Рішення № 139882172, 17.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 під час призначення пенсії періоду роботи з 01.08.1992 року по 23.03.1997 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1992 року по 23.03.1997 року.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що за результатами розгляду її звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 12.06.2026 року №32506-28065/М-02/8-1500/26 повідомлено, що під час призначення пенсії до її страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.1992 року по 23.03.1997 року. Позивачка зазначає, що відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує трудову діяльність та стаж роботи, є трудова книжка. Вказує, що у її трудовій книжці наявний запис про роботу у період з 01.08.1992 року по 23.03.1997 року, у зв`язку з чим зазначений період підлягає зарахуванню до її страхового стажу. Також посилається на положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, зазначаючи, що додаткові документи для підтвердження стажу подаються у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також наявності неправильних чи неточних записів. На думку позивачки, Пенсійним фондом безпідставно не враховано зазначений період роботи до її страхового стажу, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Також позивачка зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів є правом пенсійного органу, а покладення на неї обов`язку щодо додаткового підтвердження відомостей, які містяться у трудовій книжці, є неприйнятним. Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19. Вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування до її страхового стажу періоду роботи з 01.08.1992 року по 23.03.1997 року та, з метою захисту свого права на належне пенсійне забезпечення, просить визнати такі дії протиправними та зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії із зарахуванням зазначеного періоду роботи до страхового стажу.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що пенсію позивачки було перераховано з 01.09.2025 року за заявою від 12.09.2025 року, при цьому страховий стаж обчислено з урахуванням періодів роботи по 31.07.2021 року. Відповідач вказує, що 14.05.2026 року позивачка звернулася до Головного управління із заявою щодо врахування до її страхового стажу періоду роботи з серпня 1992 року по березень 1997 року згідно з архівною довідкою від 19.08.2025 року №2034-14-11.1-21. При цьому, на думку відповідача, зазначена заява складена у довільній формі, а тому не є заявою про перерахунок пенсії за формою, передбаченою Порядком №22-1. Посилаючись на положення пунктів 4.1 4.2 Порядку №22-1, відповідач вказує, що підставою для здійснення перерахунку пенсії є відповідна заява особи та необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України у встановленому порядку. У зв`язку з тим, що позивачка звернулася із заявою довільної форми, Головне управління розглянуло її звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та листом від 12.06.2026 року №32506-28065/М-02/8-1500/26 надало відповідне роз`яснення. Щодо вимоги про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу відповідач посилається на положення Порядку №22-1 та Порядку №637, зазначаючи, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності, відсутності відповідних записів або наявності неправильних чи неточних записів трудовий стаж може підтверджуватися іншими документами. Водночас відповідач зазначає, що для зарахування спірного періоду роботи позивачці необхідно надати документи, передбачені Порядком №637, які підтверджують місце та період роботи, а також відповідні архівні документи. На думку відповідача, таких допустимих доказів позивачкою надано не було. Крім того, відповідач заперечує проти вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії, посилаючись на те, що прийняття рішень щодо призначення, перерахунку або відмови у перерахунку пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України та становить їх дискреційні повноваження. Також відповідач заперечує проти вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління, посилаючись на положення Бюджетного кодексу України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо джерел формування та використання коштів Пенсійного фонду України. У підсумку відповідач вважає, що Головне управління діяло на підставі та в межах чинного законодавства, прав позивачки не порушувало, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком.

Страховий стаж позивачки при призначенні пенсії становив 25 років 1 місяць.

За заявою від 12.09.2025 року пенсію позивачки перераховано з 01.09.2025 року, страховий стаж визначено у розмірі 25 років 8 місяців, враховано по 31.07.2021 року.

14.05.2026 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо врахування до страхового стажу періоду роботи з серпня 1992 року по березень 1997 року згідно з архівною довідкою від 19.08.2025 року №2034-14-11.1-21.

12.06.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь на зазначене звернення №32506-28065/М-02/8-1500/26, відповідно до якої зазначено, що за заявою від 12.09.2025 та долученими документами, яка розглянута за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженому постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) пенсію перераховано з 01.09.2025 та обчислено при страховому стажі 25 років 8 місяців (враховано по 31.07.2021). На розмір пенсії перерахунок не вплинув, оскільки при підвищенні розміру пенсії зменшується доплата до мінімальної пенсійної виплати. До страхового стажу не зараховано період роботи з серпня 1992 року по березень 1997 року згідно архівної довідки від 19.08.2025 № 2034-14-11.1-21, оскільки документи з кадрових питань (особового складу) підприємства на зберігання до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради не передані.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, застраховані особи, які набули право на пенсію відповідно до цього Закону.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком.

За змістом статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.

Частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядаються органом, що призначає пенсію, та за результатами їх розгляду приймається відповідне рішення.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує фінансування та виплату пенсій, призначає пенсії та готує документи для їх виплати.

Таким чином, саме на орган Пенсійного фонду України покладено обов`язок розгляду документів, поданих особою для призначення або перерахунку пенсії, та визначення наявності підстав для врахування відповідних періодів роботи при обчисленні страхового стажу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження стажу роботи при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Чинна редакція зазначеного Порядку від 20.05.2025.

За змістом пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, застосування положень Порядку №637 щодо підтвердження стажу іншими документами обумовлено, зокрема, відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як встановлено судом, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо врахування до страхового стажу періоду її роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997, на підтвердження якого надала архівну довідку від 19.08.2025 №2034-14-11.1-21.

Водночас відповідач зазначений період роботи до страхового стажу позивача не зарахував, посилаючись, зокрема, на необхідність подання додаткових документів на підтвердження відповідного періоду роботи.

Суд звертає увагу, що Порядок №637 регулює питання підтвердження стажу саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Отже, якщо відповідний період роботи підтверджується належними документами, питання щодо його врахування у страховий стаж має вирішуватися органом Пенсійного фонду з урахуванням змісту та належності таких документів.

При цьому сам по собі факт подання особою документів не за формою, яку відповідач вважає необхідною, не звільняє орган Пенсійного фонду від обов`язку дослідити подані документи та надати їм належну оцінку в межах повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично розглянув звернення позивача від 14.05.2026 щодо врахування спірного періоду роботи та надав на нього відповідь від 12.06.2026 №32506-28065/М-02/8-1500/26, у якій виклав мотиви неврахування відповідного періоду.

Отже, посилання відповідача на те, що звернення позивача було подано у довільній формі та розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», саме по собі не спростовує того, що відповідачу було відомо про вимогу позивача щодо врахування конкретного періоду роботи до страхового стажу та надано відповідні документи для її розгляду.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Таким чином, при вирішенні питання щодо зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу відповідач повинен був надати оцінку документам, наданим позивачем на підтвердження такого періоду, та встановити наявність або відсутність передбачених законодавством підстав для його неврахування.

Судом встановлено, що позивачем надано архівну довідку від 19.08.2025 №2034-14-11.1-21, якою підтверджується спірний період роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997.

Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність зазначеної архівної довідки, її неналежність або недопустимість як документа, що підтверджує відповідний період роботи.

Саме лише посилання відповідача на необхідність подання додаткових документів без зазначення конкретних недоліків поданого документа, які перешкоджають врахуванню підтвердженого ним періоду роботи, не може бути достатньою підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997 не відповідає вимогам законодавства.

Посилання відповідача на те, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, суд вважає необґрунтованим, оскільки у даному випадку предметом судового контролю є перевірка правомірності неврахування конкретного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997 є протиправним.

Враховуючи встановлені судом обставини та надані позивачем докази на підтвердження спірного періоду роботи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З метою відновлення порушеного права позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997 та провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням зазначеного періоду страхового стажу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 122, 139, 242-246, 255-258, 262, 291, 295, 297 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1992 по 23.03.1997 та провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного періоду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка