Рішення № 139881446, 17.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30262/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ-2" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ-2" (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 25964/15-32-07-07-23 від 27.05.2025 р. (форма "С"), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ-2" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 654243,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 25.04.2025 р. № 19932/15-32-07-07-18 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРІУМФ-2" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 24.03.2021 р. № 24/03/2021 за період з 30.12.2022 р. по дату закінчення перевірки, якою встановлено порушення термінів надходження товарів. Позивач вважає, що відповідач при розрахунку пені застосував неправильний курс національної валюти - станом на перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків, тоді як для обчислення пені має братись курс станом на день виникнення заборгованості, яким при імпорті є день здійснення резидентом авансового платежу. З посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.12.2024 р. у справі № 160/6138/24, зазначає, що курс долара США станом на 14.06.2021 р. (дата авансового платежу) становив 27,0404 грн., станом на 13.12.2023 р. (даті авансового платежу) - 36,9861 грн., натомість контролюючий орган застосував курси 36,5686 грн. станом на 18.04.2023 р. та 40,2485 грн. станом на 10.06.2024 р. Крім того, відповідач помилково визначив датою поставки товару дату його надходження на митну територію України, оскільки згідно п.5.1.6 контракту від 24.03.2021 р. № 24/03/2021 датою поставки товару є дата суднового коносамента. Зауважує, що ані Податковим кодексом України, ані Законом України "Про валюту і валютні операції", ані постановами Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18 та від 02.01.2019 р. № 5 не визначено, що датою поставки імпортованого товару є виключно дата надходження товару на митну територію України. За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", момент здійснення імпорту - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на товар від продавця до покупця, тобто закон визначає два альтернативні випадки завершення імпортної операції. За умовами поставки FOB право власності на товар переходить покупцю з моменту завантаження товару на судно у порту відвантаження, а тому датою поставки слід вважати 21.10.2023 р. за коносаментом № XMGDS30201414 та 08.06.2024 р. за коносаментом № XMGDS46003293. На підтвердження цього позивач посилається на ст.334 ЦК України та на постанову Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі № 824/33/15-а. Як наслідок, щодо авансового платежу від 14.06.2021 р. на суму 19600,00 дол. США період прострочення становить з 18.04.2023 р. до 21.10.2023 р., тобто 186 днів, а пеня мала б становити 295735,45 грн., а стосовно авансового платежу від 13.12.2023 р. на суму 14083,00 дол. США порушення граничних строків відсутнє, оскільки товар поставлено 08.06.2024 р., тобто в межах граничного строку до 09.06.2024 р., а тому пеня в сумі 136036,71 грн. застосуванню не підлягає.

Ухвалою від 09.09.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 18.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.10.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення п.п.1, 3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" з урахуванням пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. № 5, та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18. Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. № 7 встановлює порядок валютного нагляду, а поняття "валютний нагляд" та "імпортна операція" не є тотожними. Закон України "Про валюту і валютні операції" є спеціальним законом у сфері здійснення резидентами валютних операцій, і в разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Хоча Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і визначає різні терміни щодо поняття імпорту, Законом № 2473-VIII встановлено єдину форму операцій - імпорт товарів та їх поставка, і він не пов`язує завершення операції з імпорту товарів з терміном "момент здійснення імпорту". Як Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", так і постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. № 7 передбачають два випадки завершення імпортної операції - як з ввезенням, так і без ввезення товарів на територію України. У разі ввезення імпортованої продукції на територію України завершенням здійснення валютного нагляду є оформлена митна декларація типу ІМ-40 "Імпорт" з урахуванням фактичного перетину товаром митного кордону, що підтверджується проставленням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних документах. Відповідач вважає некоректним посилання позивача на постанову Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі № 824/33/15-а, оскільки вона стосується норм Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який втратив чинність, та посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2023 р. у справі № 803/555/17, за якою положення абзацу 38 статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" про момент переходу права власності стосуються товарів, які не ввозяться на територію України. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

08.10.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що висновок відповідача про завершення валютного нагляду оформленою митною декларацією типу ІМ-40 з урахуванням фактичного перетину товаром митного кордону не ґрунтується на нормах закону та не закріплений у жодному акті валютного законодавства. Позивач не заперечує, що імпортна операція може відбуватись як з ввезенням, так і без ввезення товару на митну територію України, проте зазначає, що Закон України "Про валюту і валютні операції" взагалі не містить визначення того, що саме для цілей валютного законодавства слід вважати імпортом товарів та їх поставкою та яка дата є датою імпорту товару. Наведені в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначення не суперечать Закону України "Про валюту і валютні операції", а конкретизують терміни, розуміння яких є важливим для правильного застосування валютного законодавства. Позивач посилається на ч.5 ст.3 Закону України "Про валюту і валютні операції", за якою норма, що допускає неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів, трактується в інтересах резидентів, та на пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податку. Постанову Верховного Суду від 26.06.2023 р. у справі № 803/555/17, на яку посилається відповідач, позивач вважає такою, що стосується норм Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, який втратив чинність.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з контрактом від 24.03.2021 р. № 24/03/2021, укладеним між компанією QUANZHOU ZHANYI MOLD CO., LTD (Китай) як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ - 2" як покупцем, продавець продає, а покупець купує прес-форми EVA в кількості та згідно з характеристиками, зазначеними в інвойсі.

Пунктами 1.2, 1.3 контракту передбачено, що продавець поставляє товар на умовах FOB, Сяминь (Китай) згідно з Інкотермс 2010, що підтверджується чистим коносаментом. Порт призначення - Одеса

Згідно п.2.1 контракту загальна вартість контракту становить 65072,00 дол. США.

За приписами п.5.1.6 контракту датою поставки товару вважається дата суднового коносамента.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2021 р. до контракту від 24.03.2021 р. № 24/03/2021, сторони виклали в наступних редакціях: пункт 1.3 - "Місце доставки - м.Чорноморськ", пункт 2.1 - "Загальна вартість Контракту становить 200000,00 дол.США», пункт 9.4 - "Контракт діє до 31 грудня 2024 року або до повного виконання продавцем своїх зобов`язань за цим контрактом".

За платіжним дорученням від 14.06.2021 р. № 11 позивач перерахував на користь нерезидента 19600,00 дол. США.

Згідно із сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати від 28.12.2022 р. № 5100-22-2033 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідчено форс-мажорні обставини - військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України - щодо обов`язку своєчасного завершення імпортної операції за контрактом № 24/03/2021 від 24.03.2021 р. після здійснення платежу від 14 червня 2021 року у термін до 14 червня 2022 року. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 24 лютого 2022 року, тривають на 28 грудня 2022 року.

Відповідно до платіжних інструкцій від 15.09.2023 р. № 23, від 13.12.2023 р. № 24, від 24.04.2024 р. № 26, від 15.11.2024 р. № 28 та від 17.01.2025 р. № 29, за період з 30.12.2022 р. до 18.04.2025 р. позивач здійснив попередню оплату на користь нерезидента за цим контрактом на загальну суму 106014,00 дол. США, у тому числі 13.12.2023 р. - 14083,00 дол. США.

Товар за контрактом від 24.03.2021 р. № 24/03/2021 надійшов за митними деклараціями типу ІМ-40 від 28.12.2023 р. № 23UA500100006746U3 на суму 48800,00 дол. США, від 05.09.2024 р. № 24UA500100010746U5 на суму 46944,00 дол. США та від 07.04.2025 р. № 25UA500100003702U1 на суму 29870,00 дол. США.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 9036 від 08.12.2023 р., перевізник прийняв товар до перевезення в м.Прушкув (Польща), місце розвантаження - м.Чорноморськ, Україна; на накладній проставлено відбиток штампа Волинської митниці "Під митним контролем" з датою 14.12.2023 р.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 436166 від 26.08.2024 р., перевізник прийняв товар до перевезення в м.Гданськ (Польща), місце розвантаження - м.Чорноморськ, Україна; на накладній проставлено відбиток штампа Волинської митниці "Під митним контролем" з датою 28.08.2024 р.

