Рішення № 139880692, 16.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/573/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

16 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з нього суму заборгованості за кредитним договором № 689065487 від 28 липня 2023 року в загальному розмірі 43 417,30 гривень. Зазначена сума заборгованості складається з: 9 003,28 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 34 414,02 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір кредитної лінії № 689065487. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач отримав перші кредитні кошти у сумі 4 700,00 гривень. У подальшому відповідач неодноразово ініціював отримання додаткових траншів у межах встановленого кредитного ліміту, внаслідок чого загальна сума отриманого тіла кредиту склала 12 500,00 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, не повернув отримані кошти в повному обсязі та не сплатив відсотки у встановлені строки, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

Щодо переходу права грошової вимоги позивач вказує наступне. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого 03 жовтня 2023 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 252, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». У подальшому, 31 липня 2024 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 31/0724-01, за яким право вимоги знову було відступлено відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року. Згодом, 15 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивачем) було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 15 липня 2025 року право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 689065487 перейшло до позивача в повному обсязі.

У своєму позові позивач просить розгляд справи здійснювати без їхнього представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 28 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 689065487. Вказаний правочин був укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання електронного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - комбінацією літер та цифр «WHVY-9445», який був надісланий йому у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Цей факт підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 06 серпня 2024 року.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи. З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 689065487 відповідачу було встановлено кредитний ліміт, у межах якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4 700,00 гривень та у подальшому ініціював отримання додаткових коштів. Загальна сума виданих грошових коштів склала 12 500,00 гривень, а саме: від 28.07.2023 на суму 4700 грн; від 28.07.2023 на суму 750 грн; від 29.07.2023 на суму 1100 грн; від 29.07.2023 на суму 2200 грн; від 29.07.2023 на суму 1950 грн; від 29.07.2023 на суму 1500 грн; від 30.07.2023 на суму 300 грн.

Факт перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи довідками та платіжними дорученнями, а також інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду, яка містить банківську таємницю, де підтверджується зарахування вищезазначених коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .. Зокрема, у матеріалах справи наявні довідки та платіжні доручення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з яких вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 689065487 від 28 липня 2023 року первісним кредитором через надавачів платіжних послуг були сформовані відповідні платіжні інструкції, на підставі яких кредитні кошти у визначених договором розмірах були успішно зараховані безпосередньо на картковий рахунок ОСОБА_1 . Окрім цього, згідно з даними АТ КБ «ПРИВАТБАНК», фінансовий номер телефону відповідача ( НОМЕР_2 ) був наявний в анкетних даних клієнта та використовувався для банківських операцій. У довідках ТОВ «МАНІВЕО» та платіжних дорученнях зазначено маскований номер картки 5168-75XX-XXXX-6668, що збігається із інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про номер картки, на яку були перераховані кошти, що повністю підтверджує факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачеві кредитних коштів.

Доказів повного повернення відповідачем основної суми кредиту матеріали справи не містять. Тому вимога позивача про стягнення 9 003,28 грн основного боргу (залишку за тілом кредиту) є доведеною та підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору щодо своєчасного повного повернення коштів, утворилася заборгованість.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Судом встановлено факт переходу права вимоги за вказаним кредитним договором шляхом укладення послідовних договорів факторингу, а саме: 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно з яким на підставі Реєстру прав вимоги № 252 від 03 жовтня 2023 року право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». 31 липня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». 15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (позивачем) укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 15 липня 2025 року та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 15 липня 2025 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 689065487. Перерахування коштів за відступлення прав вимоги за цими договорами підтверджується належними платіжними інструкціями та актами.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. Факт наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 003,28 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 34 414,02 гривень підтверджується розрахунками заборгованості, надані позивачем, а також витягами з реєстрів відступлення права вимоги. Відповідачем розрахунок позивача не спростовано, доказів повного або часткового погашення заборгованості, окрім тих сум, які вже враховані позивачем як погашені, суду не надано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що згідно з Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 689065487 від 28 липня 2023 року, строк кредитування становить до 1857 днів (дисконтний період 30 днів). Кінцевою датою повернення кредиту визначено 27 серпня 2028 року. З огляду на вказані умови, кредитодавець мав право здійснювати нарахування процентів після спливу 30-денного дисконтного періоду в межах загального узгодженого строку дії договору.

Водночас, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак така свобода здійснюється з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нараховувати непропорційно велику суму компенсації. Така непропорційно велика сума не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, та Директивами 2005/29/ЄС і 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати розумний баланс між комерційними інтересами банків і правами споживачів (Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити загальний розмір процентів. Вказані висновки також підтримані у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Суд самостійно оцінює доводи щодо несправедливості умов кредитного договору з урахуванням положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зі змісту договору вбачається, що дисконтна (знижена) процентна ставка є базовою умовою за дотримання строку, тоді як стандартна ставка 1087,70% річних застосовується після закінчення дисконтного періоду, що фактично пов`язане з порушенням позичальником умов своєчасного повернення, що свідчить про її компенсаційний (санкційний) характер.

Вимога про нарахування та сплату відсотків у розмірі 34 414,02 гривень, з огляду на розмір тіла кредиту 9 003,28 гривень, є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості.

З огляду на суттєву неспівмірність заявленого розміру заборгованості зі сплати відсотків та тілом кредиту, з урахуванням положень п. 5 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми процентів.

Стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає заборгованість у розмірі 26 210,29 гривень, яка складається з 9 003,28 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 17 207,01 гривень - заборгованість за процентами, що є справедливою сумою компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена ціна позову становила 43 417,30 гривень. Судом задоволено вимоги на суму 26 210,29 гривень (60,37% від ціни позову).

Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини у розмірі 1 607,29 гривень (2 662,40 грн х 60,37%).

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Вказана вимога обґрунтовується наступними письмовими доказами: Договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеним між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»; Додатковою угодою № 25771163641 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; Актом прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю; Довіреністю на представництво інтересів. Згідно з актом прийому-передачі від 29 грудня 2025 року, Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» надано позивачу послуги загальною вартістю 7000,00 грн, перелік яких включає: складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 689065487 від 28.07.2023; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, позовні вимоги задоволено частково, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3500 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 689065487 від 28 липня 2023 року в загальному розмірі 26 210,29 гривень (двадцять шість тисяч двісті десять гривень 29 копійок), яка складається з: 9 003,28 грн. (дев`ять тисяч три гривні 28 коп) заборгованість за тілом кредиту; 17 207,01 (сімнадцять тисяч двісті сім гривень 01 коп.) заборгованість за процентами за користування кредитом.

ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 607,29 гривень (одна тисяча шістсот сім гривень 29 копійок) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор