Рішення № 139882165, 18.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладені у листі від 01.04.2026 №16227-12065/ Ф-02/8-1500/26, щодо невчинення дій з поновлення пенсійних прав ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІ групи безстроково на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №014844 від 15.07.2009;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 всіх недоотриманих сум пенсії за період фактичного припинення виплати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 15 липня 2009 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 КНП «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи безстроково. Це підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №014844. У довідці зазначено, що причина інвалідності пов`язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. 14 липня 2025 року Державною установою «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в особі Центру оцінювання функціонального стану особи було прийнято рішення №4231, яким ОСОБА_1 скасовано ІІ групу інвалідності. Після отримання інформації про зазначене рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило Позивача, що відповідно до інформації з витягу з рішення експертної команди від 14.07.2025 №ЦО 4231 ОСОБА_1 не встановлено ІІ групу інвалідності з 15.07.2009. У зв`язку з цим, за позицією органу Пенсійного фонду, у Позивача виникла переплата пенсії за період з 15.07.2009 по 31.08.2025 у сумі 555087,15 грн. Не погодившись із законністю рішення, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було залучене до тієї справи як третя особа та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №420/30146/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №4231 від 14.07.2025 про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 . Отже, саме той акт, на який Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилалося як на підставу для невизнання пенсійних наслідків ІІ групи інвалідності Позивача, припинення або зміни пенсійних виплат та формування переплати, був судом визнаний протиправним і скасований. Після ухвалення судового рішення представник Позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 . За результатами розгляду цього звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 01.04.2026 №16227-12065/Ф-02/8-1500/26 повідомило, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №420/30146/25 дійсно визнано протиправним та скасовано рішення №4231 від 14.07.2025 про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 . Водночас Відповідач зазначив, що будь-які зобов`язання на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовим рішенням не покладались, а також що до Головного управління не надходив витяг з рішення експертної команди щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю або рішення про скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи.

Позивач зазначає, що закон №1058-IV прямо зобов`язує Пенсійний фонд забезпечувати пенсію по інвалідності та поновлювати її виплату після з`ясування обставин. Ст. 49 Закону покладає на Відповідача прямий обов`язок не просто надати інформаційний лист, а прийняти рішення щодо поновлення виплати пенсії. Обставина, яка створила умови для поновлення виплати, є очевидною: рішення №4231 від 14.07.2025, на підставі якого було поставлено під сумнів ІІ групу інвалідності Позивача, скасоване судом. Також, Закон №1788-XII додатково підтверджує обов`язок органу Пенсійного фонду виходити з установленої інвалідності та призначати пенсію на весь час її встановлення. Після скасування рішення №4231 у Пенсійного фонду відсутня правова підстава продовжувати невизнання пенсійних наслідків ІІ групи інвалідності Позивача.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

До суду від представника відповідача Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві вказує, що оскільки заяву подано не у встановленому законодавством (не шляхом заповнення бланку заяви у сервісному центрі/на веб-порталі, а шляхом направлення заяви довільної форми на адресу Головного управління) порядку та особою, яка не мала повноважень на подання такої заяви в інтересах Позивача, Головним управлінням правомірно було розглянуто таку заяву в порядку Закону України Про звернення громадян. Разом з тим, за відсутності належним чином оформленої заяви про поновлення пенсії, у Головного управління як суб`єкта владних повноважень був відсутній обов`язок на прийняття будь-якого рішення за наслідком розгляду такої заяви.

Також, відповідача зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 420/30146/26 було визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № 4231 від 14.07.2025 року про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 . Головне управління не є відповідачем у № 420/30146/25 та жодних зобов`язань на Головне управління відповідним судовим рішенням не було покладено. Після набрання законної сили відповідним судовим рішенням від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до Головного управління не надходило відомостей про повернення Позивачу статусу інваліда ІІ групи.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що посилання відповідача на те, що він не приймав окремого рішення про поновлення або відмову у поновленні виплати пенсії, не спростовує позову, а навпаки підтверджує протиправну бездіяльність. Частина друга статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо встановлює, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Отже, після того як відповідач з`ясував обставини та дізнався про скасування рішення №4231, на нього покладався обов`язок саме прийняти рішення, а не підміняти його листуванням. ОСОБА_1 ще 15.07.2009 було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, що і було правовою підставою для пенсійного забезпечення. Надалі саме рішення №4231 від 14.07.2025 стало єдиною підставою, на яку ПФУ послався для заперечення наявності у позивача ІІ групи інвалідності з 15.07.2009 та для формування переплати. Після того як це рішення було скасоване судом, правова підстава для продовження таких наслідків відпала. посилання відповідача на те, що він не був стороною у справі №420/30146/25, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки у даній справі оскаржується власна протиправна поведінка відповідача, яка полягає у подальшому невизнанні пенсійних прав позивача та продовженні невиплати пенсії після скасування судом єдиного рішення, що слугувало підставою для таких дій.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду серії 2-18 ОД № 014844 від 15.07.2009 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2025 №4231, ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю з 15.07.2009 та скасовано інвалідність.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 року по справі № 420/30146/25, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №4231 від 14.07.2025 року про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 через представника звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо виплати пенсії у зв`язку із скасуванням рішення №4231 від 14.07.2025 року.

Листом від 01.04.2026 року № 16227-12065/Ф-02/8-1500/26 ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь, в якій зазначено:

«…Відповідно до інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України,що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, від 14.07.2025 № ЦО4231, ОСОБА_1 невстановлено групу інвалідності з 15.07.2009.

У зв`язку з цим у ОСОБА_1 виникла переплата пенсії за період з 15.07.2009 по 31.08.2025.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі №420/30146/25 прийнято рішення визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №4231 від 14.07.2025 року про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, будь-які зобов`язання на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області(далі Головне управління) не покладались.

На теперішній час Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю або рішення про скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до Головного управління не надходило».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 31 Закону №1058-IV визначено, що група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності (частина перша статті 34 Закону №1058-IV).

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV що, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 49 Закону № 1058-ІV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Приписами статті 50 Закону № 1058-ІV унормовано утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з Чорнобильською катастрофою.

Отримавши рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 14.07.2025 №4231, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області припинено ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності.

Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 року по справі № 420/30146/25, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №4231 від 14.07.2025 року про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 .

Тобто, оскільки зупинення виплати позивачу пенсії відбулось на підставі акта індивідуальної дії, який судом визнано протиправним та скасовано, таке зупинення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 49 Закону №1058-IV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд звертає увагу, що довідка до акта огляду серії 2-18 ОД № 014844 від 15.07.2009 року, згідно якої ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково у встановленому порядку не скасована та залишається чинною.

Відтак, оскільки рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №4231 від 14.07.2025 року, яке стало підставою для припинення пенсійних виплат, скасовано, у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області були відсутні правові підстави для відмови у поновленні виплати позивачу пенсії по інвалідності другої групи безстроково.

Доводи відповідача з приводу того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 420/30146/26 жодних зобов`язань на Головне управління відповідним судовим рішенням не було покладено, суд не приймає, оскільки визнання акту протиправним та скасування його судовим рішенням зумовлює втрату юридичної сили цього акту від самого моменту його прийняття, що, у свою чергу, означає правову неможливість існування юридичних наслідків протиправного акту у будь-який час його існування.

Тобто, рішення експертної команди щодо позивача не може породжувати жодних правових наслідків з моменту його прийняття та бути належною правовою підставою для припинення виплати пенсії позивачу. Втрата чинності актом, який слугував єдиною підставою для прийняття похідного рішення суб`єкта владних повноважень, свідчить про відсутність у такого похідного рішення належного правового підґрунтя.

Таким чином, оскільки інвалідність встановлена довічно, а рішення про її скасування скасоване судом, право позивача на отримання пенсії по інвалідності є безперервним.

Зважаючи на те, що дії відповідача щодо поновлення позивачеві виплати пенсії по інвалідності є протиправними, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:

- визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену у листі від 01.04.2026 №16227-12065/ Ф-02/8-1500/26, щодо поновлення нарахування та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №014844 від 15.07.2009, з дати фактичного припинення виплати.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену у листі від 01.04.2026 №16227-12065/ Ф-02/8-1500/26, щодо поновлення нарахування та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №014844 від 15.07.2009, з дати фактичного припинення виплати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П.Марин