Кабінету Міністрів України, не скасовує їх і не визнає протиправними: жодних таких вимог у справі не заявлено. Суд вирішує інше питання - який саме нормативно-правовий акт підлягає застосуванню до спірних правовідносин у разі, коли підзаконний акт і закон по-різному визначають показник, що підлягає збільшенню. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягає частина друга статті 42 Закону № 1058-IV, а положення пункту 5 Порядку № 124 не застосовуються в тій частині, в якій вони цій нормі суперечать. Чинність Порядку № 124 в решті його положень від цього не залежить.

Довід відповідача про те, що Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, вказуючи, які саме положення постанов Уряду мають застосовуватися, а які ні, «фактично заперечує принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову», суд відхиляє. Вирішення судом питання про те, який із нормативно-правових актів різної юридичної сили підлягає застосуванню до конкретних спірних правовідносин, є здійсненням судової влади в межах, установлених Конституцією та законами України, і принципу поділу влади не порушує; такий висновок суду не скасовує акта Кабінету Міністрів України, не позбавляє його чинності і не втручається у повноваження Уряду, визначені статтями 96 і 116 Конституції України, а лише визначає наслідки застосування цього акта в конкретній справі. Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; ця норма є імперативною і не передбачає для суду першої інстанції можливості не враховувати висновок Верховного Суду з мотивів незгоди з ним. Відступ від висновку Верховного Суду здійснюється у порядку, встановленому статтею 346 КАС України, самим Верховним Судом, а не судом першої інстанції та не учасником справи.

Довід відповідача про те, що з 01.03.2024 по пенсійній справі позивача проведено перерахунок «Індексація заробітку» та встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн, а показник 12236,71 грн перевищує показник 7994,47 грн, застосовний у 2024 році для пенсій, індексованих від бази станом на 01.10.2017, суд відхиляє. Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV оперує однією величиною - показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується (застосовується) для обчислення пенсії, - і передбачає щодо неї єдину дію: щорічне з 1 березня збільшення на коефіцієнт. Норма не називає жодної іншої величини, з якою цей показник належало б порівнювати, не встановлює умови про те, що перерахунок проводиться лише тоді, коли показник, застосований при призначенні пенсії, є меншим за будь-який інший показник, і не передбачає такого наслідку такого порівняння, як відмова у проведенні перерахунку. Величина 7994,47 грн, з якою відповідач порівнює показник 12236,71 грн, є результатом послідовного множення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн на коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України за попередні роки, тобто це збільшений показник тих пенсій, для обчислення яких враховувався показник станом на 01 жовтня 2017 року. Для пенсії позивача показником, який враховується для обчислення пенсії, є показник за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн. Це різні величини, які стосуються різних пенсій і зіставлення яких між собою Закон № 1058-IV не передбачає, а тому висновок про відсутність підстав для індексації, зроблений виключно на підставі такого зіставлення, є безпідставним. Крім того, досліджене судом рішення про перерахунок пенсії з 01.03.2024 свідчить про те, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача з 01.03.2024 фактично не змінився, а до пенсії додано лише фіксовану надбавку 100 грн; установлення такої надбавки перерахунком пенсії у розумінні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV не є, показника середньої заробітної плати не змінює і права на його проведення не позбавляє.

Довід відповідача про те, що « ОСОБА_1 проведено всі перерахунки, передбачені частини 2 статті 42 в розмірі та порядку, визначеному у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішеннями Кабінету Міністрів України», спростовується дослідженими судом доказами. Абзац четвертий частини другої статті 42 Закону № 1058-IV уповноважує Кабінет Міністрів України визначати розмір і порядок збільшення «з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини», тобто встановлює нижню межу, нижче якої розмір збільшення опускатися не може. З 01.03.2024 показник, який враховується для обчислення пенсії позивача, взагалі не збільшувався, а з 01.03.2025 і з 01.03.2026 збільшений на коефіцієнти 1,0345 і 1,048, менші за встановлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 коефіцієнти 1,115 і 1,121. Отже, твердження про проведення всіх перерахунків у порядку, передбаченому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, дійсності не відповідає.

Довід відповідача про те, що позивач не звертався до нього із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у зв`язку з чим рішення про відмову в перерахунку не приймалося, суд відхиляє.

Індексація пенсій, передбачена частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, є за своєю правовою природою не дискреційним перерахунком пенсії за особистим зверненням пенсіонера з підстав, що потребують документального підтвердження (зміна стажу, заробітку тощо), а обов`язковим, здійснюваним в автоматичному (масовому) порядку заходом, який відповідач зобов`язаний проводити самостійно, без потреби в поданні окремої заяви встановленого зразка. Це прямо підтверджується як пунктами 3 і 7 Порядку № 124, які передбачають перерахунок пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли по 31 грудня включно року, що передує року перерахунку, так і власними діями та поясненнями відповідача: за його ж твердженням, викладеним у відзиві на позовну заяву, з 01.03.2024, з 01.03.2025 і з 01.03.2026 перерахунки пенсії позивача «в автоматичному режимі» відповідачем фактично проводились, зокрема з установленням надбавки 100 грн та із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 і 1,048. Отже, відповідач самостійно, без будь-якої заяви позивача встановленого зразка, здійснював перерахунок показника середньої заробітної плати позивача при кожній щорічній індексації; предметом спору є не факт непроведення такого перерахунку взагалі, а застосування при цьому неправильного - заниженого - коефіцієнта збільшення. За таких обставин посилання відповідача на відсутність заяви встановленого зразка спростовується його ж власними діями і не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, звернення позивача через представника до відповідача з вимогою провести належний перерахунок пенсії було розглянуте відповідачем по суті порушеного питання, про що свідчить лист відповідача від 13.07.2026 № 0500-0202-8/74354, у якому наведено детальний розрахунок застосованих показників і коефіцієнтів, а не відмову в розгляді звернення з підстав недотримання встановленої форми. Отже, відповідач фактично визнав звернення позивача підставою для перевірки правильності проведеної індексації, а тому не може одночасно заперечувати проти позову з посиланням на відсутність формального звернення.

