Ухвала суду № 139880962, 16.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 вересня 2026 року справа № 380/12552/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про постановлення окремої ухвали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення, вимоги та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової служби України про залишення скарги без розгляду від 15.05.2026 (щодо скарги на вимогу № Ф-3581-54);

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3581-54 від 16.04.2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 16.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

На адресу суду від позивача надійшла заява, у якій просить суд: визнати дії представника ГУ ДПС у Львівській області Несторовича Б.В. та дії керівника ГУ ДПС у Львівській області Никитюк М.В. щодо подання матеріалів про судові справи позивача, його клієнтів, контрагентів та банківських рахунків АБ «Онацько» тощо зловживанням процесуальними правами та виходом за межі предмета доказування, визнати недопустимими доказами та вилучити з матеріалів справи № 380/12552/26 відповідні додатки по справі до відзиву як такі, що здобуті з порушенням закону та розголошують адвокатську таємницю, постановити окрему ухвалу на представника ГУ ДПС у Львівській області Несторовича Б.В. щодо недопустимості зловживання процесуальними правами, розголошення адвокатської таємниці та втручання в діяльність адвоката, постановити окрему ухвалу на керівника ГУ ДПС у Львівській області Никитюк М.В. щодо відсутності належного контролю за діями підпорядкованих працівників, недопустимості використання податковим органом службових повноважень для позапроцесуального тиску на адвокатів та розголошення адвокатської таємниці.

В обґрунтування тверджень щодо неналежності доказів та вихід за межі предмета доказування вказав, що предметом доказування у цій справі є виключно правомірність винесення вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ № Ф-3581-54 та факт перебування Позивача у трудових відносинах зі сплатою ЄСВ роботодавцем. Перелік судових справ, у яких Позивач бере участь як адвокат, назви його клієнтів, відомості про засноване ним Адвокатське бюро жодним чином не стосуються предмета спору. Збір та залучення таких матеріалів здійснено представником Несторовичем Б.В. виключно з метою створення штучного «інформаційного шуму» та здійснення психологічного тиску на позивача у зв`язку з реалізацією ним права на судовий захист.

Щодо незаконного використання даних, розголошення адвокатської таємниці та втручання в діяльність адвоката зазначив, що відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відомості про клієнтів, зміст доручень та судові справи є адвокатською таємницею. Використання посадовою особою ДПС службових повноважень для збору конфіденційної інформації про професійну діяльність адвоката-позивача та її публічне розголошення у відкритому судовому процесі є грубим порушенням гарантій адвокатської діяльності та протиправним втручанням у роботу адвоката (ст. 397 КК України).

Щодо наявності ознак корупційних зловживань та підрив авторитету керівництва ДПС вказав, що використання службового становища працівником податкового органу для збирання, накопичення та розголошення даних про комерційних контрагентів та клієнтів іншого адвоката (Позивача) містить ознаки зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України, Закон України «Про запобігання корупції»). Такі дії виходять далеко за межі правомірних процесуальних дій відповідача і є елементом позапроцесуального переслідування.

На адресу суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву, в яких зазначив про те, що подання стороною доказів, які, на її думку, мають значення для правильного вирішення спору, не може кваліфікуватися як зловживання процесуальними правами лише з тієї підстави, що інша сторона не погоджується з їх належністю або змістом. Ствердив, що відповідні документи подані в межах реалізації відповідачем процесуального права на подання доказів та обґрунтування своєї правової позиції. Відповідач-1 вказав, що позивач не навів конкретних відомостей, які, на його думку, становлять адвокатську таємницю, не зазначив джерело їх отримання та не довів, що відповідні відомості були отримані відповідачем незаконним шляхом. Повідомив, що інформація про участь адвоката у судових справах є допустимим джерелом доказової інформації щодо фактичної діяльності адвоката, однак питання щодо виникнення обов`язку зі сплати ЄСВ та наявності недоїмки має вирішуватися на підставі сукупності належних, допустимих та достатніх доказів. Ствердив, що інформація отримана не шляхом витребування приватних даних, а з офіційного відкритого державного ресурсу, тому саме її отримання та долучення до матеріалів не свідчить про неправомірність дій посадової особи.

Відповідач-1 вказав, що окрема ухвала є процесуальним інструментом реагування суду на виявлені під час розгляду справи порушення закону, а не способом притягнення представника іншої сторони до відповідальності за незгоду з його процесуальною позицією. На даному етапі позивач не довів наявності порушення закону з боку представника ГУ ДПС або керівника ГУ ДПС. Сам факт подання доказів та процесуальних документів не є порушенням закону. Просив відмовити у задоволенні заяви.

При вирішенні заяви суд керується таким.

Частиною 1 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно з приписами частин 1 - 6, 9 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Тож, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає. Постановлення окремої ухвали є правом суду. Тобто адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2024 року у справі №260/10589/23

Суд дослідив подану позивачем заяву, та дійшов висновку про те, що у заявленому клопотанні про постановлення окремої ухвали не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер та спрямовані на порушення закону.

Щодо визнання неналежними та недопустимими доказами додатки № 4, 5, 6, 7 суд зазначає таке.

Згідно частиною 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частиною 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною 1 статті 246 КАС України, рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Таким чином, оцінка належності, достовірності та допустимості доказів надається судом при прийнятті рішення у справі, в якому суд зазначає відхилені докази, та мотиви їх відхилення в разі наявності для цього підстав.

У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви відсenys, тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 45, 72-73, 75, 77, 78, 248, 249, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про зловживання процесуальними правами, вихід за межі предмета доказування та вчинення дій з ознаками корупційних правопорушень та постановлення окремої ухвали - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарження не підлягає.

Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р.П. Качур