Згідно з коносаментом № XMGDS30201414 від 21.10.2023 р. вантаж прийнято до перевезення в порту Сямень (Китай) на судно COSCO SHIPPING GALAXY/020W, порт розвантаження - Гданськ.

Відповідно до коносаменту № XMGDS46003293 від 08.06.2024 р. вантаж прийнято до перевезення в порту Сямень (Китай) на судно YONG SHI FENG 999, порт розвантаження - Гданськ.

У період з 14.04.2025 р. по 18.04.2025 р. посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТРІУМФ-2" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 24.03.2021 р. № 24/03/2021, за період з 30.12.2022 р. по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 25.04.2025 р. № 19932/15-32-07-07.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення пунктів 1, 3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII "Про валюту і валютні цінності", з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5, п.14 прим.2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" в частині несвоєчасного надходження товару по імпортному контракту від 24.03.2021 р. № 24/03/2021, укладеному з QUANZHOU ZHANYI MOLD CO., LTD, Китай, в сумі 33683,00 дол. США, а саме відносно авансового платежу від 14.06.2021 р. на суму 19600,00 дол. США - 241 календарний день (з 18.04.2023 р. до 14.12.2023 р.) та відносно авансового платежу від 13.12.2023 р. на суму 14083,00 дол. США - 80 календарних днів (з 10.06.2024 р. до 28.08.2024 р.).

ТОВ "ТРІУМФ-2" 08.05.2025 р. подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких комісією з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок прийнято рішення про залишення без змін висновку акту перевірки від 25.04.2025 р. № 19932/15-32-0707-18, про що повідомлено листом від 22.05.2025 р. № 7265/КПР/15-32-07-07-06.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2025 р. № 25964/15-32-07-07-23, згідно якого до ТОВ "ТРІУМФ-2" застосовано штрафні санкції у розмірі 654243,03 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 05.08.2025 р. № 22581/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 р. № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.3 цієї статті, у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

За приписами ч.3 ст.13 Закону № 2473-VII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За змістом ч.5 ст.13 Закону № 2473-VII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частина 6 статті 13 Закону № 2473-VII встановлює, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Згідно з пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу I Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. № 7, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу I цієї Інструкції здійснення поставки за операцією з імпорту товару - оформлення визначених у цій Інструкції типів митних декларацій (у разі ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов`язань щодо поставки відповідно до договору (в інших випадках).

За підпунктом 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", IM-72 "Безмитна торгівля", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).

Суд встановив, що між сторонами немає спору щодо самого факту здійснення позивачем авансових платежів від 14.06.2021 р. на суму 19600,00 дол. США та від 13.12.2023 р. на суму 14083,00 дол. США, щодо граничного строку надходження товару за платежем від 13.12.2023 р. (09.06.2024 р.), щодо визначення граничного строку надходження товару за платежем від 14.06.2021 р. з урахуванням сертифіката про форс-мажорні обставини (17.04.2023 р.), а також щодо дат, зазначених у коносаментах та у відбитках штампа Волинської митниці "Під митним контролем".

Спірними є два питання: яка з цих дат є датою поставки товару за імпортною операцією та станом на який день береться курс Національного банку України для перерахунку вартості недопоставленого товару в національну валюту.

Визначаючи дату поставки товару за імпортною операцією, суд виходить з того, що ч.3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" пов`язує дотримання граничного строку саме з поставкою товару, а не з переходом права власності на нього, та не відсилає до умов договору в частині визначення того, що є поставкою.

Твердження позивача про те, що датою поставки товару за імпортною операцією для цілей ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" є дата суднового коносамента, суд вважає помилковим.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 26.06.2023 р. у справі № 803/555/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив:

"Положення абз.38 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" що моментом здійснення імпорту є момент переходу права власності на товар, стосуються товарів, які не ввозяться на територію України, умови завершення яких встановлено Порядком визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1392.

Відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 № 338/3631 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України після отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД.

Тобто, для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбуватись саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є імперативною.

Отже датою імпорту у випадку ввезення товару на територію України, якщо такий товар підлягає митному оформленню, для цілей застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" слід вважати саме дату перетину товаром митного кордону України".

Суд вважає, що наведений висновок є застосовним і до спірних правовідносин. Позивач заперечує проти цього з тих мотивів, що зазначену постанову ухвалено у справі, в якій застосовувався Закон України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що втратив чинність.

Суд ці заперечення відхиляє, оскільки конструкція норми, яку тлумачив Верховний Суд, та конструкція норми, що підлягає застосуванню у цій справі, є однаковими: обидві встановлюють граничний строк, який відлічується від дня здійснення авансового платежу і в межах якого має відбутись поставка імпортованого товару, та обидві пов`язують з порушенням цього строку нарахування пені в розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. Закон України "Про валюту і валютні операції" не запровадив іншого механізму визначення моменту поставки за операцією з імпорту товару з увезенням його на митну територію України, а тому підстав тлумачити те саме поняття інакше немає.

Цей підхід Верховний Суд підтвердив і при застосуванні Закону України "Про валюту і валютні операції". Зокрема, у постанові від 12.08.2026 р. у справі № 520/23543/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: "Отже, зі змісту п.3 ст.13 Закону № 2473-VIII слідує, що її конструкція передбачає обов`язок суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності в межах строків визначених НБУ, поставити (ввезти) товарно-матеріальні цінності на митну територію України. Пункт 5 статті 13 Закону № 2473-VIII встановлює відповідальність за порушення строків поставки товару у розмірі 0,3 відсотки вартості недопоставленого товару".

Окремо суд зауважує, що за умовами контракту від 24.03.2021 р. № 24/03/2021 у редакції додаткової угоди від 31.12.2021 р. місцем доставки товару є м.Чорноморськ, тобто контракт передбачав саме ввезення товару на митну територію України. Натомість у коносаментах № XMGDS30201414 від 21.10.2023 р. та № XMGDS46003293 від 08.06.2024 р. портом розвантаження зазначено Гданськ, а до України товар доставлено автомобільним транспортом з території Республіки Польща, що підтверджують міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 9036 від 08.12.2023 р. та CMR № 436166 від 26.08.2024 р. За таких обставин дати суднових коносаментів не засвідчують ані ввезення товару на митну територію України, ані виконання нерезидентом усіх зобов`язань щодо поставки за контрактом.

Відтак датами поставки товару за операціями, за якими відповідач нарахував пеню, є 14.12.2023 р. та 28.08.2024 р. - дати фактичного перетину товаром митного кордону України, що підтверджують відбитки штампа Волинської митниці "Під митним контролем" на міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 9036 від 08.12.2023 та CMR № 436166 від 26.08.2024.

Визначаючи день, за курсом Національного банку України на який вартість недопоставленого товару перераховується в національну валюту, суд виходить з наступного.

Позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на постанову Верховного Суду від 20.12.2024 р. у справі № 160/6138/24, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: "Таким чином, день виникнення заборгованості в імпортних правовідносинах не може бути ототожнений з днем виникнення порушення. Днем виникнення заборгованості в цих правовідносинах є день здійснення резидентом авансового платежу, а не перший день після спливу граничних строків розрахунків".

Суд встановив, що зазначеною постановою Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу № 160/6138/24 на новий розгляд, а за наслідками нового розгляду цієї самої справи Верховний Суд ухвалив постанову від 17.09.2025 р., в якій дійшов іншого висновку щодо того самого питання. Так, у постанові від 17.09.2025 у справі № 160/6138/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: "Суд звертає увагу, що Закон № 2473-VIII не містить визначення поняття "день виникнення заборгованості". Разом із тим, враховуючи додаткове обґрунтування скаржника з посиланням на положення цивільного законодавства, а також положень і стандартів бухгалтерського обліку, можна дійти висновку, що заборгованість у сфері валютних розрахунків не є тотожною самому зобов`язанню. Зобов`язання сторони існує від моменту його виникнення за договором, однак воно набуває ознак заборгованості лише після закінчення граничного строку його виконання. Таким чином, у спірних правовідносинах день виникнення заборгованості слід пов`язувати не з датою здійснення авансового платежу, а з наступним днем після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України. Саме з цього моменту зобов`язання контрагента, яке не було виконано у визначений строк, трансформується у заборгованість, що є підставою для обчислення пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII".

Суд застосовує до спірних правовідносин висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 р. у справі №160/6138/24. Обидві постанови ухвалено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в одній і тій самій справі, обидві стосуються того самого питання, проте висновок від 17.09.2025 р. є пізнішим за часом та сформульований з урахуванням аргументів обох сторін спору, тоді як у постанові від 20.12.2024 р. Верховний Суд розглядав це питання за касаційною скаргою платника податків, зазначивши, що доводів у контексті правильності обчислення розміру пені з урахуванням курсу Національного банку України у відзиві контролюючого органу наведено не було.

Наведений висновок узгоджується з підпунктом 4 пункту 3 розділу I Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. № 7, за яким перший день після закінчення граничного строку розрахунків є днем виникнення порушення, та з тим, що до спливу граничного строку розрахунків обов`язок нерезидента поставити товар не є порушеним, а сума попередньої оплати не набуває для цілей валютного нагляду ознак заборгованості.

Відтак відповідач правильно застосував курс Національного банку України станом на 18.04.2023 р. (36,5686 грн. за 1 дол. США) та станом на 10.06.2024 р. (40,2485 грн. за 1 дол. США), тобто станом на перший день після закінчення граничного строку розрахунків за кожною з операцій.

Отже, розмір пені становить: 19600,00 дол. США за курсом 36,5686 грн. - 716744,56 грн., а 0,3 відсотка від цієї суми за 241 день - 518206,32 грн.; 14083,00 дол. США за курсом 40,2485 грн. становить 566819,63 грн., а 0,3 відсотка від цієї суми за 80 днів - 136036,71 грн. Загальна сума пені - 654243,03 грн., що відповідає сумі, визначеній у податковому повідомленні-рішенні, та не перевищує суми вартості недопоставленого товару.

Посилання позивача на ч.5 ст.3 Закону України "Про валюту і валютні операції" та на підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України суд відхиляє. Наведені норми застосовуються тоді, коли норма закону або нормативно-правового акта справді допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків. У цій справі зміст понять "поставка товару за операцією з імпорту" та "день виникнення заборгованості" розкритий у наведених вище висновках Верховного Суду, які згідно з ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права, а тому підстав вважати відповідні норми такими, що допускають множинне трактування, немає.

Позивач обґрунтовує свою позицію також посиланням на абз.38 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та на ст.334 Цивільного кодексу України. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки перша з них, як зазначив Верховний Суд у постанові від 26.06.2023 р. у справі № 803/555/17, стосується товарів, які не ввозяться на територію України, а друга регулює момент набуття права власності за договором і не визначає моменту поставки товару для цілей валютного нагляду.

Помилковим є й посилання позивача на постанову Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі № 824/33/15-а. Висновок, викладений у цій постанові, сформульований щодо операції, за умовами якої перехід права власності підтверджувався коносаментом, тоді як у цій справі коносаменти оформлені на перевезення до порту Гданськ, а не до узгодженого сторонами місця доставки, і товар ввозився на митну територію України. Крім того, пізніший за часом висновок Верховного Суду з цього самого питання викладений у постанові від 26.06.2023 р. у справі №803/555/17, яку суд застосував вище.

Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд встановив, що суму пені у ньому зазначено словами як "сто дев`яносто сім тисяч сто шістдесят п`ять грн. 70 коп.", тоді як у графі "Сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, грн." зазначено 654243,03. Цю розбіжність суд оцінює як технічну помилку, яка не впливає на визначеність грошового зобов`язання, оскільки розмір пені однозначно встановлюється з графи "Сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, грн." податкового повідомлення-рішення і підтверджується розрахунком пені, який є додатком до нього, а також актом перевірки від 25.04.2025 р. № 19932/15-32-07-07-18.

У постанові від 03.04.2025 р. у справі № 160/32081/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: "окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення".

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ "ТРІУМФ-2" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ-2" (65009, м.Одеса, вул.Сонячна, буд.5, каб.903, код ЄДРПОУ 39800395) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І.Бездрабко