Довід відповідача про передчасність позовної вимоги в частині зобов`язання здійснювати виплату перерахованої пенсії позивача у загальному порядку, встановленому Законом № 1058-IV, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд визнає обґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, а особа має право на судовий захист лише порушеного, а не гіпотетичного, майбутнього права.

На час ухвалення цього рішення перерахунок пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 і 1,121 відповідачем ще не проведений - обов`язок його провести встановлюється саме цим рішенням суду. Відповідно, у справі відсутні докази того, що відповідач, здійснюючи фактичну виплату перерахованої в такий спосіб пенсії позивача, застосує саме той обмежувальний порядок фінансування (за рахунок окремо виокремлених, лімітованих видатків бюджету Пенсійного фонду України на виконання судових рішень), проти якого заперечує позивач, а не проведе виплату в загальному порядку, встановленому статтею 47 Закону № 1058-IV, яка й так зобов`язує відповідача виплачувати пенсію щомісяця у повному обсязі без будь-яких винятків для пенсій, перерахованих на виконання судового рішення. Обраний позивачем спосіб захисту в цій частині спрямований не на усунення вже допущеного порушення, а на попередження гіпотетичного порушення, яке може виникнути лише на стадії виконання цього судового рішення і лише за умови, що відповідач застосує до позивача той порядок фінансування виплати, якого позивач побоюється.

Суд також враховує, що предметом спору в цій справі є встановлення правильного розміру показника середньої заробітної плати, який підлягає застосуванню для обчислення пенсії позивача, а не перевірка правомірності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» чи постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік» у частині виокремлення відповідних видатків, - такі вимоги позивачем не заявлені, а сам розподіл видатків у межах бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Кабінетом Міністрів України, є питанням реалізації бюджетних повноважень, віднесених статтею 116 Конституції України до компетенції Кабінету Міністрів України, а не відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке цей бюджет не затверджує і його структуру не визначає.

У разі якщо після виконання цього рішення суду в частині перерахунку пенсії відповідач фактично не здійснюватиме її виплату в повному обсязі та у встановлені законом строки з підстав недостатності виокремлених бюджетних асигнувань, позивач не позбавлений права на звернення до суду з самостійним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії в такому розмірі, - на цей час такого порушення матеріалами справи не встановлено.

За таких обставин зазначена позовна вимога є передчасною, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач подав відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами, проте правомірності своїх дій щодо порядку проведення індексації пенсії позивача не довів: подані ним докази підтверджують саме ті обставини, на які посилається позивач, а довід про проведення всіх перерахунків у передбаченому законом порядку спростовується цими ж документами.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача та порядок виконання цього рішення, суд виходить із такого. Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3), визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4), а також про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає збільшення однієї величини - показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Кожне наступне щорічне збільшення проводиться не від первісного, а від уже збільшеного у попередні роки показника, тобто коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно, один за одним, а не підсумовуються і не застосовуються кожен окремо до первісного показника. Саме тому перерахунок пенсії позивача полягає у почерговому збільшенні показника у розмірі 12236,71 грн спочатку на коефіцієнт 1,0796, потім на коефіцієнт 1,115 і потім на коефіцієнт 1,121, а не в одночасному застосуванні цих коефіцієнтів до показника 12236,71 грн окремо один від одного.

Оскільки збільшенню підлягає один і той самий показник, застосування визначених пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 коефіцієнтів 1,0796, 1,115 і 1,121 замінює собою застосовані відповідачем до цього самого показника знижений коефіцієнт 1,0345 (з 01.03.2025) і знижений коефіцієнт 1,048 (з 01.03.2026), а не додається до них, оскільки протилежний підхід означав би подвійне збільшення одного й того самого показника за один і той самий період, що частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV не передбачено. З огляду на це послідовне збільшення слід проводити від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12236,71 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, про що суд вважає за необхідне зазначити у резолютивній частині рішення.

Позивач самостійно, шляхом подання заяви про усунення недоліків від 27 серпня 2026 року, уточнив позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, визначивши період, з якого заявлено вимоги про перерахунок пенсії, - починаючи з 19 лютого 2026 року для коефіцієнтів 1,0796 і 1,115 та починаючи з 01 березня 2026 року для коефіцієнта 1,121. За таких обставин суд вирішує спір у цих межах, визначених частиною 1 статті 9 КАС України.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: в частині визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення належної індексації пенсії позивача та в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати - задоволенню підлягають повністю; в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії за рахунок визначених позивачем видатків бюджету Пенсійного фонду України, а не за рахунок видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, - у задоволенні позову слід відмовити як передчасній.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючисьстаттями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) щодо не проведення ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки, у розмірі 1,0796 та 1,115, починаючи з 19 лютого 2026 року, та у розмірі 1,121, починаючи з 01 березня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) провести, починаючи з 19 лютого 2026 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн, а саме: спочатку - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185; потім - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, без застосування підпункту 6 пункту 2 зазначеної постанови; потім, починаючи з 01 березня 2026 року, - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, без застосування встановленого зазначеною постановою зниженого коефіцієнта збільшення у розмірі 1,048 для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2026 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар